2.1.3. Оренда комунального майна

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що належить державі, АР Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим законом та іншими нормативно-правовими актами. Поряд з цим, порівняно із правилами оренди державного майна, оренда комунального майна має ряд особливостей. Зокрема:

- орендодавцями комунального майна виступають уповноважені органи місцевого самоврядування (місцеві ради або уповноважені ними виконавчі комітети);

- не застосовується методика оцінки вартості орендованого майна, встановлена КМ України для оцінки державного майна та, відповідно, визначення розміру орендної плати. Розміри плати за оренду комунального майна визначаються орендодавцями – органами місцевого самоврядування – та фіксуються в їх управлінських актах (рішеннях рад чи в розпорядженнях голів виконавчих комітетів).

2.2. Правове регулювання відносин концесії державного та комунального майна

2.2.1. Поняття концесії

Однією із спеціальних форм господарювання є концесійна діяльність, правовий режим ведення якої задається положеннями Глави 40 «Концесії» ГК України, а також Законом України «Про концесії» від 16 липня 1999 р⁵. Згідно зі ст. 406 ГК України концесія – це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику.

Договір про концесії, як зазначено у Законі України «Про державно-приватне партнерство» від 1 липня 2010 р., поряд із договорами про спільну діяльність, розподіл продукції та іншими договори є формою здійснення державно-приватного партнерства. Такого виду взаємодія держави, АР Крим, органів місцевого самоврядування та підприємців відбувається на принципах:

- рівності перед законом державних та приватних партнерів;

- заборони будь-якої дискримінації прав державних чи приватних партнерів;

- узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди;

- незмінності протягом усього строку дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, цільового призначення та форми власності об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать АР Крим, переданих приватному партнеру;

- визнання державними та приватними партнерами прав і обов'язків, передбачених законодавством України та визначених умовами договору, укладеного у рамках державно-приватного партнерства;

- справедливого розподілу між державним та приватним партнерами ризиків, пов'язаних з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства;

- визначення приватного партнера на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначає О.А Медведєва, концесії мають чітко виражену соціально-економічну природу та орієнтованість на подолання кризових економічних явищ і застосовуються тоді, коли мають місце:

1) неефективність або низька ефективність управління об’єктами публічної власності, що призводить до спаду виробництва та розмірів прибутку;

2) нестача бюджетних коштів на фінансування цих об’єктів;

3) неспроможність владного апарату управляти державними та комунальними об’єктами відповідно до вимог та досягнень науково-технічного прогресу;

4) кризові явища в економіці.

Концесійні правовідносини відзначаються складним процесом їх встановлення, який має три стадії. Перша стадія включає в себе підготовчі моменти щодо прийняття рішення про надання концесії та призначення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування концесієдавцем. Друга стадія складається з організаційних заходів, спрямованих на організацію та проведення концесієдавцем концесійного конкурсу, визначення за його результатами переможця та прийняття рішення про укладення договору концесії. Третя стадія встановлення концесійних відносин, яку можна назвати договірною, являє собою безпосередньо укладення договору концесії. Враховуючи характер зазначених дій, концесійні правовідносини слід визначати як організаційно-договірні⁶.

Отже, істотними ознаками концесії є те, що:

- учасниками концесійних відносин виступають від імені держави і територіальних утворень уповноважені органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (концесієдавці) та вітчизняні та/або іноземні приватні суб’єкти господарювання (концесіонери);

- концесіонеру делегуються права щодо управління та/або експлуатації об’єкта права державної або комунальної власності;

- умови і порядок реалізації зазначених прав встановлюються на договірній основі (згідно з договором концесії), який укладається за результатами конкурентної процедури відбору концесіонера.

Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність, об'єкти права державної або комунальної власності, що можуть надаватися в концесію, а також види підприємницької діяльності, які не дозволяється здійснювати на концесійній основі, визначаються законом.

У ст. 407 ГК України законодавець встановлює засади концесійної діяльності. Зокрема, вказується, що концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах:

- поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;

- вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

- комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення;

- взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору;

- державне гарантування інвестицій концесіонерів;

- стабільність умов концесійних договорів;

- забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.