Тема 7. Формування колективу організації

124. Стійке об’єднання людей, що прагнуть до загальної мети, яке характеризується груповою згуртованістю, – це:

– група;

– команда;

+ колектив;

– комітет.

125. Соціальна спільність людей, об’єднаних спільною трудовою діяльністю в рамках певної організації для досягнення спільної мети та пов’язаних між собою відносинами власності, – це:

– комітет;

– робоча група;

– соціальна група;

+ трудовий колектив.

126. Ознакою колективу не є:

– наявність загальної мети у членів колективу;

+ відсутність практичної взаємодії в процесі досягнення їх спільної мети;

– психологічне визнання членами групи один одного та ототожнення себе з групою;

– сталість взаємодії впродовж усього часу існування групи.

127. Сталі види поведінки, які колектив з моральної точки зору високо оцінює і примушує своїх членів їх визнавати і дотримуватись, – це:

– норми;

– звички;

+ звичаї;

– санкції.

128. За статусом колективи поділяються на:

+ офіційні та неофіційні;

– формальні та неформальні;

– тимчасові та постійні;

– малі та великі.

129. Стадіями розвитку трудового колективу є:

– зародження, зрілість, активність, старіння;

– становлення, зрілість, занепад, старіння;

– формування, стабільність, зрілість, занепад;

+ формування, становлення, зрілість, старіння.

130. Стадія розвитку трудового колективу, на якій формується актив, що поєднує більшість його членів, починають складатися традиції, громадська думка:

+ становлення;

– зрілість;

– стабілізація;

– зростання.

131. До формальних груп не відносяться:

– команди;

– цільові групи;

+ дружні групи;

– комітети.

132. Спеціальні і постійні групи, яким делеговані окремі повноваження щодо управління, координації діяльності:

– команди;

– цільові групи;

– дружні групи;

+ комітети.

133. Для неформальних груп не властиве:

– величина групи не перевищує 7-8 осіб;

– відносини в межах групи побудовані на єдності інтересів і відносній стабільності зв’язків у групі і поза нею;

– індивіди в групі спілкуються один з одним безпосередньо;

+ однорідність складу.

134. На ефективне функціонування групи вливають такі чинники:

– групові норми;

– конфліктність;

– соціальний контроль;

+ всі відповіді правильні.

135. Добре сформована система керівних переконань, принципів і технологій у життєдіяльності підприємства – це:

– організаційна культура;

– групові норми;

+ корпоративна культура;

– згуртованість групи.

136. Відповідність засобів, способів і норм поведінки, властивих певній групі людей, зайнятих певною трудовою діяльністю, рівню розвитку суспільства, – це:

– сутність корпоративної культури;

+ рівень культури праці;

– рівень культури управління діяльністю;

– рівень культури організації діяльності.

137. Характеристика рівня прогресивності техніки і технології, що застосовується в ході її здійснення, а також його відповідності рівню розвитку суспільства, – це:

– сутність корпоративної культури;

– рівень культури управління діяльністю;

– рівень культури праці;

+ рівень культури організації діяльності.

138. Здатність виконавчого органу підприємства ефективно, легітимно і стратегічно впливати на всі сторони діяльності підприємства за допомогою використання прогресивних техніки і технології, високої якості людських ресурсів, а також на основі наукової організації праці – це:

– сутність корпоративної культури;

+ рівень культури управління діяльністю;

– рівень культури праці;

– рівень культури організації діяльності.

139. До основних форм втілення корпоративної культури не належать:

+ звички;

– ритуали;

– церемонії;

– мова.

140. Корпоративна культура, яка об’єднує індивідуальних «зірок», що складають тісне коло:

– клубна;

– храмова;

+ екзистенціальна;

– цільова.

141. Корпоративна культура, яка є централізованою:

+ клубна;

– храмова;

– екзистенціальна;

– цільова.