5. Типологія е. Сміт.

Ентоні Д. Сміт, розглядаючи націоналістичні рухи, погоджується із концепцією Ганса Кона і говорить про відмінність у цілях націоналістичних рухів, які постають з відмінностей двох різних типів нації – “західної” громадянсько-територіальної та “східної” етнічно-генеалогічної.

1. Територіальні націоналізми.

А. Рухи перед здобуттям незалежності, концепція нації в яких переважно громадянсько-територіальна, прагнутимуть передусім прогнати чужоземних володарів і на місці колишньої колоніальної території створити нову державну націю; це антиколоніальні націоналізми.

Б. Рухи після здобуття незалежності, концепція нації в яких зостається здебільшого громадянськотериторіальною, намагатимуться об’єднати та інтегрувати в нову політичну спільноту часто етнічно строкате населення і витворити нову «територіальну націю» з колишньої колоніальної держави; це інтеграційні націоналізми.

2. Етнічні націоналізми.

А. Рухи перед здобуттям незалежності, концепція нації в яких здебільшого етнічно-генеалогічна, намагатимуться відколотись від більшої політичної одиниці (або відколотись і зібратись у визначену етнічну батьківщину) і заснувати на її місці нову політичну «етнічну націю»; це сепаратистські і діаспорні націоналізми.

Б. Рухи після здобуття незалежності, концепція нації в яких здебільшого етнічно-генеалогічна, намагатимуться поширитись, приєднуючи етнічних «родичів» поза межами теперішніх кордонів «етнічної нації» та землі, населені ними, або формуючи набагато більшу «етнонаціональну» державу через союз культурно і етнічно близьких етнонаціональних держав; це іредентистські і «пан»-націоналізми.

Доповнює він Кона поділом націоналізму на “волюнтаристський” та “органічний“.

У “волюнтаристському” понятті нації особи мають деяку свободу; хоча вони й мусять належати до якоїсь нації “світу націй” і національних держав, вони, в принципі, можуть обрати націю, до якої бажають належати. В “органічному” понятті такий вибір неможливий. Особи народжуються в межах нації й куди б вони не мігрували, залишаються невіддільною частиною своєї рідної нації.

Цікаві також парадигми (conceptions) націоналізму, яку пропонує Ентоні Сміт, і які представлені у багатьох інших дослідників. Вони не відносяться безпосередньо до типології, а являються різними поглядами на націоналізм як явище. Наведемо їх в якості додатка:

Модернізм. Націоналізм і нації починають свою історію у Франції 1789 р:

Модернізм існує у двох формах – хронологічній і соціологічній. Перша, до якої схиляюсь і я, стверджує, що націоналізм, як ідеологія, рух і символіка, є порівняно новим; друга, – що націоналізм ще й якісно новий. За другою формою, націоналізм – це новація, а не просто осучаснений різновид чогось давнішого. Нічого такого раніше не було. [...] це явище, народжене цілшком новою добою і новими умовами.

Переніалізм. Ця концепція полягає в тому, що новия явищем є націоналізм, але нації (принаймні деякі) існували з найдавніших часів.

Переніалізм існує в двох основних формах. Першу, найпоширеніший різновид, можна назвати “безперервним переніалізмом”. В ній обстоюється той постулат, що конкретні нації мають тривалу, безперервну історію й можуть простежити своє походження з середньовіччя або, значно рідше, з античності. Тобто виняткове значення надається тяглості.

Другу головну форму можна означити терміном “рекурентний переніалізм”. [...] Воно твердить, що конкретні нації є історичними; вони змінюються з часом. [...] Хоча окремі нації можуть приходити й відходити, ідея нації як поняття – універсальна.

Примордіалізм. Нації існують вічно і лежать в основі минулих, теперішніх і майбутніх процесів, мають божественні ознаки всього сущого. Існує два різновиди примордіалізму:

Перший – соціобіологічний різновид, тримається переконання, що нації, етнічні групи та раси можна звести до основного генетичного репродуктивного бажання індивідів і використання ними стратегії “кумівства” та “вродженого пристосуванства”, щоб якнайбільше поширити свій генофонд.

Другий, і впливовіший, різновид примордіалізму припускає, що етнічні групи та нації сформувались на засадах прив’язаностей до “культурних даностей” суспільного буття.

Етносимволізм.

Надається більша перевага суб’єктивним елементам, як от пам’ять, вартості, почуття, міти та символи, і, отже, намагаються проникнути у “внутрішній світ” етнічної належності та націоналізму і зрозуміти його. [...]

Має низку особливостей. На відміну від примордіалістів, які переважно мають метафізичну відповідь, етносимволісти пропонують історичні і/або соціологічні пояснення причин тривалої емоційної вірності багатьох людей своїм етнічним спільнотам і націям та їхньої здатності до фанатичного тероризму та самопожертви заради них. [...] “етносимволізм” переміщує фокус досліджень від чисто зовнішніх політичних і економічних чи соціобіологічних факторів до культурних чинників символів, спогадів, мітів, вартостей і традицій.