
- •1. Мета, завдання і предмет дисципліни «Тваринництво», її місце в навчальному процесі
- •Розділ 1. «Основи розведення і годівлі сільськогосподарських тварин»
- •Тема 1. Облік росту та розвитку сільськогосподарських тварин
- •1. Жива маса телиць червоної степової породи
- •2. Зразок таблиці для внесення розрахунків завдання 1.
- •Тема 2. Оцінка тварин по екстер’єру
- •3. Вимірювання основних промірів тіла тварин
- •Тема 3. Зоотехнічний облік у тваринництві
- •Тема 4. Хімічний склад та поживність кормів
- •Тема 5. Техніка складання раціонів для сільськогосподарських тварин
- •4. Завдання для складання раціону дійним коровам
- •Розділ 2. «Cучасні технології виробництва продукції тваринництва»
- •Тема 6. Облік молочної продуктивності корів
- •5. Надій, вміст жиру і білку в молоці корів по місяцях лактації
- •6. Зразок таблиці для внесення розрахунків завдання 1
- •Тема 7. Облік м’ясної продуктивності сільськогосподарських тварин
- •7. Показники м’ясної продуктивності с.-г. Тварин і птиці
- •8. Зразок таблиці для внесення розрахунків завдання 1
- •Тема 8. Облік вовнової продуктивності овець
- •9. Показники вовнової продуктивності баранів-плідників асканійської породи
- •10. Зразок таблиці для внесення розрахунків завдання 1
- •Тема 9. Облік яєчної продуктивності курей
- •11. Яйценоскість птиці
- •12. Несучість стада молодок
- •Тема 10. Розрахунок річної потреби в кормах для виробництва запланованої продукції
- •13. Поголів’я великої рогатої худоби на тваринницькому комплексі
- •14. Добова потреба тварин в кормах на 1 голову, кг
- •15. Зразок таблиці для внесення розрахунків завдання 1
- •Розділ 3. Самостійна робота
- •3.1. Виконання індивідуальних завдань
- •3.2. Опрацювання тем, які не викладаються на аудиторних заняттях
- •Рекомендована література
- •Додаток а Норми годівлі дійних корів живою масою 400 кг
- •Норми годівлі дійних корів живою масою 450 кг
- •Норми годівлі дійних корів живою масою 500 кг
- •Норми годівлі дійних корів живою масою 550 кг
- •Додаток б Склад і поживність 1 кг корму
Тема 9. Облік яєчної продуктивності курей
Мета заняття: Ознайомитися з особливостями технології виробництва харчових і інкубаційних яєць. Навчитися вести облік основних показників яєчної продуктивності курей.
Зміст і методика проведення заняття.
Найбільш поширеними видами птиці, що розводять в Україні, є кури, гуси, качки, індики та цесарки. Від усіх видів птиці одержують інкубаційні яйця, харчові тільки від курей.
Яйценоскість у сільськогосподарської птиці починається з настанням статевої зрілості. У курей яйцевих порід це відбувається приблизно в 150 -денному віці, коли з них формують стадо курей-несучок; у гусок та качок – в 250-300, у індичок – в 200-250 днів, у страусів – у 2-2,5 роки.
Птиця під час линьки не несеться. Линькою називається процес зміни пірйового покриву. Чим пізніше у курей починається линька (жовтень-листопад) і чим вона корочша, ти стійкіша і вища яйценоскість. У хороших несучок линька триває 2-3 тижні, у поганих 2 місяці і більше.
Найбільшою яйценоскістю (у курей 300 яєць в рік) відзначається переяра птиця (2-й рік використання). З віком яйценоскість знижується на 10-15 % в рік, через що курей старше двох-трьох років за віком на птахофабриках не утримують.
Доброю яйценоскістю у курей вважається 260-280 яєць в рік, качок і індичок – 80-100, гусок – 45-60, цесарок – 100-120 шт. яєць. Найбільше яєць за яйцекладку зносять курки, потім качки, індички, гуски.
Незалежно від способу утримання птиці (кліткове чи підлогове), технології виробництва та призначення яєць (харчові та інкубаційні), в усіх підрозділах ведуть «Відомість щоденного обліку несучості» (форма 1-пт), в яку записують рух поголів’я, кількість зібраних яєць за день, процент несучості.
Дані обліку використовують для визначення середньої або середньовиваженої несучості за місяць, квартал чи рік. При плануванні несучості враховують зональні особливості, конкретні умови господарства, характер годівлі птиці.
На племінних фермах індивідуальну несучість птиці визначають з часу знесення першого яйця (по кожній голові окремо) до закінчення яйцекладки. Дані беруть з індивідуальної картки курки. Облік виводу молодняку ведуть в цеху інкубації, де заповнюють відповідну форму на кожну партію добового молодняку. Крім того, своєчасно заповнюється «Журнал кільцювання і вирощування молодняку яєчної птиці» (форма 4-пт).
Переведення птиці з однієї вікової групи в іншу оформляють приймально-здаточними актами. Обліковець ферми або цеху слідкує за рухом птиці і вибуття її кожного дня, заповнює зведений звіт, який відправляють в бухгалтерію.
В племінних господарствах ведуть такі форми племінного обліку: індивідуальну картку племінної курки, індивідуальну картку племінного півня, журнал – план парування, журнал ліній та інші в залежності від специфіки господарства.
В бухгалтерії оформляються такі документи:
1. Щоденник надходження сільськогосподарської продукції (ф-81).
2. Звіт про процес інкубації (ф–105).
3. Акт на виведення і сортування добового молодняку птиці
(ф-106).
4. Картка обліку руху молодняку (ф-107).
5. Картка обліку руху дорослої птиці (ф-108).
6. Акт сортування яєць в цеху інкубації (ф-109).
7. Виробничий звіт про переробку птиці і вихід продукції (ф-110).
Яйценоскість птиці визначається шляхом ділення загальної кількості отриманих яєць за місяць чи рік на кількість курок-несучок (качок, гусок, індичок), наявних на початок року, або на середнє річне поголів’я.
Наприклад: на початок року в господарстві поголів’я курок-несучок складало 250 тис. голів, а за рік від них отримано 62,5 млн. штук яєць. Потрібно визначити середню річну яйценоскість птиці:
1. Переводимо поголів’я курок-несучок з тисяч у мільйони, щоб привести цей показник у відповідність з одиницями виміру яйценоскості.
2. Знаходимо яйценоскість: 62,5:0,25 = 250 шт.
Окрім яйценоскості на практиці щоденно визначають коефіцієнт несучості курей:
де, К – коефіцієнт несучості, %;
Я – валовий збір яєць за добу, шт.;
П – птахопоголів’я на день збору яєць, голів.
Наприклад: 2 травня у господарстві нараховувалося 7 тис. курок-несучок. За цей день від них отримано 3800 шт. яєць. Потрібно визначити коефіцієнт несучості курей.
Цей коефіцієнт є показником настання дня статевої зрілості усього стада молодок, тобто середнього віку птиці у днях з часу появи на світ і до отримання від стада 50 %-ної яйценоскості, коли кожні 100 курок починають зносити не менше 50 яєць за добу.
Завдання:
1. Визначити середньорічну яйценоскість птиці, користуючись даними індивідуального варіанту, наведеними у табл. 11.