Тема 2.3. Регіональна економічна політика

1. Регіональна економічна політика, її сутність і завдання.

2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.

3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.

4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіонів.

1. До складу України входять 24 області, АР Крим, два міста рес­публіканського підпорядкування: Київ і Севастополь. Усього ж в державі існує близько 12 тис. різних територіальних утворень. Різ­ні території України мають свої особливості й відмінності як в економічному розвитку, так і в соціальному, історичному, мов­ному і ментальному аспекті.

Регіональна економічна політика (РЕП) — це сукуп­ність організаційно-правових і економічних заходів, що здійс­нюються державою у сфері регіонального розвитку країни відпо­відно до її поточних і стратегічних цілей.

Об'єктом РЕП є регіон, соціально-економічну сутність якого можна визначити як систему суспільних відносин із забезпечення відтворювальних процесів у межах конкретної території. У регіо­нах складається весь комплекс умов життєдіяльності людей, здійснюється відтворення робочої сили, встановлюються пропор­ції між секторами І галузями економіки. Саме в регіоні пересі­каються загальнодержавні, галузеві, місцеві, підприємницькі й особисті інтереси, узгодження яких є однією з найскладніших проблем суспільного розвитку. Суб'єктами РЕП є центральні органи державної виконавчої влади (обласні, міські й районні державні адміністрації) і пред­ставницькі органи місцевого самоврядування (місцеві Ради на­родних депутатів), які в межах своєї компетенції розв'язують проблеми соціально-економічного розвитку регіонів.

Регіональна політика держави передбачає поступове вирівню­вання існуючих відмінностей між економічними й соціальними рівнями розвитку окремих регіонів, зважаючи на їхні історичні, демографічні, природно-ресурсні й економічні особливості й спрямована на підтримку внутрішньорегіональної і міжрегіональної збалансованості соціально-економічного розвитку й сут­тєве поліпшення екологічного стану регіонів.

Розглянемо детальніше складові РЕП:

1. Економічна політика.

2. Соціальна політика.

3. Науково-технічна політика.

4. Екологічна політика.

5. Демографічна політика.

6. Гуманітарна політика.

7. Національна політика.

8. Зовнішньоекономічна політика.

9. Управлінська політика.

Таким чином, предметом РЕП є дві галузі: перша стосується розподілу влади між центром і регіонами, друга — практичної діяльності держави в регіонах.

Стратегічні цілі регіональної політики української держави:

• політичні: збереження унітарної незалежної держави, усунення умов для дезінтеграційних, сепаратистських процесів;

• економічні: забезпечення комплексного, збалансованого розвитку регіонів на основі реалізації їх потенціалу, зменшення соціально-економічної диференціації, прискорення ринкового реформування;

• соціальні: реалізація конституційних прав громадян, забезпечення необхідних умов для життя незалежно від місця проживання.

Принциповою основою регіональної політики держави є роз­межування компетенції у сфері управління економікою між дер­жавними органами управління і органами місцевого самовряду­вання.

Система місцевого самоврядування складається з:

• територіальної громади;

• сільської, селищної, міської ради;

• сільського, селищного, міського голови;

• виконавчих органів сільської, селищної і міської ради;

• районних і обласних рад, що представляють спільні інтереси територіальних громад;

• органів самоорганізації населення.

Комплекс цілей державної регіональної політики:

• зміцнення основ української державності;

• пошук оптимальної моделі державного й територіального устрою;

• забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів і економічних пріоритетів;

• активна участь регіонів і органів місцевого самоврядування в управлінні державою та самостійне вирішення проблем у межах своєї компетенції;

• підвищення і вирівнювання регіональних життєвих умов населення.