Тема 7. Механізм регулювання міграції

РОБОЧОЇ СИЛИ

1. Механізм ринкового регулювання міжнародного руху робочої сили

2. Державне регулювання експорту та імпорту робочої сили.

3. Міжнародні організації як фактор регулювання міжнародних ринків праці.______________________________________________________________

1. Мханізм ринкового регулювання міжнародного руху робочої сили

б/р
f		—А—ї
					DL
	к				\ 1----------------►
			д/пр

Q1 Q₂ Q₀ Q₃ Q₄ Q_L

P_L- рівень заробітної плати

Ql- кількість працівників

S_L- пропозиція робочої сили

D_L–попит попит на робочу силу

Q₄-Q1 - дефіцит праці за умов Р₂ (основа для імпорту)

Q₃ - Q₂ - безробіття за умов Р1 (основа для експорту)

Класична теорія виходить з того, що основним регулятором міжнародного ринку пращ є реальна заробітна платня. За умов досконалого міжнародного ринку вона гнучко змінюється і встановлюється на ринку на рівні, де об’єм ринкового попиту на працю дорівнює об’єму її пропозиції (P₂). Зменшення заробітної плати (P₃) є головною причиною дефіциту робочої сили та матеріальною основою її імпорту. Підвищення заробітної плати є головною причиною безробіття та матеріальною основою її експорту (P₁).

Фактори модифікації ринкового механізму міжнародного руху робочої сили:

172

1. Монопсонія (ринок праці з одним працедавцем)

2. Діяльність професійних спілок (фіксують мінімум заробітної плати)

3. Державне втручання в економіку (регуляторна політика) Негнучкість заробітної плати:

□ Податки на зарплату

□ Мінімум зарплати

4. Наявність економічних бар’єрів між країнами

5. Національні відмінності робочої сили (мова, культура, звички, родина)

6. Менша міжнародна мобільність у порівнянні з товарами, послугами, капіталом.

7. Наявність у конкретних людей смаків, переваг та цінностей

8. Діяльність ТНК (трансфертне ціноутворення, міграційна політика)

9. Технологічна диференціація країн. Технологічні уклади: I. ировина

II. таль

III. Авто

IV. Комп’ютери V. Бютехнолопї

VI. Людина (розвиток)

10. Регулювання ринків товарів, капіталу та послуг.

Особливості міжнародних недосконалих ринків робочої сили:

1. Заробітна плата є жорсткою на зниження навіть за умов імміграції робочої сили.

2. Імміграція робочої сили може п–извести до зменшення рівня безробіття

а). труктурне безробіття дешева робоча сила іммігрантів, що приїжджають, призводить до переміщення кваліфікованої національної робочої сили до інших міст, де вони створюють додаткові робочі місця б). Brain drain - нові розробки від’їжджаючих створюють нові робочі місця

3. Лібералізація імпорту товарів може призвести до збільшення безробіття, якщо ці товари є більш працемісткими, і навпаки.

4. Лібе,алізація імпорту капіталу може призвести до зменшення безробіття, якщо він вкладає у праценадлишкові сектори національної економіки і навпаки.

2. Державн регулювання експорту та імпорту робочої сили.

Основні тенденції:

1. Лібералізація руху робочої сили між країнами з розвинутою економікою (Є, Канада, ША, Мексика, Австралія, Нова Зеландія,

кандинавський ринок робочої сили) та на регіональній основі.

2. Лібералізація міграції окремих категорій робітників у країни з працедефщитною ситуацією - селективна імміграційна політика (Канада, Австралія - 20-25 професій, ША, Росія)

173

3. Лібералізація еміграції робочої сили у глобальному масштабі (виключення - Куба, Північна Корея, Туркменістан, Білорусь)

4. Збереження значних обмежень щодо імпорту робочої сили у глобальному масштабі.

5. Розширення використання національного режиму щодо іноземної робочої сили.

Структура регулювання експорту і імпорту робочої сили на державному рівні.

1. Організаційно - інституцюнальн забзпечення міжнародного руху робочої сили.

1.1 Державні інститути, які забезпечують міжнародний рух робочої сили:

- парламенти

- уряди

- міністерства та відомства

- організації у сфері сприяння міграції робочої сили

1.2 Процедурні норми міграції:

- право на вільний виїзд за кордон

- заборона працевлаштування за приватними запрошеннями

- необхідність офіційного запрошення на роботу

- наявність контракту

- прийом на роботу за умов наявності дефіциту певної робочої сили, тощо.

1.3 Міжнародні угоди про міграцію робочої сили (двосторонні та багатосторонні):

- ФРНі Туреччина

- Україна і Росія

- Україна і Польща, Чехія

- Є

- НАФТА

- кандинавський ринок робочої сили

2. Нормативно-правові ргулятори робочої сили:

2.1 Візовий режим

2.2 Інформаційна політика у галузі міграції робочої сили

2.3 Якісні вимоги до іноземної робочої сили:

- сертифікат про освіту (стаж роботи за спеціальністю)

- додаткові професійні вимоги

- віковий ценз

- стан здоров’я

- обмеження особистого характеру

- знання мови, тощо

2.4 Пряме і опосередковане квотування та інші кількісні обмеження.

174

(Угоди України з Чехією, Польщею)

2.5. Регулювання на основі критеріїв фізичних та юридичних осіб

2.6 Часові обмеження на працевлаштування (звичайно від 6 місяців до 4 років)

2.7 екторальні (професійно-галузеві) пріоритети та обмеження:

- заборони в явній формі (державна служба);

- заборони галузевого характеру (виробництво зброї, ядерна фізика)

- національно-географічні пріоритети (Росія і республіки бувш. РР, ФРН, Туреччина, Іспанія і Марокко)

- обмеження політичних та інших прав („європейський громадянин”, профспілкова діяльність, зміна місця роботи та проживання, тощо)

3. Система санкцій за порушння правил міграції робочої сили Об’єктом санкцій мож бути:

- трудовий мігрант

- працедавець

- посередники, які сприяють міграції

-в Є прийняті спеціальні санкції щодо транспортних компаній (авіакомпанія повинна перевіряти візи)

Форми санкцій:

а) адміністративна (покарання відповідних посадових осіб) б карні форми санкцій (штраф) в) карна відповідальність

4. Адміністративні заходи забезпечння міграції робочої сили

4.1 Заборона нелегального в’їзду

4.2 Репатріація трудових мігрантів

4.3 Матеріальна компенсація за рееміграцію

4.4 Професійна підготовка (мовна і інша)

4.5 Економічна допомога регіонам масової міграції (Є розробив 27 програм для країн - сусідів для розвитку прикордонного співробітництва).

4.6 Програми легалізації іноземної робочої сили (Україна-Португалія).

5. Фінансові заходи щодо ргулювання міграції робочої сили:

5.1 Недискримшащя щодо оплати праці та соціального забезпечення

5.2 Оподаткування особистих прибутків іноземних громадян.

5.3 Умови конвертованості національної валюти.

5.4 Механізм трансферу коштів іноземних мігрантів, тощо.

В Україні імміграція робочої сили на основі постанови Кабінету Міністрів „Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні” від 1 листопада 1999 року №2028

175

1. Дозвіл надається за відсутності відповідних працівників або достатнього обґрунтування.

2. Роботодавці використовують іноземну робочу силу за наявністю дозволу.

3. Дозвіл видається Державним центром зайнятості Міністерства пращ (соціального захисту).

4. Роботодавець має надати 8 документів для отримання дозволу.

5. Дозвіл надається до 1 року з правом поновлення, макс. до 4 років; шестимісячна перерва.

6. У разі порушення - штраф до 50 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Україна має спеціальні угоди з міграції, в т.ч. робочої сили, з Росією (1993 p.), Молдовою (1993 p.), Польщею (1994 p.), Литвою (1995 p.), Вірменією (1995 p.), Білорусією (1995 p.), Латвією (1995 p.), Чехією (1996 р.), РВ (1996 p.), ловаччиною (1997 p.), Португалією (2003 p.).