5.3. Соціально-екологічні небезпеки.

Соціально-екологічні небезпеки спричиняють масштабні порушення екологічної рівноваги, є причиною серйозних негативних наслідків для здоров'я людей. Це травми різних ступенів важкості, збільшення захворювань у людей, тварин, посилення епідеміологічного неблагополуччя.

На формування і динаміку епідеміологічної та санітарно-гігієнічної ситуацій впливають:

різка зміна екологічних умов (збільшення міграції населення; міграція тварин, надмірне розмноження гризунів, комах та інших носіїв збудників хвороб, порушення екологічної рівноваги в природних осередках хвороб);

- руйнація об'єктів санітарно-гігієнічного та комунально-побутового призначення (каналізація, водопровід);

- зниження стійкості людей до інфекційних захворювань;

- погіршення умов розміщення людей (польові умови, забруднення води, продуктів, навколишнього середовища);

- вихід з ладу санітарно-епідеміологічних закладів (лабораторії, запаси засобів профілактики, стаціонари);

- поширення неправдивої інформації про стан справ у районі лиха, яке ускладнює проведення протиепідеміологічних заходів.

За 2005 рік в Україні виникло 34 надзвичайні ситуації, пов'язані з інфекційними захворюваннями людей. У структурі інфекційних захворювань, що спричинили надзвичайні ситуації, переважають захворювання на гепатит А, а також екзотичні та особливо небезпечні захворювання (сказ, туляремія тощо).

Унаслідок наявності в середовищі ураження великої кількості мертвих організмів, відсутності води або її забруднення, підвищення температури повітря до ЗО 40 °С виникають сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів. Наприклад, скупчення біженців, антисанітарні умови їх життя ще більше посилюють небезпеку.

Особливо небезпечними захворюваннями є чума, холера, віспа, які передаються при найменшому коняті з хворими.

У випадку появи осередку зараження необхідно ввести на цій території режим карантину або обсервації, вжити профілактичні та санітарно-гігієнічні заходи. Карантин — сувора ізоляція району виникнення особливо небезпечних захворювань та їх ліквідація. При обсервації організовується медичне спостереження за населенням, яке перебуває або перебувало в осередку ураження, з метою своєчасного попередження поширення епідеміологічних захворювань навколо зони карантину встановлюється зона обстеження.

Хвороботворні мікроорганізми, залежно від їх будови, біологічних характеристик і розмірів поділяються на бактерії, рикетсії, віруси, грибки, паразити. Мікробні токсини становлять велику небезпеку, провокуючи важкі ураження або спричиняючи летальний наслідок.

Сьогодні існує ще одна проблема — пташиний грип.

Ця проблема уже набула глобального характеру.

Пташиний грип — інфекційне захворювання птахів, причиною якого є вірус грипу А. Інфекція викликає захворювання у птахів, що спричиняє епідемії з важкими наслідками. Рівень смертності сягає 100 % .

Близький контакт людини з інфекційними птахами спричиняє тяжке захворювання з високим рівнем смертності.

За оцінками Всесвітнього банку, глобальна епідемія пташиного грипу впродовж року може завдати світовій економіці збитків у 80 млрд доларів.

Що потрібно знати і робити, щоб не захворіти пташиним грипом.

У зонах карантину людям необхідно уникати будь-яких контактів з домашньою і дикою птицею, особливо це стосується мертвих та хворих птахів.

Уникати місць, де може бути послід.

Потрібно суворо дотримуватися правил особистої гігієни — якомога частіше мити руки з милом, а також спиртовмісними дезінфекційними речовинами.

Вірус пташиного грипу легко знищується за допомогою термічної обробки. У м'ясі вірус гине при температурі 45 °С за 5—6 годин, при температурі 65 °С — за 20 хвилин, при температурі 85 °С — за 10 секунд. Яйця домашньої птиці не можна споживати у сирому вигляді. Перед приготуванням сирі яйця потрібно мити з милом, а потім варити впродовж 10 хвилин ч обсмажувати з обох боків.

Територію, на якій спостерігається різке погіршення епідеміологічного стану, називають осередком бактеріологічного ураження (ОсБУ). Його розміри залежать від виду і способу поширення збудників захворювання метеоумов, рельєфу місцевості, характеру забудови, швидкості визначення виду збудника і своєчасності проведення протиепідеміологічних заходів. Межі ОсБУ визначають на основі даних досліджень проб лабораторіями, виявлення хворих, аналізу поширення захворювання і маршрутів міграції людей.

Ліквідація ОсБУ -це:

- проведення бактеріологічної розвідки і виявлення збудника;

- встановлення режиму карантину або обсервації;

- санітарна експертиза, контроль за зараженням продовольства, води, а також їх знезараження;

- вживання лікувально-евакуаційних, протиепідеміологічних, санітарно-гігієнічних та роз'яснювальних заходів.

При ліквідації ОсБУ вводиться режим карантину або обсервації.

В ОсБУ передбачаються такі заходи:

- проведення щеплень;

- встановлення режиму роботи підприємств торгівлі і громадського харчування, враховуючи ризик занесення інфекцій;

- заборона виходу людей та вивозу з ОсБУ будь-якого майна;

- виявлення хворих або підозрюваних на хворобу;

- ізоляція, лікування, санобробка персоналу та населення, спеціальна обробка одягу, приміщень, місцевості.

Режим карантину та обсервації знімаються після закінчення терміну інкубаційного періоду захворювання і проведення кінцевої спеціальної обробки в осередку ураження.

У районах стихійних лих попередньо вживають заходи які знижують імовірні негативні наслідки. У районах можливих землетрусів будують споруди з підвищеною сейсмостійкістю, запасаються наметами, продуктами харчування, медикаментами; відпрацьовують евакуаційні заходи і створюють групування сил для відновлювально-рятувальних робіт, забезпечують чітку роботу системи сповіщення, планують заходи щодо можливих випадків виникнення паніки і мародерства.