
- •Тема 1. Управління персоналом у системі менеджменту організацій
- •1. Рівень управління персоналом, який охоплює безпосередню сферу ділової активності персоналу та відповідну сферу управління персоналом:
- •3. Рівень управління персоналом, який відображає залежність роботи з персоналом від загальних процесів управління персоналом:
- •4. Сутність техніко-технологічного аспекту управління персоналом полягає в наступному:
- •5. Сутність соціально-психологічного аспекту управління персоналом полягає в наступному:
- •6. Сутність організаційно-економічного аспекту управління персоналом полягає в наступному:
- •Тема 2. Управління персоналом як соціальна система
- •Тема 3. Кадрова політика і стратегія управління персоналом організації
- •Тема 4. Кадрове планування в організаціях
- •Тема 5. Організація набору та відбору персоналу
- •Тема 6. Організація діяльності та функції служб персоналу
- •Тема 7. Формування колективу організації
- •Тема 8. Згуртованість та соціальний розвиток колективу
- •Тема 9. Оцінювання персоналу в організації
- •167. Оцінювання кандидатів на вакантну посаду складається з таких етапів:
- •Тема 10. Управління розвитком і рухом персоналу організації
- •Тема 11. Управління процесом вивільнення персоналу
- •Тема 12. Соціальне партнерство в організації
- •Тема 13. Ефективність управління персоналом
Тема 5. Організація набору та відбору персоналу
75. Процес залучення персоналу у підприємство проходить у такій послідовності:
– розробка стратегії залучення, аналіз змісту роботи, визначення вимог до кандидатів, вибір джерела залучення, здійснення практичних дій щодо залучення;
– визначення вимог до кандидатів, прийняття рішення щодо мотивації і перспектив кар’єрного зростання, вибір джерела залучення, здійснення практичних дій щодо залучення;
– розробка стратегії залучення, визначення вимог до кандидатів, аналіз змісту роботи, вибір джерела залучення, прийняття рішення щодо мотивації і перспектив кар’єрного зростання, здійснення практичних дій щодо залучення;
+ розробка стратегії залучення, аналіз змісту роботи, визначення вимог до кандидатів, прийняття рішення щодо мотивації і перспектив кар’єрного зростання, вибір джерела залучення, здійснення практичних дій щодо залучення.
76. Принцип залучення персоналу, що застосовується роботодавцями, які вважають, що наймання вже підготовлених працівників є виправданим з економічної точки зору (для зниження витрат на навчання і підготовку):
– принцип «нової крові»;
– принцип «сьогоденних вимог»;
– принцип «пристосованості до змін»;
+ принцип залучення підготовлених працівників.
77. Принцип залучення персоналу, що застосовується, коли керівник вважає за необхідне, щоб потенційний працівник вніс «кардинальну різноманітність» у команду, яка вже функціонує:
+ принцип «нової крові»;
– принцип «сьогоденних вимог»;
– принцип «пристосованості до змін»;
– принцип залучення підготовлених працівників.
78. Набір характеристик, які застосовують під час опису вимог до кандидата:
– фізичні дані, кваліфікація, інтелект;
– кваліфікація, здібності, інтереси;
– характер, мотивація, умови роботи;
+ всі відповіді правильні.
79. Опис і обґрунтування системи вимог, що висуваються певною діяльністю, спеціальністю або професією до людини, – це:
– кваліфікаційна картка;
– психограма;
+ професіограма;
– карта компетенції.
80. Усі джерела набору кадрів в організацію поділяються на:
– зовнішні та спеціальні;
+ внутрішні та зовнішні;
– активні та пасивні;
– приховані та явні.
81. До зовнішніх джерел набору персоналу не відносять:
– засоби масової інформації;
+ колишніх працівників підприємства;
– освітні організації;
– професійні клуби та асоціації.
82. До переваг внутрішніх джерел наймання персоналу не належать:
– формування ідеології «просування»;
– більші можливості оцінювання;
– низькі витрати з пошуку персоналу;
+ необхідність комплексної програми розвитку персоналу.
83. До недоліків зовнішніх джерел наймання персоналу не належать:
+ впровадження нових ідей, форм і методів роботи;
– можливі великі витрати і конфлікти у разі перерозподілу посадових обов’язків;
– висока ймовірність несумісності працівників;
– зниження мотивації персоналу підприємства.
84. Попередній відбір претендентів здійснюється:
– безпосереднім керівником;
+ менеджером з персоналу;
– спеціальною комісією;
– керівником підприємства.
85. Залежно від стажу, досвіду роботи, кваліфікації претендента виділяють такі види резюме:
– структуроване та неструктуроване;
– хронологічне, рольове, функціональне;
+ хронологічне, функціональне, професійне;
– стисле та повне.
86. Тип інтерв’ю за якого заздалегідь готуються основні питання, що забезпечують схематичність бесіди:
– панельне;
– структуроване;
+ напівструктуроване;
– неструктуроване.
87. Інтерв’ю, що проводиться спеціально створеною комісією, має назву:
– групове;
+ панельне;
– структуроване;
– неструктуроване.
88. Помилка в ході інтерв’ю, яка виникає тоді, коли велика частина кандидатів оцінюється середнім балом:
– помилка високої вимогливості;
– помилка поблажливості;
– помилка контрасту;
+ помилка центральної тенденції.
89. Помилка в ході інтерв’ю, яка виникає тоді, коли «середній» кандидат одержує високу оцінку, якщо він проходить інтерв'ю після декількох «слабких» кандидатів, або низьку, якщо він йде після декількох «сильних» кандидатів:
– ефект ореолу;
– помилка поблажливості;
+ помилка контрасту;
– стереотипізація.
90. Помилка в ході інтерв’ю, яка виникає тоді, коли інтерв'юер оцінює кандидата як гарного чи поганого, орієнтуючись на якусь одну характеристику, яка в його очах переважує всі інші:
+ ефект ореолу;
– помилка поблажливості;
– помилка контрасту;
– помилка центральної тенденції.
91. Якості працівників, що виявляються в процесі відбору персоналу:
– ставлення до праці, рівень знань і досвід роботи, організаторські здібності;
– уміння працювати з людьми, уміння працювати з документами та інформацією;
– уміння своєчасно приймати і реалізовувати рішення, здатність розробляти і впроваджувати інновації, морально-етичні риси характеру;
+ всі відповіді правильні.
92. Документ, за допомогою якого здійснюється структуроване оцінювання кандидатів на вакантну посаду (за кожною характеристикою) і порівнюються кандидати між собою:
– карта компетенції;
+ кваліфікаційна карта;
– професіограма;
– психограма.
93. Допомога молодій людині у виборі роду трудової діяльності з урахуванням його бажань і потреби підприємства у кадрах – це:
– професійна пропаганда;
+ професійні консультації;
– професійний добір;
– професійний відбір.
94. Дослідження, що спеціально організується для визначення придатності людини до певної роботи, – це:
– професійна пропаганда;
– професійні консультації;
– професійний добір;
+ професійний відбір.
95. Визначення кола професій, найбільш оптимальних для певної людини з урахуванням його психофізіологічних і особистісних даних, – це:
– професійна пропаганда;
– професійні консультації;
+ професійний добір;
– професійний відбір.
96. Формування у молоді інтересу до певних видів праці, виходячи з потреб підприємства, роз'яснення престижності певних професій, виховання почуття поваги до цих професій – це:
+ професійна пропаганда;
– професійні консультації;
– професійний підбір;
– професійний відбір.
97. Взаємне пристосування працівника і підприємства, що ґрунтується на поступовій впрацьованості працівника у нових професійних, соціальних і організаційно-економічних умовах праці, – це:
– професійна орієнтація;
– кадрова стратегія;
– кадрова політика;
+ трудова адаптація.
98. Виділяють такі напрями адаптації:
– основна та додаткова;
+ первинна та вторинна;
– соціальна та професійна;
– зовнішня та внутрішня.
99. Аспект трудової адаптації, який передбачає пристосування до відносно нового соціуму, норм поведінки і взаємин у новому колективі:
– психофізіологічний;
+ соціально-психологічний;
– професійний;
– організаційний.
100. Аспект трудової адаптації, який передбачає поступове удосконалення трудових здібностей, має назву:
– психофізіологічний;
– соціально-психологічний;
+ професійний;
– організаційний.
101. Аспект трудової адаптації, який передбачає пристосування до нових фізичних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці, – це:
+ психофізіологічний;
– соціально-психологічний;
– професійний;
– організаційний.
102. Аспект трудової адаптації, який передбачає засвоєння ролі та організаційного статусу робочого місця і підрозділу в загальній організаційній структурі, а також розуміння особливостей організаційного та економічного механізму управління підприємством:
– психофізіологічний;
– соціально-психологічний;
– професійний;
+ організаційний.