Тема 1.6. Державне регулювання підприємництва

1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання.

2. Роль держави у процесі становлення підприємницького середовища в України.

3. Механізм державного регулювання підприємництва.

4. Фінансові важелі державної підприємницької політики.

5. Основні напрямки регуляторної політики.

1. Підприємництво, або підприємницька діяльність – це особливий творчий вид діяльності людини з поєднання інших чинників виробництва на власний страх і ризик з метою отримання прибутку.

Р. Кантільон (1680 – 1734) першим визначив підприємця як людину, здатну до виваженого ризику. Й. Шумпетер (1883 – 1950) називав підприємця економічним лідером, творцем інновацій.

Успіх підприємництва залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників. До перших відносять роль держави, насамперед законодавство, природні ресурси, поведінку інших людей, до других – достатній рівень стартового капіталу, ефективність чинників виробництва.

Організація ефективного господарювання передбачає наступні моменти:

• всебічне дослідження ринку своїх товарів за рахунок розвинутої системи маркетингу;

• чітко налагоджене постачання факторами виробництва при достатньому рівні внутрішньої організації за рахунок системи виробничого менеджменту;

• постійний контроль за бюджетом підприємства за рахунок досконалого фінансового менеджменту;

• розвинута робота з кадрами за рахунок системи менеджменту з персоналу;

• постійний контроль за станом ліквідності, тобто спроможності своєчасно виконувати свої зобов’язання перед контрагентами за рахунок менеджменту з обліку і контролю.

Підприємництво – це багатопланове явище, яке можна характеризувати з різних поглядів: економічного, правового, психологічного та ін. Закон України «Про підприємництво» визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг торгівлі з метою одержання прибутку.

Підприємництво відіграє особливу роль в національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації, бережливості та постійного оновлення. Досвід індустріально розвинутих країн показує, що розвиток підприємництва – необхідна умова економічного зростання.

Для нормального функціонування підприємництва мають бути забезпечені такі основні умови :

• стабільна національна грошово-кредитна система;

• пільгова системи оподаткування;

• активно діюча система інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності;

• державна фінансова і матеріально-технічна підтримка підприємництва;

• ефективний захист інтелектуальної власності;

• спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності з боку державних органів;

• правовий захист підприємства;

• формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва;

2. Державне регулювання підприємництва – це система правових, організаційних і регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливого підприємницького середовища й управління державним сектором для забезпечення ефективності та конкурентоспроможності національної економіки.

Підприємницьке середовище – сукупність умов, що впливають на формування і розвиток підприємництва. Воно складається з таких елементів:

1. Економічні умови визначають умови розподілу ресурсів і ступінь активності підприємницької діяльності – ступінь економічної свободи; обсяг сукупного попиту; рівень розвитку ринків; конкуренції; стабільність національної валюти; податкову політику; рівень доходів населення.

2. Політична ситуація обумовлює характер взаємодії суспільства і підприємницьких структур, їхню соціальну інтегрованість.

3. Правове середовище створює умови для розвитку цивілізованих ринкових відносин – стан розвитку ринкового законодавства; характер регулюючого втручання держави в діяльність суб^’єктів економіки; захист інтересів підприємців.

4. Соціально-культурне і демографічне середовище виявляє вплив на формування потреб споживачів, обумовлює специфіку попиту; формування типу економічної культури у суспільстві; кількість населення; рівень його освіти, культури; моральні норми; традиції; релігійні погляди; домінуючі соціально-культурні цінності тощо.

5. Технологічне середовище обумовлює не тільки характер виробництва, а й способи підприємницької діяльності – рівень індустріального розвитку країни; рівень науки, техніки; наявність технологій і їх впровадження у виробництво тощо.

6. Природно-географічне середовище визначає галузеву, територіальну, зовнішньоекономічну структуру економіки; види підприємницької діяльності; наявність природних ресурсів; їхню якість; клімат; географічне положення країни тощо.

7. Інституційно-організаційне середовище характеризує систему органів державного управління, їхню взаємодію з суб^’єктами підприємницької діяльності, способів та інструментів державного впливу на підприємство, розвиток інститутів ринкової інфраструктури.

Суб^’єкти державного регулювання підприємницької діяльності в Україні:

• Міністерство економіки;

• Міністерство фінансів;

• Державний комітет України з питань регулятивної політики й підприємництва;

• Державна податкова адміністрація;

• Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації;

• Антимонопольний комітет України.

Основою державної політики підтримки підприємства є розроблення і реалізація державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємства. Державні програми підтримки можуть реалізуватися центральними й місцевими органами виконавчої влади. Програми мають забезпечити формування тих невід’ємних елементів соціально-економічного простору, які підприємницький сектор не спроможний створити самостійно, а саме: нормативно-правового (адміністративного) забезпечення; інституційних засад розвитку бізнесу; функціональних (цільових) форм державного регулювання.

Нормативно-правове забезпечення розвитку підприємництва включає: формування законодавчої бази підприємництва і її вдосконалення; нормативне регулювання умов господарської діяльності, включаючи сертифікацію і стандартизацію; адміністративне регулювання через механізм державної реєстрації підприємств, ліцензування підприємницької діяльності, квотування обсягів виробництва, експорту, імпорту товарів.

Базою нормативно-правового забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основними з яких є Закони України «Про підприємництво», «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства» та ін..

3. Визначимо головні цілі державної підтримки підприємництва:

• формування потужного підприємницького сектора;

• стимулювання перспективних видів і напрямків діяльності;

• сприяння нагромадженню інвестиційних ресурсів та інвестиційних ресурсів та інвестиційно-інноваційній діяльності у пріоритетних галузях;

• забезпечення стабільного функціонування вітчизняного підприємництва в умовах міжнародної конкуренції.