24.Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря. (5,9)

Методи регулювання параметрів повітряного середовища є невід'ємною частиною загальнодержавного підходу до керування навколишнім середовищем відповідно до стандарту ДСТУ ІSO 14001-97 (Системи управління навколишнім середовищем).

Методи керування якістю повітряного середовища можуть бути класифіковані за рівнем значимості:

 глобальний — «безвідходні» і передові технології, нові види палива й енергії, нові типи двигунів , міжнародне квотування викидів різних інгредієнтів, міжнародні угоди в галузі екологічного аудиту й ін.;

 регіональний — організаційно-планувальні (вибір території і розташування промислових об'єктів); організаційно- економічні (ліцензування діяльності, регіональне квотування викидів, установлення плати за викиди, штрафні санкції, страхування екологічних ризиків, пільги); нормативно-правові (установлення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у повітряному середовищі, установлення гранично допустимих викидів на джерелах викидів, нормування технологічних викидів, вимоги по інвентаризації викидів); вибір технологій, палива, застосування ефективних методів очищення й уловлювання забруднюючих речовин;

 підприємства – зниження викидів у джерелі утворення (технологічні методи, вибір устаткування і рівень його обслуговування, автоматизація технологічних процесів, придушення шкідливих речовин у зоні утворення, герметизація устаткування, уловлювання забрудненого повітря й ефективне очищення його, вентиляція, контроль якості повітряного середовища, відбір персоналу і контроль стану його здоров'я);

 на робочому місці – герметизація (локалізація) робочого місця і створення в ній нормальних параметрів повітряного середовища , застосування засобів індивідуального захисту, організаційні методи роботи.

Успіх функціонування системи керування параметрами повітряного середовища, що діє на людину, залежить від ефективності всіх її ієрархічних і функціональних рівнів. Однак, для сучасного підприємства найбільш розповсюдженим інженерним методом впливу на атмосферу є організація повітрообміну (вентиляція) у приміщеннях, а також локалізація джерел викидів з наступним видаленням забрудненого повітря і його очищенням (аспірація).

25.Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.

- єдиний порядок організації та проведення попереднього  (при прийнятті  на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності)  медичних оглядів працівників,  зайнятих на важких роботах, роботах із  шкідливими  чи  небезпечними  умовами  праці  або таких,  де є потреба у професійному доборі,  а  також  щорічного  обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року;*      - обов'язки,   права   і   відповідальність   власника    або уповноваженого ним органу (далі - власник) підприємства, установи, організації,  працівника,  органу і закладу  Міністерства  охорони здоров'я України.      1.3. Питання    розслідування,    обліку     профзахворювань, відшкодування  збитків,  визначення ступеню втрати працездатності, інвалідності,  пенсійного забезпечення у  зв'язку  з  професійними захворюваннями   регламентуються   відповідними   законодавчими  і нормативними актами.      1.4. Організацію і проведення медичних оглядів забезпечують:      - власник підприємства,  установи,  організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності;      - органи і заклади  Міністерства  охорони  здоров'я  України: лікувально-профілактичні,      санітарно-епідеміологічні, науково-дослідні,  медичні інститути (університети),  на території обслуговування    яких    знаходяться    підприємства,   установи, організації,    колгоспи,    радгоспи,    фермерські,     орендні, кооперативні,   малі,   спільні   підприємства,  об'єкти  харчової промисловості, дитячі і дошкільні заклади та інші об'єкти.      1.5. Власник   за   рахунок   коштів  підприємства  організує проведення медичних оглядів,  відшкодовує  витрати  на  лікування, професійну    і   медичну   реабілітацію   осіб   з   професійними захворюваннями,  обстеження конкретних умов  праці  для  складання санітарно-гігієнічної характеристики.

26.Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі. (Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони).

Гігієнічний норматив – це визначений діапазон виробничого середовища, який є безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я людини.

Об’єктами гігієнічного нормування є чинники антропогенного походження (шум, пил, вібрація і ін.) і чинники природного середовища (мікроклімат, ультрафіолетове опромінення і ін.).

Гранично-допустимим нормативом (ГДК, ГДР, ГДД) шкідливих виробничих чинників вважається такий, який при щоденній роботі протягом 8 годин, впродовж усього робочого стажу не може викликати змін у стані здоров'я працівника або його нащадків.

Гігієнічні нормативи узагальнюються у спеціальних документах, що називаються санітарними нормами.

Санітарні норми використовуються при проектуванні та організації виробництва, при контролюванні стану охорони праці на робочих місцях, проведенні паспортизації, впровадженні стандартів, а також при розробці конкретних заходів щодо нормалізації умов праці.