Тема 3: Грошова система

1. Поняття та елементи грошової системи

2. Еволюція грошових систем

1. Грошова система—це законодавчо встановлена форма організації грошового обігу в країні.

Елементи грошової системи:

1. найменування грошової одиниці;

2. масштаб цін;

3. валютний курс;

4. види грошових знаків, які використовуються в грошовій системі країни

5. безготівковий обіг;

6. державний апарат, який здійснює регулювання грошового обігу.

Розпад СРСР в кінці 1991р. зумовив необхідність виходу України з радянської рублевої зони та запровадження власної грошової одиниці та створення власної національної грошової системи. Вже 10 січня 1992р. України ввела в готівковий обіг перехідну національну валюту – український карбованець (купон), а у листопаді 1992р. було завершено впровадження купон у безготівковий обіг. Український карбованець забезпечував грошовий обіг в Україні понад 4,5 роки.

У 1996 році карбованець був замінений гривнею. Розмінною грошовою одиницею є копійка.

Масштаб цін—це засіб вираження ціни товарів у грошових одиницях, який встановлюється державою у законодавчому порядку. Для держави невигідний такий масштаб цін, при якому ціна товарів визначається у великих сумах грошей – тисячах, мільйонах. Тому проводиться деномінація грошей і зміна масштабу цін.

Деномінація—це зміна національної вартості грошових знаків з метою стабілізації національно валюти чи спрощення розрахунків.

Деномінація відбувається шляхом обміну за встановленим співвідношенням старих грошових знаків на нові: к тому ж співвідношенні змінюються й ціни на товари і послуги.

Валютний курс—це співвідношення між національними грошовими одиницями різних країн. По суті,валютний курс—це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статус за законного платіжного засобу на її території. До них відносяться: банківські білети, казначейські білети та розмінна монета.

Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках в банках. Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача.

Принципи функціонування грошей, що знаходяться на рахунках визначаються державою.

В Україні органом, який здійснює грошово – кредитне та валютне регулювання є центральний банк—Національний Банк України. Він є незалежним фінансово-економічним органом. Нормативні акти, що регулюють готівковий і безготівковий обіг в Україні приймає і затверджує правління НБУ.

2. Грошові системи сформувались в 16-17ст. з появою капіталістичного способу виробництва.

Виділяють саморегулюючі та регульовані грошові системи.

Саморегулюючими були системи обігу металевих грошових знаків. Основою саморегулювання виступала рівність вартості металу, що містився в них. У зв’язку з цим в грошовому обігу знаходилася лише необхідна кількість монет, що була потрібна для реалізації товарів.

Якщо через зміну обсягу виробництва і реалізації товарів потреба обігу в монетах скорочувалась, то відповідна кількість монет вилучалась з обігу, перетворюючись на скарб.

При розширенні виробництва монети, що становили скарб, надходили в обіг. Так через функціонування грошей як засобу утворення скарбу здійснювалося регулювання грошової маси.

Історично системи металевого обігу реалізувались у формі біметалізму та монометалізму.

На ранніх етапах розвитку капіталістичного виробництва грошова система базувалася на біметалізмі.

При біметалізмі роль грошей закріплювалася за двома металами – золотом і сріблом.

Монометалізм—це грошова система, за якої тільки один вид металу виконує роль грошей – золото.

Однією з його форм був золотомонетний стандарт. Він мав такі риси:

• У внутрішньому обігу країни знаходиться повноцінна золота монета, а золото виконує всі функції грошей

• Дозволяється вільне карбування золотих монет для приватних осіб на монетному дворі країни

• Неповноцінні гроші, що знаходяться в обігу (банкноти, металева розмінна монета) вільно обмінюються на золоті монети

• Допускається вільне вивезення та ввезення золота

Але функціонування золотомонетного стандарту потребувало наявності значних золотих запасів в центральних банках.

В роки Першої Світової війни зростання бюджетних дефіцитів та зростання випуску грошей призвело до збільшення грошової маси в обігу, яка не значно перевищувала за своїм обсягом золоті запаси банків, що ставило під загрозу вільний обмін паперових грошей на золоті монети. В цей період золотомонетний стандарт припинив своє існування в країнах, що воювали, а пізніше і в більшості інших країн (крім США до 1933 року).

Було припинено розмін банкнот на золото, заборонено вивезення його за кордон, золоті монет вийшли з обігу і перетворилися на скарб.

В ході грошової реформи 1924-1929 років відбулося повернення до золотого стандарту у двох різних формах – золотозливковового та золотодевізного стандартів.

При золотозливковому стандарті в обігу були відсутні золоті монети та їх вільне чекання .

Розмін банкнот, як і інших неповноцінних грошей, проводиться тільки на золоті зливки.

В Австрії, Німеччині, Данії та інших країнах був встановлений золото девізний стандарт, при якому також відсутні золоті монети та вільне чекання. Обмін неповноцінних грошей на золото проводився за допомогою обміну на валюту країн із золото зливковим стандартом. Таким шляхом зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць країн золотодевізного стандарту із золотом.

Підтримання стійкості курсу національно валюти здійснювалось методом девізної політики, тобто за допомогою купівлі та продажу національних грошей за іноземні в залежності від того, знижується чи підвищується курс національної валюти.

В результаті світової економічної кризи 1929-1933 років золотий стандарт був скасований в усіх країнах світу.

Створення у 1944 році Бреттон-Вудської світової валютної системи представляло собою встановлення м/н-ого золотодевізного стандарту, по суті - золото доларового стандарту для країн з вільноконвертованою валютою. Золото доларовий стандарт був встановлений лише для центральних банків, при чому тільки одна валюта – долар зберігала зв'язок із золотом.

В зв’язку із скороченням золотого запасу уряд США з 1971 року офіційно закінчив продаж золота за долари і золото доларовий стандарт припинив своє існування.

Виділяють грошову систему ринкового і неринкового типу.

Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу), використання адміністративних методів регулювання грошового обігу (лімітування кредитів), заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями юридичних та фізичних осіб (СРСР).

Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей.

Зберігаються лише певні обмеження проведення грошових операцій на рівні банків.