84

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Чернігівський державний технологічний університет

Кафедра обліку і аудиту

Первинний звіт за результатами навчально – дослідної роботи

на тему «Огляд і аспекти класифікації економіко – математичних моделей управління системою охорони здоров’я» (макрорівень)

з дисципліни « Економіко – математичні моделі в управлінні та економіці»

Виконав: Гордієнко А.М.

Студент гр. ОА-111

Консультант: Ющенко Н. Л.

Доцент

Чернігів чдту 2013

1. Євтушенко Т.П. Моделювання системи управління медичним страхуванням: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.03.02 - Економіко-математичне моделювання / Т. П. Євтушенко. - Донецьк, 2002. - 13, [1]с.

Отримано такі нові наукові результати, які мають сприяти ефективному розвитку медичного страхування:

1. Концепція системи управління медичним страхуванням, що базується на принципі системно-функціонального підходу, яка дозволяє забезпечити підвищення ефективності організації задоволення потреб населення в медичній допомозі в умовах трансформаційної економіки з врахуванням соціальної політики держави.

2. Інформаційна модель прийняття рішень в медичному страхуванні, що базується на принципах декомпозиційного планування, всебічного врахування інтересів суб'єктів страхування, яка забезпечує досягнення цілей та виконання задач медичного страхування.

3. Модель розробки і реалізації продуктів медичного страхування, що включає ціноутворення страхових продуктів, побудовану за принципами динамічності, ітеративності і безперервності процесів управління, яка дозволяє забезпечити своєчасність та адекватність рішень, що приймаються.

4. Моделі управління ризиками в процесі розробки та реалізації медичного страхування на основі застосування системно-функціонального підходу, економіко-математичних методів, теорії прийняття рішень, що забезпечують ефективну реалізацію продуктів медичного страхування.

Моделювання процесів управління продуктами медичного страхування розкладається на наступні етапи: початкові припущення про характеристики страхового продукту, ціноутворення, моніторинг, зміна початкових припущень, - та має за мету створення відповідного страхового продукту з точки зору мотивів страховика. Ціноутворення є процесом управління потоками коштів: страхових внесків та страхових виплат. Страховий тариф (ціна страхового ризику та витрат, що необхідні для виконання зобов'язань страховою компанією) та страховий внесок можуть бути розподілені на складові: оцінка очікуємого розміру майбутніх страхових виплат, солідарна частина страхового внеску, ризикова надбавка, навантаження для витрат на ведення справи страхової компанії, прибуток.

У роботі розглянуто два механізма ціноутворення страхового продукту з теоретичної та практичної точок зору. Перша модель базується на встановленні функції розподілу страхових виплат, що потребує прийняття рішення про вибір між колективною або індивідуальною моделями ризику та числового розрахунку її характеристик з використанням методів апроксимації або програмного забезпечення. Для колективної моделі ризику характеристики загальних страхових виплат по страховому портфелю (всім застрахованим особам) та розмір страхового фонду (фонду страхових виплат) розраховуються на підставі наступних формул:

, (1.1)

, (1.2)

, (1.3)

де - відповідна g квантіль стандартного нормального розподілу з середнім 0 та дисперсією 1;

- випадкова величина, що виражає кількість страхових випадків за певний відрізок часу по страховому портфелю;

- випадкова величина, що виражає розміри страхових виплат за певний відрізок часу по страховому портфелю;

, , - математичне сподівання кількості страхових випадків, розміру страхових виплат та розміру загальних страхових виплат за певний відрізок часу по страховому портфелю відповідно;

, , - дисперсія кількості страхових випадків, розміру страхових виплат та розміру загальних страхових виплат за певний відрізок часу по страховому портфелю відповідно;

- розмір страхового фонду.

У випадках, коли страхова статистика відсутня, припустимою є спрощена модель ціноутворення на базі розрахунку збитковості страхової суми по страховому портфелю за певний відрізок часу. Структура страхового тарифу може бути розглянута як сума нетто-ставки (основної частини та ризикової надбавки), що призначена для формування страхового фонду, та навантаження для витрат на ведення справи страхової компанії. За базу основної частини нетто-ставки страхового тарифу приймається показник збитковості страхової суми як відношення розміру загальної страхової виплати до розміру загальної страхової суми по страховому портфелю. Розрахунок страхового тарифу може бути здійснений на підставі наступних формул:

, (1.4)

, , (1.5)

де - частка навантаження для витрат на ведення справи страхової компанії у страховому тарифі;

- кількість застрахованих осіб;

- розмір загальної страхової суми по страховому портфелю;

- розмір загальної страхової суми за договорами страхування, за якими настали страхові випадки;

- кількість страхових випадків;

- розмір загальної страхової виплати по страховому портфелю.

При укладанні, супроводі договорів страхування та врегулюванні збитків страхова компанія стикається з ризиковими ситуаціями, що можуть у значній мірі впливати на успішність страхового продукту, тому раціональною є реалізація моделі управління ризиком . Андерайтинг, що відіграє значну роль в ефективності реалізації добровільного медичного страхування, може бути застосований через медичне обстеження клієнтів або процедуру кількісного рейтингу. Фінансова стійкість страховика демонструється концепцією платоспроможності, що включає постановку задач про ліквідність, прибутковість, фінансові можливості, ймовірність банкрутства . Банкрутство розглядається як подія, коли в деякий час :

= (1.6)

де - розмір власних (початкових) активів страховика;

– страхові внески в проміжок часу ;

- розмір активів страховика в час ;

- розмір загальної страхової виплати по страховому портфелю в проміжок часу .

Для ймовірності банкрутства страхової компанії виконується нерівність , що має назву Крамера–Лундберга, а число - коефіцієнта Лундберга.

Зменшенню ймовірності банкрутства при здійсненні страхових операцій сприяє збільшення власних (початкових) активів страховика, збільшення ризикової надбавки, що закладається при розрахунку страхового тарифу, та забезпечення масовості при укладанні договорів страхування.

Важливим механізмом управління ризиком є перестрахування, оптимальним видом якого з точки зору максимізації є ексцедент збитку.

2. Ларіна Р. Р. Державний механізм забезпечення інформації системи здоров’я : навч. посіб.[Електронний ресурс] / Ларіна Р. Р., Владзимирский А.В., Балуєва О.В. – Д.: ДНМУ, 2008. – 249 с. - Режим доступу : http://www.telemed.org.ua/pages/files/gu.pdf

Для дослідження територіальних особливостей логістичного управління фармацією пропонується методика розрахунку потенціалів збуту лікарських засобів, транспортних витрат та індексів розміщення суб’єктів фармацевтичної галузі. Відповідно до гравітаційної моделі Ч. Гарриса, інтенсивність ділових зв’язків між ринками знаходиться в прямо пропорційній залежності від їх місткості та в зворотньо пропорційній – від відстані між ними. Тобто формула розрахунку потенціалу збуту лікарських засобів матиме такий вигляд:

, (2.1)

де - потенціал збуту і-того ринку;

- місткість і-того ринку;

- місткість j-того ринку;

- відстань між і-тим та j-тим ринком;

Якщо припустити, що весь обсяг роздрібного товарообороту лікарських засобів одиниці адміністративно-територіального розподілу сконцентровано в її адміністративному центрі, то формула розрахунку потенціалу збуту матиме наступний вигляд:

, (2.2)

де , - абсциса і- того та j- того ринку відповідно;

, - ордината і- того та j- того ринку відповідно.

Такі ж умови зберігаються при розрахунку сумарних транспортних витрат за умов обслуговування регіонального ринку з центрів одиниць адміністративно-територіального розподілу, який здійснюється за формулою:

, (2.3)

З метою визначення оптимальних умов розміщення виробництва на території регіону, розраховується показник, що здатен об’єднати потенціал збуту та сумарні транспортні витрати для готової продукції певної адміністративно-територіальної одиниці регіону. Таким показником є індекс розміщення. Для його розрахунку необхідно відкоригувати дані про сумарні транспортні витрати шляхом множення потенціалів збуту та сумарних транспортних витрат. Таким чином, згідно із запропонованою методикою визначаються зважені транспортні витрати для кожної одиниці адміністративно-територіального розподілу.