3. Міжнародні організації як Фактор регулювання міжнародних ринків прані.

- глобальні (Міжнародна організація пращ - МОП, 150 країн у 2002

Р.)

- регіональні (Є, НАФТА, тощо). МОП (1919 p.):

1) преамбула татуту: „ненадання якою-небудь країною трудящим людських умов пращ є перешкодою для інших народів, які бажають покращити становлення трудящих у своїх країнах”.

2) трьохстороннє представництво: уряди, підприємці, представники трудящих.

3) Основні конвенції:

- питання міграційної статистики (1922 p.);

- інспекція режиму перевезень мігрантів (1926 p.);

- право робочих-мігрантів на отримання пенсій з інвалідності та старості (1935 p.);

- про соціальну політику на територіях поза метрополіями (1955 р.);

- про трудящих на плантаціях (1960 p.);

- Угода про трудящих-мігрантах (1952 р.) (зобов’язання країн приймати заходи проти пропаганди міжнародних переселень; не допускати дискримінації при наймі у сфері оплати, інших сферах життя трудящих мігрантів; „по можливості”, у межах існуючих заходів);

- Проти зменшення прав у сфері пращ (1960 р.) (заборона дискримінації іноземної робочої сили у сферах пращ та занять);

176

- Угоди про основні цілі та напрями соціальної політики

(1962 p.) (робочі-мігранти повинні користуватися не

меншим захистом ніж корінні; родини мігрантів мають

право на отримання грошових переказів).

На початку 70-х років Індонезія ініціювала створення Компенсаційного

фонду для країн-експортерів робочої сили з метою відшкодування частки

витрат на підготовку робочої сили; ідея не прийняття у зв’язку з позицією

розвинених країн.

Європйськ економічн співтовариство (1957 p.) - ЄС:

- ліквідація бар’єрів на шляху вільного руху робочої сили між країнами-учасницями;

- створення європейського соціального фонду з метою покращення можливостей зайнятості та підвищення життєвого рівня;

- обмеження на рух лише за мотивами суспільного порядку, безпеки та охорони здоров’я;

- Регламенти та Директиви 60-х років: дозвіл на переміщення робочої сили без попередньої пропозиції роботи; система соціальної безпеки для мігрантів з 1959 p.; „національний режим”, право на проживання за умов наявності роботи, дозвіл на проживання в іншій країні за умов завершення роботи; право на отримання та переказ соціальної допомоги у будь-якій країні;

- истема соціального захисту осіб у межах пільноти (1971 p.): заборона дискримінації; національна система соціального захисту повністю розповсюджується на іноземну робочу силу з країн-членів; пенсійне забезпечення пропорційне періодам роботи в окремих країнах-членах);

- Trevi - група (1975 р.) (міністри юстиції та внутрішніх справ країн ЄЕ - гармонізація умов надання віз та міграційного контролю; у 1987 р. визначений список із 50 країн, громадяни яких обов’язково потребують віз для в’їзду в країни ЄЕ, 1989 p.-59 країн, 1993 p.–45 країн);

- Програма ERASMUS (1989 p.): створення умов обміну студентами; спеціального фонду для навчальних закладів для навчання іноземних студентів; створення ECTS -Європейської системи взаємного визнання заліків та іспитів;

- Шенгенська Угода (1985 p., 5 країн; 1998 р. всі країни Є, крім Великобританії та Данії, нові країни-члени Є поки що не є учасниками Угоди): відміна прикордонного контролю між країнами з 01.01.1990 p.; підвищення рівня контролю на зовнішніх кордонах півтовариства; створення Шенгенської інформаційної системи; уніфікація умов надання віз;

177

- Амстердамська Угода (1996 p.): створення загальних стандартів кордонного контролю за п’ять років, загальних правил надання віз до 3-х місяців; загальні вимоги для надання віз на термін більше 3-х місяців; право громадян інших країн, які мали законні права проживання в країні Є, проживати в інших країнах Є; поняття „європейського громадянина”, який має право голосувати та бути кандидатом на місцевих виборах.

178