6.5.2. Стимули активізації пізнавальної діяльності студентів

Для організації активного навчання недостатньо лише використовува­ти той чи інший методичний прийом. Викладач повинен створити таку си­туацію, такі обставини, за яких у студентів з’явилося б бажання діяти, бра­ти участь у розв’язанні проблемної ситуації, відповідати на поставлені за­питання, виконати щось самостійно. Інакше кажучи, у процесі викорис тання методів активізації пізнавальної діяльності студентів належить сти­мулювати їх активність, щоб той чи той методичний прийом сприймався студентами як їх власне прагнення.

Із-поміж таких стимулів активізації процесу мислення можна виокре­мити: довіру, інтерес, пріоритет, значущість, професію, контроль, оцінюван­ня тощо.

Стимул довіри. Стимул довіри є одним з найбільш ефективних. У си­туаціях, коли студенту довіряють висловити свою думку па рівні виклада­ча, робити самостійні висновки, виникає загальний позитивний настрій і довіра між викладачем і студентом. Застосування в навчальному процесі методів створення проблемних ситуацій і діалогу можливе лише в тому випадку, коли студент відчує, що його думка, його судження дійсно цікав­лять викладача, тобто цілком грунтується на атмосфері довіри. На жаль, викладачі іноді переоцінюють інформаційне значення лекції і недооціню­ють прагнення студентів до самостійності під час лекцій, пс довіряють студентам і тим створюють такі умови, коли студенти, окрім конспекту­вання, більше ніяк не беруть участі у лекції.

Часто атмосферу довіри можна створи™ звертанням до аудиторії: «Правильно я написав?», «Стежте, щоб я не помилився!», «Тепер ви самі можете закінчити виведення формули», «Допоможіть мені, будь ласка...», «Підкажіть, будь ласка...», «Давайте поміркуємо разом», «Давайте разом сформулюємо висновки» тощо.

Стимул інтересу. Інтерес до пізнання, пізнавальна мотивація - одні з найважливіших умов підвищення ефективності пізнавальної діяльності. Пізнавальний інтерес забезпечує вибір студентами більш важких завдань, приводить до помітного зменшення помилок, знижує втому в процесі ро­боти, у тому числі й розумової. Ситуації, що стимулюють інтерес, можуть бути створені:

• проблемним запитанням;

• указанням на складність поставленої проблеми, питання;

• акцентуванням новизни питання, що вивчається;

• формуванням атмосфери очікування незвичайного, оригінального, нового.

Стимул пріоритету. Цей стимул можливий лише у процесі колектив­ного навчання. Стимул спонукається ігровими ситуаціями, що ініційовані викладачем, такими словами: «Хто відповість швидше?», «Хто висловить більш оригінальну гіпотезу?» і т. ін. Стимул пріоритету можна підсилити, якщо підкріпити його стимулом оцінки, тобто виставлянням студенту по­точної оцінки, підвищенням його рейтингового бала тощо. Використання стимулів пріоритету й оцінки більш характерне для групових практичних і семінарських занять.

Стимул значущості. Основні моменти лекції, всі результати й висно­вки мають бути обов’язково виокремлені не тільки структурно або виділе­ні голосом, а й указапням па їхню значущість короткими фразами типу: «Переходимо до найважливішого у цьому питанні!», «Підкресліть цю фо­рмулу, вона дуже важлива для...», «Цей висновок надзвичайно важли­вий...» та ін. Лекція має містити не більше трьох-чотирьох важливих по­ложень і одне дуже важливе.

Стимул значущості часто поєднують з професійною спрямованістю, що потребує засвоєння певної навчальної інформації. Цс, безумовно, активізує роботу студента, сприяє запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Стимул професії. Цей стимул найефективніший. Акцентування ви­кладача на конкретні професійні завдання, для розв’язання яких застосо­вують розглядуваний на занятті метод або теорію, значно підвищує увагу, інтерес студентів, так само, і наведення прикладів з реальної професійної діяльності з відповідної спеціальності та наукової практики.

Стимул контролю. На відміну від стимулів позитивної спрямовано­сті, стимул контролю створює загрозливу ситуацію, стимулюючи тим са­мим систематичну роботу над навчальним матеріалом та концентруючи увагу студентів. Стимулом контролю потрібно користуватися обережно. Часте його застосування може мати зворотну дію - зниження продуктив­ності, виникнення негативних емоцій, послаблення бажання учитися. Стимул контролю ініціюється фразами: «Це питання увійде до найближ­чого експрес-контролю», «Незнання цього питання неприпустиме на ек­замені», «Додатковими питаннями на екзамені будуть переважно питання з цієї теми» тощо.

Розглянелю ранжований ряд ознак другої узагальненої характеристи­ки лекції - управління пізнавальною діяльністю студентів:

• стимулювання пізнавального інтересу студентів +1,95;

• указівки і поради з організації СРС +1,9;

• заохочення студентів до самостійного мислення +1,86;

• використання засобів наочності +1,25;

• зацікавленість аудиторії темою, яка розглядається, +1,18;

• чітке зазначення мети, до якої має прагнути студент, +0,98;

• зосередження уваги на основних питаннях і положеннях лекції +0,36;

• поради з використанням додаткової, зокрема наукової літератури +0,28;

• створення враження «міркування вголос» +0,1.

Зверніть увагу на відсутність від’ємних балів щодо ознак «управління пізнавальною діяльністю студентів». Звідси треба зробити висновок - будь-які методичні прийоми, що спрямовані па активізацію пізнавальної діяльності студентів, бажані. Потрібно знаходити такі прийоми й активно їх використовувати у педагогічній діяльності.