4. Двосторонні та регіональні схеми регулювання руху капіталу.

Існують 5 основних регіональних моделей „входу та заснування” у міжнародних договорах:

1. Модель інвестиційного контролю - визначає обмеження та контроль за вступом іноземного інвестора на основі існуючої системи національного регулювання приймаючої сто–они. (Угода про інвестиції та вільний рух арабського капіталу. (1970 рік перша редакція, 1980 рік - друга редакція); Угода про сприяння та захист інвестицій країн АЕАН (1987 p.); Рішення 11/94 Ради МЕРКОУР від 94 року).

2. Модель вибіркової лібералізації: передбачає відкриття окремої галузі та сфер для іноземних інвесторів (GATS - 1994; Хартія та Угода про співробітництво в галузі енергетики. (1991; 1994))

3. Модель розвитку регіональних, індустріальних програм базується на розробці режимів транснаціонального інвестування для регіонально інтегрованих підприємств та проектів. Угода Контагена 1969;

166

Угода про спільний ринок хідної та Південної Африки (1996 р.) Угода про економічне співробітництво Західноафриканських країн (1993 р.)

4. Модель взаємного національного режиму передбачає рівні права національного та іноземного інвесторів з країн –учасниць. (Угода про європейське економічне співтовариство (1957 p.), Кодекс лібералізації руху капіталів ОЕСР (1984 p.), Угоди про асоціацію Центрально- та

хідноєвропейських країн з Є (1993-1995 pp.), КАРІКОМ, Економічне співтовариство країн Центральної Африки (1972 р.), АЕАН передбачається впровадити до 2010 року (1998 p.)

5. Комбінована модель національного режиму та режиму найбільшого сприяння, основана на поєднанні вільного входу інвесторів та національного режиму їх функціонування: (НАФТА; Угода про вільну торгівлю між Колумбією, Мексикою, Венесуелою (1994 р.); АПЕК).

/. Основні двосторонні регуляторні механізми

Угоди про взаємний захист та заохочення іноземних інвестицій.

Договір між ФРН та Пакистаном (1959 р) про взаємний захист та заохочення

іноземних інвестицій - перший інвестиційний договір між країнами.

Тільки за участю –озвинених країн до 1988 р. підписано 308 договорів, до 1995

р. - 570, до 1998 1800 двосторонніх договорів, в яких брали участь приблизно

180 країн.

Такі угоди мають наступні розділи:

а) Предмет угоди та термін дії

б) Умови входу інвестицій

в) Умови режиму інвестицій

г) Трансфер прибутку та капіталу

д) Умови експропріації та націоналізації, виплати компенсації є) Порядок розв’язання спорів між сторонами контракту

ж) Порядок розв’язання спорів між інвестором та країною, що отримує інвестиції

а) Визначає поняття «інвестиція» - будь-яка форма активів, що вкладається, будь-яка форма капіталовкладень.

Активи (капіталовкладення):

- Будь-яке право власності, майно,

- творення компаній або підприємств,

- Права інтелектуальної власності,

- Грошові засоби,

- Права, що реалізуються у зв’язку з законом або контрактом, комерційна діяльність.

167

Визначається поняття «інвестор»:

а) фізична особа (громадянин або особа з правом на тимчасове проживання) б юридична особа:

1. місце інкорпорації компанії

2. місце знаходження головного офісу

3. місце реєстрації

4. місце контролю компанії з боку фізичних осіб. в) умови допуску іноземного капіталу:

- національний режим;

- режим найбільшого сприяння.

в) Умови режиму діяльності:

1) справедливий і рівноправний режим

2) повний захист інвестора та забезпечення його безпеки 3)недискримшації

4) національний режим

5) режим найбільшого сприяння (РН)

Існує 5 основних виключньз РНС

1. інтеграційні угрупування

2. преференції з міжнародної податкової угоди про запобігання подвійного оподаткування

3. національна безпека

4. суспільна безпека

5. якщо компанією володіють особи іншої країни, яка не має права РН або не веде значної діяльності у країні, де компанія зареєстрована

г) Умови трансфе:у прибутку та капіталу.

Основні принципи

Гарантія безперешкодного переведення інвестицій:

а) доходів у будь-яких формах (як правило, 70 днів - 6 мщящв),

б платежів по займах та кредитах,

в) увесь або частина обсягу капіталовкладень.

Основні обмежння:

1) у відповідності до системи регулювання кожної країни,

2) захист переказу на основі застосування процедур банкрутства, прав кредиторів, випуску цінних паперів,

3) можливість додаткового податку на переказ прибутку,

4) обов’язок інформування про трансфер відповідних державних структур (держава тільки реєструє, невиконання податкових та інших зобов’язань),

5) заходи, з метою підтримки стабільності національної валюти (відтік капіталу),

168

6) заходи, з метою врегулювання платіжного балансу