Механізм державної зовнішньоторговельної політики.

1. Структура сучасних національних систем регулювання зед.

Протекціонізм – це політика, яка захищає не споживача, а виробника. При цьому витрати споживача збільшуються.

Лібералізація торгівлі – зняття обмежень на шляху руху товарів та факторів виробництва.

Перехідний протекціонізм – він діє лише в межах певного часу та окремої галузі (а не всіх товарів).

Перехід від протекціонізму до вільної торгівлі повинен відбуватися 5-8 років, в межах одного середнього циклу оновлення основних фондів.

Хоча зараз у світі популярним став проголошення руху до повної лібералізації торгівлі, всі країни світу користуються певними методами для регулювання зовнішньої торгівлі.

Структура регулювання ЗТ на сучасному етапі. Виділяють 4 основні групи в структурі регулювання ЗТ.

І. Торгівельно-політичне прикордонне регулювання:

1) мито;

2) прикордонні податки та збори;

3) особливі імпортно-експортні податки та збори;

4) контінгнетування;

5) ліцензування;

6) добровільне обмеження експорту;

7) митні та інші прикордонні формальності.

ІІ. Внутрішні засоби, які регулюють експорт та імпорт:

1) внутрішні податки та збори;

2) субсидування національний виробників та/або споживачів;

3) кредитні пільги;

4) державне замовлення;

5) технічні бар’єри;

6) санітарно-ветеринарні норми;

7) заходи з охорони навколишнього середовища.

ІІІ. Валютне регулювання:

1) механізм встановлення валютного курсу;

2) валютні обмеження⁴;

3) система імпортних депозитів;

IV. Неформальні бар’єри:

1) система або структура власності;

2) відношення до іноземних товарів та інвестицій;

3) контроль виробництва з боку фінансових структур;

4) корумпованість органів влади.

Митні тарифи в системі регулювання зовнішньої торгівлі.

Декотрі автори визначають мито як засіб підвищення цін на імпортні товари на внутрішньому ринку. Однак це визначення не є коректним, оскільки не вказує інші функції мита. Крім того, мито накладається не лише при імпорті, а й при експорті.

Таким чином, найбільш вдалим визначенням буде таке:

• Мито – це податок, який стягується при переміщенні товару через митний кордон.

Функції мита:

1) створення вартісного бар’єру, що збільшує ціну імпортного товару;

2) захист національних виробників, підвищення їх прибутку, створення можливості експорту за демпінговими цінами;

3) зростання виробництва товару, який знаходиться під захистом мита (але обмеження з боку споживання);

4) вплив на бюджетні надходження – чим вищим є тариф, тим меншим є обсяг імпорту і, відповідно, бюджетні надходження⁵;

5) функція перерозподілу прибутків (доходів):

а) між державою та іноземним виробником. Так, якщо іноземний виробник після введення мита не хоче підвищувати ціну товару, то він зменшувати її експортну ціну.

б) між споживачем і національним виробником – споживач додатково передає національному виробнику різницю між ціною до введення мита і ціною, що встановлюється після введення мита;

в) між державою та споживачем – споживач змушений додатково оплачувати т.зв. корпоративні податки (наприклад ПДВ), оскільки ціна на товар зростає;

Таким чином, ми бачимо що мито спрямоване перш за все на захист виробника, а не споживача, оскільки споживач змушений сплачувати більшу ціну.

6) вплив на характер конкуренції на внутрішньому ринку – чим більша ціна, тим більш монополізованим є ринок, оскільки зменшується кількість учасників;

Таким чином, мито спрямоване на захист інтересів окремого національного виробника (монополіста).

7) вплив мита на розміщення ресурсів;

Економічна теорія каже, що будь-яке впровадження мита веде до погіршення використання ресурсів, їх неефективного розміщення, оскільки національні виробники отримують додаткову ренту без змін у використанні ресурсів.

Крім того, підвищення мита веде до збільшення потоку капіталу в країну (імпорт капіталу), оскільки створення підприємств всередині країни дозволяє обходити мито. Єдиною необхідною умовою є наявність в країні достатньо великого внутрішнього ринку. В малих країнах ведення мита такого ефекту не має.

8) стимулювання науково-технічного прогресу;

Зменшення чи усунення мита стимулює розвиток науково-технічного прогресу, оскільки змушує національних виробників впроваджувати нові, більш ефективні технології, для того щоб покращити співвідношення витрати/доходи.

Введення мита, навпаки, стримує впровадження нових технологій, оскільки дає виробнику додаткову ренту без жодних зусиль з його боку.

9) вплив на платіжний баланс;

Якщо вводиться мито на імпортні товари, то імпорт товарів зменшується, і платіжний баланс покращується.

10) вплив на умови торгівлі даної країни.

Збільшення мита за інших однакових умов (іноземний виробник не залишає національний ринок) веде до покращення умов торгівлі даної країни.