
- •1. Предмет і ключові поняття дисципліни „Менеджмент персоналу”, її взаємозв’язок з іншими науковими дисциплінами
- •2. Специфіка людських ресурсів
- •3. Основні принципи „тейлоризму”
- •4. Основні принципи „адміністративній науки” а. Файоля
- •5. Хотторнські дослідження э. Мейо
- •6. Теорія «х» і «у» д. Мак Грегора
- •7. Порівняльна характеристика японського і американського підходів щодо управління людськими ресурсами організації. Теорія «а» и «z» у.Оучи
- •8. Теорія “людського капіталу”
- •9. Сучасна концепція управління людськими ресурсами
- •10. Персонал організації, його характеристики.. Поняття компетенції персоналу.
- •11. Система управління персоналом, її елементи і основні функції управління персоналом. Зовнішні регулятори діяльності управління персоналом організації. Специфіка людських ресурсів
- •13. Методи управління персоналом
- •14. Визначення, принципи розробки і фактори кадрової політики. Види кадрової політики. Взаємозв'язок стратегії розвитку організації та кадрової стратегії
- •15. Поняття організаційної культури, ії види й вплив на ефективність роботи персоналу. Основні характеристики конкретної організаційної культури
- •Вера во что-то и отношение или расположение к чему-то
- •Процесс развития работника и обучение
- •Трудовая этика и мотивирование
- •16. Поняття поведінки людини в організації, його характеристики. Психотипи співробітників організації
- •17. Поняття «команди», стадії ії становлення та фактори групової єдності
- •18. Сучасна роль служби управління персоналом в розробці та реалізації кадрової політики. Вимоги до співробітників кадрових служб і їхні основні функції
- •19. Склад кадрової документації та її призначення
- •20. Сутність, цілі, завдання та етапи кадрового планування
- •21. Методи визначення якісної потреби в персоналі
- •22. Внутрішні і зовнішні джерела набору кадрів. Трудове посередництво в системі добору персоналу
- •23. Підбор персоналу: основні, правила, етапи, технології, складнощі
- •24. Технологія проведення відбіркового інтерв’ю. Психологічні помилки відбору кандидатів на вакантну посаду та засоби їх подолання
- •25. Сутність трудової адаптації працівників, ії види, організаційні заклади
- •26. Механізм мотивації трудової діяльності
- •27. Теорія ієрархії потреб Маслоу і Теорія erg Альдерфера
- •28. Двохфакторна теорія герцберга
- •29. Теорія мотивації Хекмана і Олдхема
- •30. Теорія справедливості с. Адамса
- •31. Теорія посилення мотивації б.Скиннера
- •32. Теорія мотиваційних потреб д. Мак Клелланда
- •33. Теорія очікувань Врума
- •34. Модель мотивації Лоулера-Портера
- •35. Компенсационный пакет и его составляющие. Государственное регулирование оплаты труда в Украине
- •36. Неекономічні методи мотивації та їх вплив на людину
- •37. Робочий час, його структура, законодавче регулювання
- •38. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві. Засоби компенсації впливу на працівників несприятл. Умов праці
- •39. Цілі і завдання навчання та розвитку персоналу, основні помилки в організації навчання персоналу, сучасні методи навчання працівників
- •40. Поняття кар’єри, її види, планування карєрн6ого росту (кому надо подчитать больше)
- •41. Підготовка кадрового резерву керівників
- •42. Трудова дисципліна, її фактори та причини порушення, дисциплінарні мери
- •43. Методологія оцінки персоналу. Атестація в системі оцінки персоналу, її організація і проведення
- •Методи оцінки
- •44. Рух персоналу, його види та показники
- •45. Звільнення персоналу, його причини, види, організаційні процедури
- •46. Поняття плинності кадрів, її причини, наслідки та показники
- •47. Поняття соціального партнерства та його вплив на ефективну роботу персоналу
- •48. Ефективність праці керівників організації в сфері управління людськими ресурсами
44. Рух персоналу, його види та показники
Під рухом кадрів усередині підприємства варто розуміти перехід працівника з одного робочого місця на інше для постійної роботи.
Основні ознаки робочого місця - це цех, професія (спеціальність) і необхідна кваліфікація робітника (розряд).
Зміна робочого місця, як зовнішній прояв процесу руху кадрів, супроводжується зміною усіх чи частини ознак. Сукупність змін кожного з ознак окремо являє собою відповідно міжпрофесійний, кваліфікаційний чи міжцеховий рух.
Зміни в змісті трудових процесів у межах робочого місця (посади), як наслідок змін у техніку, технології, поділі праці і його організації, висувають нові вимоги до працівника, що виконує ці процеси. Він повинен або підвищувати свою кваліфікацію, або бути замінений іншим працівником на основі професійного добору кадрів.
Внутрішньозаводський рух кадрів може носити стихійний характер, коли здійснюється з ініціативи самих працівників, що намагаються шляхом зміни робочого місця, чи професії або цеху задовольнити свої особисті інтереси: поліпшити умови праці, одержати більші можливості для реалізації свого кваліфікаційного потенціалу, домогтися збільшення заробітної плати і т.п. За аналогією з зовнішнім рухом робочої сили (звільнення за власним бажанням) внутрішньозаводський рух працівників по цій же причині зветься внутрішньозаводською плинністю кадрів.
Але внутрішньозаводський рух може бути і керованим, коли переміщення
працівників по робочих місцях на підприємстві (організації, фірмі) здійснюється в рамках політики менеджменту перосналу, що передбачає кадрове планування, планування трудової кар'єри працівника з наданням йому при переході необхідного сприяння в перепідготовці чи підвищенні кваліфікації.
Видiляють такi види руху кадрiв в фiрмi: плиннiсть кадрiв, демографiчний рух (плановий) та внутрiшньовиробничий рух.
Що стосується плинностi кадрiв, слiд сказати, що вона має як позитивнi, так i негативнi боки.
До негативних вiдносяться: прямi втрати виробництва, викликанi неукомплектованiстю робочих мiсць, зниження продуктивностi працi працiвника, який звiльняється та нового працiвника, труднощi з формуванням загальних норм поведiнки, з формуванням взаємних очiкувань та вимог; розмивається неформальна структура; затрудняється керування таким нестабiльним колективом; знижуються витрати на навчання працiвника (тому що ефект вiд навчання виникає або поза пiдприємством, яке вклало кошти на нгавчання, або зовсiм не виникає, якщо працiвник змiнює професiю).
До позитивних вiдносяться: може пiдвищитись ефективнiсть працi за рахунок того, що нова робота вiдповiдає iнтересам i здiбностям працiвника; може знизитись монотоннiсть працi; може полiпшитись соцiально-психологiчний клiмат за рахунок змiн в трудовому колективi.
Фактори, якi викликають рух персоналу: 1) якi виникають на самому пiдприємствi (розмiр З/П, умови працi, рiвень автоматизацiї працi, перспектива професiйного росту i т.п.)
2) особистi фактори (вiк працiвника, рiвень його освiти, досвiд роботи i т.п.) 3) зовнiшнi по вiдношенню до пiдприємтсва фактори (економiчна ситуацiя в країнi або регiонi, сiмейнi обставини, поява нових пiдприємтсв i т.п.).
Основними показниками руху персоналу є: Ппр = ЧРпр/ЧР х 100 Пу = ЧРу/ЧР х 100 Поб= (ЧРпр ЧРу)/ЧР х 100 Пс= ЧРс /ЧР х 100 ЧРс - число працiвникiв, якi змiнились (менше з двох чисел - числа прийнятих та звiльнених). Показник плинностi кадрiв розраховується за формулою: Ппл=ЧРунп/ЧР х 100
До основних мотивів звiльнень за власним бажанням відносяться:
-професiйно-квалiфiкацiйнi, ;
-незадовiльна органiзацiя та умови працi;
-стан здоров"я;
-незадоволення заробітна плата;
-незабезпеченiсть житлом;
-вiддаленiсть житла вiд роботи;
-перемiна мiсця проживання;
-незадовiльний соцiально-психологiчний клiмат в колективi.