25

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВАРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Сільськогосподарські машини|»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ|

студентів 2 курсу

факультету «Екології та охорони навколишнього середовища|»

при вивченні дисципліни

«ТЕХНОЕКОЛОГІЯ|»

«Основні шкідливі речовини, які виділяють при роботі

двигуни внутрішнього згорання|»

Мелітополь, 2010

Розробив: к.т.н., доцент Саньков С.М.

Рецензент: к.т.н., доцент

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри сільськогосподарських машин, протокол № _______ від __________ 20____р.

Схвалено і рекомендовано до впровадження в навчальний процес методичною комісією факультету агротехнології та екології, протокол № ____

від ___ _____20____р.

Комп’ютерний набір і верстка зроблені на кафедрі сільськогосподарських машин доцентом Саньковим С.М.

© С.М. Саньков

1 Шкідливі речовини, які викидають під час

РОБОТИ ДВЗ

Принцип роботи двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ) заснований на перетворенні хімічної енергії різноманітного палива органічного походження в теплову й далі в механічну в робочій порожнині двигуна. У цей час для живлення ДВЗ найбільше широко використають рідке й газоподібне паливо, основними складовими якого є вуглеводні. При окислюванні їх киснем повітря, що надходить у двигун, утворюються нетоксичні (водяна пара, вуглекислий газ) і токсичні речовини. Останні є продуктами неповного згоряння або побічних реакцій, що протікають при високих температурах. Крім того, деякі шкідливі речовини втримуються в паливі й при роботі двигуна викидаються в навколишнє середовище. Тому що застосовуваний у ДВЗ спосіб сумішоутворення й запалення паливо-повітряної суміші значно впливає на кількість й склад шкідливих викидів, доцільно роздільно розглянути шкідливі речовини, що викидають різними типами ДВЗ.

У бензинових двигунах з іскровим запалюванням джерелами шкідливих викидів є що відробили й картерні гази, випари палива із системи харчування. Бензин складається з вуглецю й водню з масовими частками відповідно 0,855 й 0,145. Теоретично для згоряння 1 кг бензину необхідно 14,95 кг повітря (стехіометричний склад паливо-повітряної суміші, коефіцієнт надлишку повітря α = 1,0). Однак регулювання карбюратора на такий склад суміші у всіх режимах роботи двигуна без складних систем регулювання практично неможливі, крім того, стехіометричний склад суміші часто приводять до нестійкої роботи двигуна в режимах малих навантажень і холостого ходу, у режимах розгону, не забезпечує найвищих енергетичних показників двигуна при повних навантаженнях. Все це обумовлює використати збагачені паливо-повітряної суміші. Недолік кисню є основною причиною підвищених викидів з газами, що відробили, бензинових двигунів продуктів неповного згоряння, у першу чергу окису вуглецю (СО), що входить до складу відпрацьованих газів у відносно більших кількостях (до 1,0-1,5 %) при роботі бензинового двигуна на стехіометричний (α = 1,0) і навіть збідненої суміші (α >1). Це порозумівається нерівномірним розподілом складу суміші по цилин-драм і наявністю збагаченої в окремих циліндрах при стехіометричної і збідненої суміші в цілому для двигуна. Зміст СО у газах, що відробили, бензинового двигуна, зокрема при неправильному регулюванні системи харчування, може становити 10 %. Маса СО, яка викидається в навколишнє середовище, у цьому випадку перевищує масу споживаного двигуном бензину.

При роботі бензинового двигуна на збагаченої паливо-повітряної суміші через недолік кисню, у порівняно великій кількості в навколишнє середовище викидаються вуглеводні (СmНп), що представляють газоподібні частки незгорілого палива. У міру збідніння суміші кількість їх зменшується, досягає мінімуму, а потім різко збільшується. Мінімум викидів СmНп відповідає найбільш стійкій роботі двигуна й, як правило, найкращої економічності. Наявність СmНп у газах, що відробили, при роботі на збіднених сумішах порозумівається гасінням полум'я в пристенному шарі камери згоряння, а їхнє різке збільшення при надмірному збіднінні суміші - наявністю пропусків запалення суміші в окремих циклах. Часто причиною підвищених викидів СmНп, є незадовільна робота системи запалювання. Особливо багато їх викидається в режимах холостого ходу. У багатоциліндрових бензинових двигунах при роботі в режимі мінімальної частоти обертання холостого ходу концентрація СmНп, у газах, що відробили, становить 0,5-0,7 %, що приблизно відповідає викидам у навколишнє середовище 5-7 % вступника в циліндр бензину.

Окис вуглецю й вуглеводні є продуктами недосконалого процесу згоряння бензину в циліндрах двигуна. Основні напрямки зниження викидів цих речовин - збідніння суміші й стабілізація її запалення. У цих умовах у газах, що відробили, двигуна різко збільшується з-тримання окислів азоту у вигляді окису N0 і частково двоокису NО₂. Ріст викидів цієї токсичної речовини порозумівається підвищенням температури в зоні реакції й наявністю надлишкового кисню, що вступає в реакцію з азотом, що входить до складу повітря й інертним газом, що є, в атмосфері. Окислювання азоту починається при температурі вище 1600 К, з підвищенням її час реакції скорочується й при 2300 К становить 10^-2-10^-6 с. Тому в режимах часткових навантажень і холостого ходу внаслідок зниження температури в зоні реакцій кількість окислів азоту різко знижується. Концентрація їх у газах, що відробили, досягає максимального значення в режимах високих частот обертання при навантаженнях, що передують початку включення економайзерного пристрою. У двигунах з високими ступенями стиску концентрація окислів азоту в цих режимах може становити 0,4-0,5 %. У режимах холостого ходу вона виміряється десятками частин на мільйон (ч. н.м. , 1 ч. н.м. = 10^-4 %).

Таким чином, у бензиновому двигуні при регулюванні системи живлення, спрямованої на зниження викидів окису вуглецю й вуглеводнів, збільшуються викиди окислів азоту. Це представляє один з основних труднощів рішення завдання комплексного зниження забруднення навколишнього середовища шкідливими викидами бензинових двигунів.

Розглянуті шкідливі речовини - продукти реакцій вуглеводнів палива й складового повітря. Поряд із цими речовинами в газах, що відробили, утримуються шкідливі речовини, що утворилися із вхідних у бензин домішок. До таких речовин належить двоокис сірки. Сірка, як домішка, входить до складу бензину, її зміст у ньому незначно й не перевищує 0,15 %. У циліндрі двигуна сірка окисляється й у вигляді двоокису викидається в навколишнє середовище. Концентрація двоокису сірки в газах, що відробили, при роботі двигуна на номінальному режимі становить 0,008 %.

Один з основних напрямків поліпшення показників бензинових двигунів - підвищення ступеня стиску. Для забезпечення роботи двигуна без детонації при підвищенні ступеня стиску необхідно збільшувати октановое число бензину. Найпоширенішим у цей час речовиною, що забезпечує підвищення октанового числа бензину, є етилова рідина, що складається з тетраетілсвинцю-анти-детонатора й виносника (хлорнафталін, дибромэтен й ін.), що запобігає відкладенню свинцю на деталях двигуна. Кількість етилової рідини, що додається в 1 кг бензину становить 0,5- 1,0 см³. Близько 70 % з'єднань свинцю при роботі двигуна викидається в атмосферу.

У процесі згоряння паливо повітряної суміші в бензиновому двигуні, особливо при роботі, коли відбувається детонаційне згоряння, утворяться проміжні з'єднання - недоокислені вуглеводні, відомі за назвою альдегіди. Останні утворяться в основному у вигляді формальдегіду (Н₂С = 0) і акролеина (СН₂=СН=СН=0). При роботі двигуна на номінальному режимі зміст альдегідів (у перерахуванні на акролеин) становить до 0,03 %.

У бензині втримуються поліциклічні ароматичні вуглеводні, одним із яких найнебезпечнішим є бенз/а/пирен (С₂₀Н₁₂), що володіє канцерогенними властивостями (табл. 1). Зі збільшенням бенз/а/пирена в бензині концентрація його в газах, що відробили, також зростає, хоча додавання бенз/а/пирена в паливо не збільшує його концентрації в газах, що відробили.

Таким чином, зміст бенз/а/пирена в бензині є індикатором рівня, що втримуються в паливі багатоядерних висококип'ящих ароматичних вуглеводнів, що є джерелом утворення канцерогенних речовин у газах, що відробили. Питомий масовий викид бенз/а/пирена при роботі бензинового двигуна в номінальному режимі становить до 0,02 мг/квт-ч.

Таблиця 1. Марка бензину й зміст у них бенз/а/пирена.

Марка бензина	Состав углеводородов, %				Зміст бенз/а/пирена, мкг/л
	неграничні	парафіни	нафтени	ароматичні

Б-70 0,7 40,1 47,9 11,3 1

А-76 2,7 38,8 32,8 25,7 10—12

АИ-93 3,8 41,2 17,3 37,7 47—53

Крім газів, що відробили, джерелом забруднення навколишнього середовища при експлуатації бензинових двигунів є картерні гази й випари палива, хоча їхня кількість (за винятком вуглеводнів) відносно невелике. Стосовно викидів з газами, що відробили, викиди з картерними газами становлять 2-8%, СmНп -150-300, N0х- до 2 %. У навколишнє середовище випари попадають із паливного бака й карбюратора. Як показав аналіз повітря, у дев'ятьох великих містах нашої країни, склад вуглеводнів у повітрі ближче до складу палива, чим газів, що відробили, що свідчить про значну роль випарів у забрудненні атмосфери вуглеводнями.

Для згоряння 1 кг дизельного палива необхідно 14,3 кг повітря (α = 1,0). Однак при такому складі суміші енергетичні показники дизеля будуть незадовільними. Найбільш високих значень вони досягають при збідненій суміші (α = 1,3- 1,7), тобто коли на 1 кг палива доводиться 18,5-24 кг повітря. У міру зниження навантаження в дизелі суміш збіднюється й у режимі холостого ходу α = 10. У цьому й полягає одне з переваг дизеля в порівнянні з бензиновим двигуном. Концентрація окису вуглецю в газах, що відпрацювали, дизеля найбільш висока при повнім навантаженні, але навіть у цьому випадку становить 0,1-0,2 %. У міру зниження навантаження внаслідок збідніння суміші концентрація його різко знижується. При роботі дизеля в режимі холостого ходу й малих навантажень вона трохи підвищується, що є наслідком зниження температури й уповільнення окисних реакцій.

Концентрація вуглеводнів також досягає максимуму при повнім навантаженні й становить 0,04-0,06 %. У міру зменшення навантаження концентрація їх знижується, а при малих навантаженнях і холостому ході - збільшується. Таким чином, концентрація продуктів неповного згоряння в газах, що відробили, дизеля значно нижче, ніж у газах бензинового двигуна. Надлишок кисню в циліндрах дизеля, а також висока температура в процесі згоряння сприяють утворенню в циліндрах окислів азоту, які є одним з основних шкідливих речовин, що викидають із газами, що відробили, дизеля. Концентрація окислів азоту в газах, що відробили, у міру збільшення навантаження зростає, хоча при наближенні до повного інтенсивність росту знижується й становить приблизно 2500 ч. н.м. , а при роботі на неодруженому ходу знижується до 50-200 ч. н.м..

У дизелях процес сумішоутворення відбувається у відносно короткий проміжок часу й при загальному для циліндра надлишку повітря є ділянки, де кисню недостатньо. Зокрема в ядрі струменя впорскнутого палива. При недоліку кисню в умовах високих тисків і температури відбувається пиролиз палива з виділенням чистого вуглецю (сажі). Він виділяється й на ділянках з надлишковим киснем, однак надалі повністю згоряє. Кількість сажі в газах, що відробили, дизеля зростає зі збільшенням навантаження й збагаченням суміші. Особливо багато сажі викидається в навколишнє середовище при наявності несправностей у системі паливопостачання (збільшена циклова подача палива, неякісний його раса-запал форсунками, неправильний кут випередження упорскування й ін.). На номінальному режимі викиди сажі чотиритактного дизеля становлять 1,4-2,0 г/квт-год, що в середньому відповідає 0,6-0,9 % палива, що витрачає.

У процесі самозапалювання дизельного палива утворюються проміжні з'єднання - альдегіди, які в основному, як й у бензиновому двигуні, викидаються з газами, що відробили, у вигляді формальдегіду й акролеина. Концентрація альдегідів (у перерахуванні на акролеин) в відпрацьованих газах дизеля при роботі в номінальному режимі становить до 0,002 %. У дизельному паливі в значно більшій кількості, чим у бензині, утримується сірки до 0,5 %. При наявності надлишкового кисню в процесі згоряння вона окисляється. У результаті в газах, що відробили, дизеля зміст двоокису сірки на номінальному режимі може становити 0,03 %.

Кількість шкідливих речовин, що викидають із картерними газами дизеля менше, ніж у бензинового двигуна. Викиди N0 становлять 0,2 %, З-0,3-0,5, вуглеводню-і 0,1-3,0% шкідливих викидів з газами, що відробили.

Дія шкідливих речовин, що викидають ДВЗ, на навколишню середовище й людини

Широке використання ДВЗ у різних сферах діяльності людини визначає значні викиди шкідливих речовин виділюваних при роботі цих двигунів у навколишнє середовище. Щорічно в усім світі спалюється близько 2 млрд. т різного кам'яного вугілля, добувається й переробляється приблизно 2,2 млрд. т нафти, 2 - рудних і нерудних матеріалів, що приводить до викидів у навколишнє середовище 450 млн. т окису вуглецю, 75 - окислів азоту, 220 - двоокису сірки, 150 млн. т різних аерозолів. Тільки одні автомобільні двигуни в навколишнє середовище викидають 240 млн. т окису вуглецю, 12 -'- окислів азоту й 66 млн. т вуглеводнів.

Варто врахувати, що шкідливі речовини ДВЗ, особливо автомобільних, розподіляються нерівномірно в навколишнім середовищі. Основна їхня маса виділяється в населених пунктах, містах, уздовж автомобільних доріг, що приводить до підвищеного забруднення й шкідливого впливу цих речовин на людину й навколишнє середовище. При сучасній структурі парку ДВЗ серед шкідливих речовин, що викидаються автомобілями в навколишнє середовище, найбільшу кількість становить окис вуглецю (С) - газ без кольору й запаху. Молекулярна маса його дорівнює 28, тобто незначно нижче маси повітря. Тому С легко поширюється в атмосфері, попадає в житлові приміщення, що перебувають на значних відстанях від місць роботи ДВЗ. Окис вуглецю в атмосфері зберігається від 2 до 4 місяців, хоча є дані, що цей період може тривати 5 років. При попаданні в органи подиху людини СО з'єднується з гемоглобіном крові й утворює карбоксигемоглобін СОН_В, що приводить до ряду шкідливих наслідків (зокрема , при малих концентраціях з'являється головний біль, знижується працездатність). Більше високі концентрації ,СО приводять до втрати свідомості й навіть смертельному результату (рис. 1). Дослідження показують, що перебування протягом 8 год в атмосфері з концентрацією СО тільки 0,001-0,0015 % (10-15 ч. н.м. ) викликає у окремих людей погіршення здатності розрізняти інтервали часу. Процес утворення карбоксигемоглобіна є оборотним. При припиненні вдихання СО концентрація його за кожні 3-4 год знижується приблизно в 2 рази.

Дослідження із впливу СО на рослинний мир показали, що при концентраціях СО нижче 0,01 % такого впливу не спостерігається навіть у випадку витримування рослин у цій атмосфері протягом 3 тижнів, а в деяких дослідженнях відзначається погіршення проростання пилка.

Вуглеводні, що викидають у навколишнє середовище з відпрацьованими газами ДВЗ, представляють складні хімічні сполуки. Наприклад, ароматичні вуглеводні мають сильними отруйними властивостями, шкідливо впливають на центральну нервову й м'язову системи людини.

Рисунок 1 - Діаграма впливу концетрації СО у повітрі на організм людини.

Найнебезпечнішим є олефіновий ряд (ненасичені) вуглеводнів. Численними дослідженнями встановлено, що один із цих вуглеводнів - етилен негативно впливає на рослини, викликаючи симптоми раннього старіння, хронічні поразки, обпадання квіток і плодів, гноблення росту. Крім того, наявність олефінового ряду вуглеводнів у повітрі, а їхня кількість становить близько 35 % загального змісту вуглеводнів, що викидають із газами, що відробили, ДВЗ, є однієї з причин утворення складових фотохімічних смогів. Такі складові утворяться при сонячній погоді й наявності в повітрі двоокису азоту, який також викидається з відпрацьованими газами ДВЗ.

Двоокис азоту під дією сонячних променів розкладається на окис азоту й атомарний кисень. Останній з'єднується з киснем повітря й утворить озон, що частково, з'єднуючись із окисом азоту, знову утворить двоокис азоту й молекулярний кисень. Частково атомарний кисень й озон вступають у реакцію з різними органічними сполуками, утворюючи високоактивні недоокислені речовини - оксиданти. Один з основних органічних оксидантів - пероксиацетил- нітрат

О II (ПАН) — СН3 — С — О — О — МО₂.

Іншим розповсюдженим оксидантом є пероксибензоил-нітрат

(ПБН) —С₆Н₅ — С — О — О — МО₂.

Таким чином, основними складовими фотохімічних смогів є озон, двоокис азоту й зазначені вище речовини. Дослідженнями встановлено, що озон дратує слизуваті оболонки очей людини, приводить до погіршення самопочуття осіб із серцево-судинними захворюваннями. Він також впливає на рослини: викликає утворення характерних плям на листах, приводить до виникнення хлорозу й ранньому старению рослин. Озон у концентрації 0,03 ч. н.м. протягом 8 год вражає такі рослини, як боби, редис, помідори, овес, пшеницю, картоплю й ін.

Двоокис азоту, якщо розглядати її не як складову фотохімічного смогу, також є шкідливою речовиною - спостерігається захворювання органів подиху, зниження активності головного мозку людини, гальмування росту різних видів рослин.

Оксиданти, які утворилися в ході реакцій ПАН і ПБН, роблять дратівну дію на слизувату оболонку очей людини. Деякими дослідженнями встановлено, що при інтенсивних фотохімічних смогах спостерігається захворювання тварин. Особливу небезпеку оксиданти представляють для осіб з порушеннями органів подиху. У таблиці 2 наведені дані про вплив різних концентрацій озону й фотооксидантів у повітрі на стан людини й навколишнє середовище.

Таблиця 2. Вплив складових фотохімічного смогу на стан людини й навколишнє середовище

Концентрація		Час впливу, год	Ефект
ч. н. м.	мкг/м3

Озон

0,02 40 1 Натяг і розтріскування гуми

0,03 60 8 Гноблення рослинності

0,1 200 1 Спазми дихальних шляхів

2,0 3900 2 Сильний кашель

Фотохімічні оксиданти

0,05 100 4 Ушкодження рослинності

0,1 200 4 Роздратування слизуватої оболонки ока

0,03—0,3 60—600 1 Погіршення спортивних показників

ДВЗ - одне з основних джерел викиду в навколишнє середовище сажі. Підрахунки показують, що частки сажі розміром до 0,15 мкм можуть перебувати в повітрі у зваженому стані близько 8 діб. Сажа шкідливо впливає на навколишнє середовище й людину в трьох аспектах. Як і будь-яке тверде тіло, вона при влученні в організм людини викликає роздратування дихальних шляхів.

Наявність зважених часток сажі погіршує видимість на автомобільних дорогах. Основна ж небезпека сажі полягає в тім, що на поверхні її часток можуть адсорбуватися канцерогенні вуглеводні.

Двоокис сірки, що викидає з газами, що відробили, ДВЗ, становить незначну кількість загального викиду цієї речовини штучними джерелами забруднення. Проте, у місцях, де широко використають ДВЗ, відзначається підвищене забруднення повітря двоокисом сірки. У повітря вона переходить в ангідрид SО₃, що з парами води утворює сірчану кислоту, що наносить шкоду рослинам, що викликає захворювання дихальних шляхів у людей і тварин, і посилюючий процес корозії металів. Є дані, що 40 % чорних металів витратиться на покриття збитку, яке викликане корозією внаслідок наявності в атмосфері сірчистих з'єднань.

Свинець, який входить до складу тетраетіл-свинцю, що додається до бензину як антидетонатор, викидається в навколишнє середовище у вигляді аерозолей неорганічних солей й окислів, в основному у формі часток розміром 1 мкм. З'єднання свинцю попадають в овочі й фрукти, що ростуть уздовж автомобільних доріг, у листи сільськогосподарських культур.

Альдегіди викидаються з відпрацьованими газами ДВЗ в основному у вигляді формальдегіду й акролеіна.

Формальдегід - безбарвний газ із різким і неприємним заходом. Концентрація його в повітрі 0,007 % приводить до роздратування дихальних шляхів і слизуватих оболонок носа й око людини.

Акролеін - прозора з жовтуватим відтінком рідина, що володіє різким запахом підгорілих жирів і масла. Досліди, проведені на тваринах, показують, що підвищена концентрація акролеіна приводить до зниження маси тварин, зміні складу крові. Для людини концентрація 0,0005 % важко стерпна, 0,002 - нестерпна.

При оцінці впливу шкідливих викидів ДВЗ на навколишнє середовище й людину необхідно враховувати, що ті шкідливі речовини, які викидаються в атмосферу, з опадами попадають у ґрунт і водойми й забруднюють їх, внаслідок чого знижується врожайність й якість сільськогосподарської продукції, наноситься збиток рибному господарству.

Гранично припустимі концентрації (ПДК-ГДК) домішок в атмосфері, а серед цих домішок й основні шкідливі речовини ДВЗ установлюють виходячи з рівня шкідливого впливу речовини на навколишнє середовище й людину. Пріоритет наукового обґрунтування ГДК належить радянським ученим і насамперед В. Я. Рязанову, які сформулювали основні критерії шкідливості атмосферних забруднень. Припустимої може бути така концентрація, яка не робить прямого або непрямого шкідливого й неприємного впливу на людину, не знижує його працездатності й не погіршує самопочуття, не впливає несприятливо на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери, побутові умови життя населення. Величина ГДК залежить від часу впливу забруднюючої речовини на людину й навколишнє середовище. Тому встановлюють максимально разову й середньодобову ГДК. Перша з основною характеристикою небезпеки шкідливого речовини й характеризує його гра-ничну концентрацію, що при короткому-тимчасовому впливі (протягом 20-30 хв) не викликає в людини негативних явищ, а друга - припустимий ступінь забруднення протягом тривалого періоду часу. У таблиці 3 наведені значення ГДК для шкідливих речовин, що викидають ДВЗ, прийняті в нашій країні згідно СН 245-71 і доповненнями.

Найбільша концентрація окремої шкідливої речовини не повинна перевищувати максимально разової ГДК, тобто Сі< <ГДКі mах. Якщо в повітрі є шкідливі речовини, що діють в одному напрямку, то сума відносінь концентрацій цих речовин до їх максимально разових ГДК не повинна перевищувати одиниці –

Таблиця 3. Значення ГДК шкідливих речовин, що викидають ДВЗ, для атмосферного повітря населених пунктів.

Речовина	Гранично припустимі концентрації, мг/м3
	максимально разова	середньодобова

Окис вуглецю 5,0 3,0

Вуглеводні (у перерахун-

ку на С) 5,0 1,5

Окисли азоту (у перера-

хунку на NO₂) 0,085 0,04

Формальдегід 0,035 0,035

Акролеин 0,03 0,03

Двоокис сірки 0,5 0,05

Свинець - 0,003

Сажа 0,15 0,05

Бенз(а)пирен - 1 10^-6

До шкідливих речовин, що викидають ДВЗ, які діють в одному напрямку, відносять двоокис азоту із двоокисом сірки, а також двоокис азоту з формальдегідом й ін.

У зв'язку з інтенсивним розвитком різних галузей господарства, кількість шкідливих речовин, що надходять в атмосферу від штучних джерел, безупинно зростає. У таблиці 4 наведені дані розрахунків про викидах основних шкідливих речовин автомобільними ДВЗ у нашій країні, що є одними з основних джерел забруднення атмосфери населених пунктів і міст. При рівномірному розподілі по території країни такі викиди не могли б викликати відчутного забруднення навколишнього середовища. Однак необхідно врахувати, що загальна площа всіх населених пунктів, де в основному зосереджують автомобілі, становить 100 тис. км², або 0,4 % території країни. Промислові підприємства поза містами займають 70 тис. км² (0,3 %), всі види транспорту - 40 тис. км² (менш 0,2 %). Таким образом, шкідливі речовини, що надходять у навколишнє середовище від промисловості, транспорту, різних енергетичних установок, викидаються на площі майже 210 тис. км², або менш 1 % території країни, що приводить до концентрації шкідливих речовин у повітрі населених пунктів і міст, у першу чергу окису вуглецю, іноді перевищуючої ГДК.

Таблиця 4. Викиди шкідливих речовин автомобільними ДВЗ, млн. т/рік [5]

Речовина	Рік
	1960 1960		1970	1980
Окис вуглецю Вуглеводні Окисли азоту		10,8 1,8 0,7	26,1 3,3 1,4	33,2 5,5 2,5

Забруднення повітря, ґрунту, водойм шкідливими речовинами завдає економічної шкоди народному господарству країни. Цей збиток уключає підвищені захворювання населення, зниження продуктивності сільського, лісового й рибного господарства, корозію металів і засобу, затрачувані на захисні покриття, втрати коштовних продуктів з викидами в атмосферу, витрати на різні технічні вдосконалення для боротьби із забрудненнями, розробку пристроїв для нейтралізації шкідливих викидів, підтримка в належному стані будов, житлових будинків, пам'ятників архітектури.

По підрахунках, збиток у Великобританії від забруднення атмосфери в 1980 р. становив 252 млн. фунтів стерлінгів, у тому числі від автомобільних ДВЗ -51, у Японії в 1970 р.-23 млрд. доларів, у США в 1977 р.- приблизно 25 млрд. доларів. Відповідно до методики, використовуваної при розрахунку ефективності нової й поліпшеної автомобільної техніки на перед прийняттях Міністерства автомобільної промисловості СРСР, збиток від викиду 1 т шкідливої речовини окису вуглецю становить 70-100 руб., вуглеводнів-180- 270, окислів азоту - 200-300 руб.

Незважаючи на те, що наведені дані є розрахунковими й у дійсності можуть мати відхилення в ту або іншу сторону, однак вони свідчать про те, що зниження шкідливих викидів штучними джерелами, серед яких ДВЗ є одними з основних, представляє важливу проблему, рішення якої буде сприяти поліпшенню здоров'я людей і стани навколишнього середовища.