§ 3. Поняття обігу цінних паперів

Знову звертаємось до преамбули Закону України «Про цінні па­пери та фондовий ринок». У ній визначено, що цей закон регу­лює відносини, які виникають під час розміщення та обігу цін­них паперів і провадження професійної діяльності на фондово­му ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності фу­нкціонування фондового ринку. Таким чином, законодавець роз­діляє поняття «розміщення» та «обіг цінних паперів».

Відповідно до ст. 1 закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів визначається як вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні па­пери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Таким чином, законодавець вважає розміщення цінних па­перів кінцевим етапом емісії, а всі правочини, що пов'язані з переходом права власності на цінні папери, вважає обігом.

Проте аналіз ст. 28 Закону України -«Про цінні папери та фондовий ринок», у якій зазначені етапи емісії цінних паперів, дозволяє говорити, що законодавець дещо некоректно застосував поняття «розміщення», оскільки розміщення може здійснюва­тись як емітентом цінних паперів (первинний продаж, і в цьому разі можна погодитись із тим, що первинне розміщення не вклю­чається в обіг цінних паперів), так і наступними власниками цін­них паперів (вторинне розміщення). У такому разі неважко зро­зуміти неточність чинного законодавства. Очевидно, законода­вець мав на увазі все ж таки вчинення правочинів після здійс­нення емісії та первинного продажу цінних паперів.

Проте в літературі зустрічається також інший погляд, відпо­відно до якого до поняття «обіг» включається первинне розмі­щення емісійних цінних паперів¹.

Також слід звернути увагу на те, що чинним законодавст­вом під поняття «обіг цінних паперів» підпадають лише право­чини, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні па­пери. Враховуючи таку ситуацію, довірче управління цінними паперами неможливо визнати обігом цінних паперів, оскільки воно не тягне за собою переходу права власності на цінні папе­ри. Проте чинне законодавство надає можливість власникові цін­ного папера здійснювати рефінансування своєї діяльності за до­помогою операцій РЕПО (купівля-продаж із зобов'язанням зво­ротного викупу), які в літературі розглядаються як довірче управ­ління².

Також слід визнати, що формулювання «...вчинення пра­вочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні па­пери і прав за цінними паперами» є також неточним, оскіль­ки вчиняти правочини, що тягнуть перехід права власності, можуть лише власники, а відповідно до чинного законодав­ства права, посвідчені цінним папером, можуть належати особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

Враховуючи викладене, вважаємо за можливе запропонува­ти таке визначення: обіг цінних паперів - це зміна власників цінних паперів у результаті здійснення цивільно-правових угод, а також при настанні інших указаних у законодавстві юридич­них фактів після завершення емісії (вторинний ринок цінних паперів).

Питання для самоконтролю