2. Основні дидактичні вимоги до лекції

Основні дидактичні вимоги до лекції такі:

• високий науково-теоретичний рівень;

• забезпечення ефективного сприйняття студентами навчального ма­теріалу на підставі врахування психолого-дидактичних закономірностей пізнавальної діяльності студентів;

• формування високого рівня самостійності й ініціативності студентів через організацію їх активної розумової діяльності у процесі навчання;

• високий виховний вплив на студентів.

Способи реалізації цих вимог проаналізуймо на підставі розгляду трьох узагальнених характеристик лекції:

• змісту і структуру лекції;

• управління пізнавальною діяльністю студентів;

• методики проведення лекції.

3. Зміст і структура лекції

Домогтися розуміння навчального матеріалу, чіткої організації ро­боти студентів на лекції можна насамперед самим змістом лекції, чіткі­стю її структури. Нагадаймо, що під час розгляду принципу системнос­ті наголошувалося на значущості чіткої систематизації і структуризації навчального матеріалу для ґрунтовного його запам’ятовування, засво­єння і більш широкого перенесення на нові ситуації. Значення змісту лекції можна проілюструвати на прикладі відомих спогадів сучасників про «Гегеля на кафедрі» — про цього старого, що вічно запинається, кашляє, нюхає тютюн і постійно копирсається у своїх паперах, але чо­мусь (!) збирає у Берлінському університеті величезну аудиторію.

На етапі підготовки лекції добір навчального матеріалу, його організація в систему, його структурування — досить складне завдання не лише для моло­дого, але й для досвідченого лектора. Навчальний матеріал для лекції має ціл­ком відповідати робочій програмі навчальної дисципліни, останнім науковим досягненням у відповідній галузі знань. Матеріал лекції повинен містити дока­зовий і аргументований розгляд основних, ключових, значущих питань без зайвої деталізації. Потрібно поєднати теоретичний матеріал із практичним йо­го опрацюванням, використовувати системний, міждисциплінарний підхід.

Під час підготовки лекції потрібно насамперед розробити її план з пе­реліком основного змісту і поділом його на окремі питання й підпитання, орієнтовним розрахунком часу, зазначенням необхідних ілюстрацій і дида­ктичних засобів. Доцільно підготувати конспект лекції у формі тез. Моло­дим викладачам рекомендується писати повний текст лекції. Особливо це важливо для нових лекцій, що потребують чіткості визначень, послідовного подання навчального матеріалу. Написання повного тексту лекцій — важка й відповідальна методична робота викладача, це підгрунтя для майбутнього навчального посібника, підручника, потрібний матеріал для відновлення й удосконалення курсу лекцій.

Ось що пише з цього приводу у своїх «Спогадах» С. П. Тимошенко: «Я зайнявся підготовкою до початку моїх лекцій. Професор В. Л. Кирпичов у своєму напутті радив, що лекція тільки тоді досягає мети, коли вона ретель­но підготовлена, коли обрано найбільш простий арсенал потрібних доказів і підібрано вдалі приклади для ілюстрації теорії. Бажано починати викладання предмета з найпростіших питань і тільки тоді, коли вони добре засвоєні слу­хачами, можна переходити до більш загальних і складних завдань. Надалі я завжди додержувався цих правил і мені вдавалося досягати задовільних ре­зультатів, тобто зацікавити студентів у предметі і полегшити їм вивчення більш складних завдань. Успіх забезпечено, якіцо сам студент переконується, що за допомогою лекції він ґрунтовніше і легше засвоює предмет, ніж він сам може досягти, користуючись книжкою».

Лекції за своєю структурою можуть відрізнятися одна від одної зале­жно від змісту і характеру матеріалу, що викладається. Але для побудови лекції завжди корисно дотримуватися деяких загальних рекомендацій.

Лекція має складатися з трьох структурних складових, кожна з яких має свої завдання - це вступна, основна та заключна частини.

Мета вступної частини лекції - організувати роботу студентів у на­ступні дві години, а з психологічного погляду - опанувати увагу аудиторії і дати мотиваційну настанову.

У вступній частині лекції необхідно насамперед повідомити студен­там план лекції, строге дотримання якого є обов’язковим. План містить на­йменування основних, вузлових питань лекції, що згодом можуть бути ви­користані для складання екзаменаційних запитань. Далі формулюються мета і завдання лекції.

Корисно нагадати студентам питання, розглянуті на попередніх заняттях, пов’язати їх з новим матеріалом, вказати на їх роль, місце і значення для певної навчальної дисципліни і майбутньої професійної діяльності.

Основна частина лекції відводиться на викладання змісту навчаль­ного матеріалу. Розкривати тему відповідно до плану лекції можна як на деяких прикладах, фактах, що поступово підводять студентів до уза­гальнень і наукових висновків, тобто використовувати як індуктивний метод, так і дедуктивний, що полягає у роз’ясненні загального положен­ня з наступним показом можливостей його складових на конкретних прикладах. Розгляд кожного питання лекції варто починати з його чітко­го формулювання, строго аргументуючи, обгрунтовуючи фактичний ма­теріал. Варто викласти різні позиції з окремих питань і чітко визначити свою позицію, пов’язувати теоретичні питання з практикою, наводити приклади з реальної професійної діяльності і наукової практики, а також з власного досвіду та зі своїх досліджень. Завершувати розгляд питання потрібно конкретними висновками.

У заключній частині лекції необхідно зробити висновки, дати вказівки студентам щодо виконання самостійної роботи з доопрацювання, розши­рення й поглиблення матеріалу лекції, підготовки до практичних і семінар­ ських занять за матеріалами лекції; сформулювати тему наступної лекції і відповісти на запитання студентів.

Дуже корисна, особливо для лектора-початківця, інформація про ран- жування балів оцінки окремих ознак лекції, що формують узагальнену ха­рактеристику змісту і структури матеріалу лекції.

Дослідження значущості окремих ознак узагальнених характеристик лекції проводилося методом експертних оцінок за симетричною п 'ятиба- льною шкалою:

+ 2 - ознака дуже корисна для успіху лекції;

+ 1 — ознака корисна;

1. - ознака нейтральна;

—1 — ознака заважає успіху лекції;

—2 — ознака дуже заважає успіху.

Як експертів залучили досвідчених викладачів з педагогічним стажем понад 10 років. Для формування ранжованого ряду ознак оцінки експертів усереднювалися.

Ось, цей ранжований ряд ознак:

• висвітлення останніх досягнень науки +1,56;

• чітке визначення своєї позиції в спірних питаннях +1,43;

• зв’язування теоретичних питань із практикою +1,4;

• розгляд світоглядних питань +1,32;

• включення нового матеріалу, якого ще немає у підручниках, +1,28;

• повідомлення плану лекції і його чітка реалізація +1,12;

• наведення прикладів з реальної професійної діяльності і наукової практики + 1,06;

• наведення прикладів із власного досвіду і своїх досліджень +0,94;

• зазначення зв’язку дисципліни чи питання із суміжними + 0,88;

• підведення підсумків і висновків наприкінці лекції + 0,8;

• об’єктивне викладення різних позицій із спірних питань + 0,77;

• дотримання послідовності і наступності в курсі лекцій + 0,51;

• строге обґрунтування фактичного матеріалу + 0,4;

• зосередження уваги на основних питаннях і положеннях лекції + 0,36;

• наведення багато цікавих деталей -0,15;

• подання всього, що потрібно для складання екзамену -1,04;

• подання всього, що зазначено у програмі дисципліни -1,63;

• зміст лекції наближається до підручника -1,65.

Отже, можна зробити висновок про те, що основні вимоги до змісту і структури лекції відображають вимоги, що випливають з основних прин­ципів дидактики: науковості, системності, доступності, зв’язку теорії з практикою тощо.