2.3. Проблеми функціонування системи оподаткування в Україні

Експерти Міжнародної фінансової корпорації у своєму дослідженні “The Costs of Tax Compliance in Ukraine” відмічають, що на адміністрування податків український бізнес щорічно витрачає більше 4 млрд. гривень. Так, у період з 2007 по 2009 роки приватний бізнес, окрім сплати безпосередньо податків та зборів, передбачених законодавством, витратив ще як мінімум 7,8 млрд. гривень на заходи, пов’язані з їх адмініструванням, що становить приблизно 1% ВВП України за 2007 рік [ 7].

Дисбаланси податкової системи України створюють нерівномірні податкові навантаження та, як результат, призводять до збільшення тіньового сектору економіки, ухиленню від оподаткування, зменшенню податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси податкової системи почали проявлятися з початком фінансово-економічної кризи. Зменшення попиту на цільових ринках, неконтрольоване збільшення вартості базових ресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживання цілі галузі, які є бюджетоутворюючими.

Сьогодні основними недоліками існуючої податкової системи України, які створюють значні проблеми як суб’єктам господарювання, так і представникам контролюючих органів, а також державі в цілому є:

1. Високий рівень податкового навантаження. У середньому за 2008 рік рівень податкового навантаження становив 39,1 відсотка від ВВП, у 2009 – 37,3 відсотка. При цьому в країнах ЄС середнє навантаження становило 34,4 відсотка. З 1 січня 2013 року податок на прибуток підприємств зменшений з 21% до 19%, у країнах ЄС – 18,9 відсотка [9].

2. Наявність великої кількості податків і зборів, що погіршує позиції України в міжнародних рейтингах простоти ведення бізнесу.

3. Несвоєчасне виконання державою зобов’язань по відшкодуванню податку на додану вартість суб’єктам господарювання.

4. Нестабільність податкового законодавства, що обмежує можливості формування суб’єктами господарювання економічної та фінансової політики у середньо та довгостроковому періодах.

5. Відсутність прогресу в досягненні цілей удосконалення адміністрування податку з доходів фізичних осіб. За різними даними ухиляються від сплати податку з доходів фізичних осіб через виплату зарплати «в конвертах» близько 40 відсотків роботодавців. В першу чергу це стосується роботодавців – суб’єктів підприємництва – фізичних осіб.

6. Наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення та оцінки доходів і витрат для встановлення об’єкта оподаткування податком на прибуток та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку, що призводить до невідповідності сум податкових платежів реальному результату господарської діяльності підприємств.

7. Значні диспропорції в податковому навантаженні на СПД, які працюють на засадах загальної та спрощеної системи оподаткування. Фактично платники, які працюють на умовах загальної системи оподаткування мають податкове навантаження, яке в рази вище за платників єдиного податку.

8. Недосконала й значно витратна система адміністрування податків і зборів. Зокрема це стосується адміністрування окремих видів недієвих та малоефективних місцевих зборів, коли витрати на їх адміністрування перевищують отримані надходження. Такими зборами є збір за проведення кіно- і телезйомок, збір з власників собак, та три збори, що стосуються участі у бігах на іподромі. До окремих місцевих бюджетів зазначені збори або не надходять взагалі, або їх надходження абсолютно незначні.

9. Низький рівень податкової культури, широке розповсюдження схем мінімізації та ухилення від сплати податків і зборів, що негативно відображається на обсягах надходжень до бюджету та, як наслідок, на бюджетних видатках [4].

Головні напрями вдосконалення системи оподаткування торкаються загальнодержавних податків. При цьому в першу чергу повинні бути вирішені проблеми, пов’язані, по-перше, з розміром податків, по-друге, з їх кількістю і способом стягнення.

Безумовно, створити ідеальну податкову систему, яка б задовольняла інтереси і держави , і платників податків, досить складно. Однак існують певні принципи, ігнорування яких може взагалі завести податкову систему в глухий кут. Перш за все це такі основні принципи, як соціальна справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільність, гнучкість.

В Україні ж ці принципи на сучасному етапі як свідомо, так і несвідомо ігноруються, що породжує проблеми визначення розміру, кількості податків, способу їх стягнення. Отже, існує проблема щодо покращення адміністрування податків та зборів шляхом створення клімату довіри між органами державної податкової служби та бізнесу, а також створення ефективної системи консультаційного обслуговування платників податків.

Розробляючи напрями реформування податкової системи необхідно враховувати і негативний ефект, який зазначені економічні перетворення можуть мати на економіку країни. Так, різке зниження рівня оподаткування в загальному підсумку сприяє пожвавленню усіх економічних процесів і зниженню рівня тіньової економіки, однак в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету. Тому податкова реформа повинна сприяли економічному зростанню та передбачати компенсацію втрат податкових надходжень за рахунок розширення податкової бази.

Отже, для побудови ефективної і раціональної податкової системи необхідна податкова реформа. Вона має усунути основні недоліки діючої системи оподаткування та закласти основи для формування раціонального і дієвого податкового інструментарію. Податкові інспекції на місцях прагнуть створити сприятливий клімат, який допомагав би продуктивній праці підприємців, щоб вони і фахівці податкових органів були як партнери, разом розглядали ті тонкощі податкового законодавства, в яких часом нелегко розібратися платникам податків і правильно сплатити їх. Лише у цьому разі можна уникнути помилок у питаннях оподаткування.