Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
підручник.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
198.98 Кб
Скачать

§ 2. Поняття емісії та реєстрації цінних паперів

У преамбулі Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що цей закон регулює відносини, які виника­ють під час розміщення та обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпе­чення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. Таким чином, законодавець розділяє поняття «розміщен­ня» та «обіг цінних паперів». Виникає закономірне питання про підставу появи цінних паперів, тобто про емісію, оскільки без емісії цінних паперів вони не можуть розміщуватись і тим біль­ше здійснювати обіг. При цьому визначення поняття емісії да­ний закон містить, а також містить положення про регулювання процедури та етапи емісії. Таку ситуацію можна пояснити хіба що недосконалістю законодавства.

Емісія цінних паперів є першим етапом діяльності на ринку цінних паперів, результатом якої є поява цінних паперів. Чинне законодавство дає визначення емісії як установленої законодав­ством послідовності дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів (ст. 1 Закону України «Про цінні па­пери та фондовий ринок»).

У даному випадку постає закономірне питання про емісію цінних паперів та її характеристику. Але перш ніж розглянути емісію цінних паперів, слід з'ясувати, які цінні папери є емісій­ними. Емісійні цінні папери - це цінні папери, які характери­зуються такими ознаками:

  1. закріпляють сукупність майнових і немайнових прав, які під­лягають задоволенню, уступці чи безумовному здійсненню з додержанням установлених законом форм і порядку;

  2. розміщуються випусками;

  3. мають рівний обсяг і строк здійснення прав усередині одного випуску незалежно від часу набуття цінного папера1.

Слід указати, що зазначені ознаки мають загальний харак­тер, основною з них є те, що всі емісійні цінні папери одного випуску закріплюють права, які мають рівний обсяг і строки здійснення.

Усі емісійні цінні папери мають емітента - державу в особі уповноваженого органу, юридичну особу, а у випадках, передба­чених чинним законодавством, фізичну особу. Враховуючи те, що для емітента кожного виду цінного папера характерні свої особливості при розгляді загальних питань емісії цінних папе­рів, на характеристиці емітента ми зупинятись не будемо, а роз­глянемо. їх під час висвітлення характеристики окремих видів цінних паперів.

Емісійні цінні папери завжди розміщуються випусками; рі­шення про розміщення приймається уповноваженрім органом емітента, і саме рішенням цього органу визначається обсяг прав, які надаються володільцям цінних паперів, що емітуються. Оскільки емісійні цінні папери розповсюджуються серед вели­кого кола осіб, їх випуск підлягає державній реєстрації в спеціа­льно уповноважених державних органах. Тільки після їх реєст­рації емітент набуває право відчужувати цінні папери.

Емісійні цінні папери можуть випускатись як у документар­ній, так і в бездокументарній формі. Але основною формою ви­пуску є бездокументарна форма. Це пояснюється тим, що емісій­ні цінні папери випускаються у великій кількості, що зумовлює велику вартість випуску документарною формою. Також це мо­жна пояснити складністю роботи з документарними цінними паперами на фондовому ринку.

Правова природа емісії цінних паперів, як зазначає Г.Н. Ше­вченко1, у юридичній літературі не дістала однозначного ви­значення.

У теорії договірного права висунуто тезу про те, що емісія цінних паперів - це одностороння угода2.. З такою позицією не­можливо погодитись, оскільки емісія цінних паперів не може проводитись виключно на підставі волі однієї сторони. Як спра­ведливо зазначають науковці3, емісія - це складне юридичне явище, це послідовність дій емітента, що включає в себе різні юридичні факти, у тому числі односторонні угоди, адміністрати­вні акти, цивільно-правові договори. Це також пояснюється і тим, що мета емісії - це розміщення цінних паперів, тобто їх упровадження на ринок цінних паперів, у результаті чого залу­чаються додаткові кошти, які емітент може направити на вдос­коналення власної діяльності. Самої волі емітента для цього явно недостатньо.

Як приклад можна навести думку Л.Р. Юлдашбаєвої1, яка не дає визначення поняття емісії цінних паперів, проте визначає її етапи, при цьому вказує, що прийняття рішення про випуск емі­сійних цінних паперів - це одностороння угода; наступна державна реєстрація має характер адміністративного акту; виготовлення сертифікатів цінних паперів нею визнається односторонньою уго­дою і розміщення цінних паперів визнається договором.

Схожа думка була також висловлена І.В. Редькіним, який емісію цінних паперів з юридичного погляду визначає як сукуп­ність одно- і багатосторонніх угод, а також адміністративних актів, які здійснюються в передбаченій законом формі і послідов­ності (процедура емісії), що об'єднані загальною метою емітента випустити цінні папери в обіг2.

Доповнює зазначені позиції А.Ю. Синенко. Він зазначає, що крім одно- і багатосторонніх угод та адміністративних актів до поняття «емісія цінних паперів» слід включити організаційно- розпорядчі дії - рішення органів управління юридичної особи, що пов'язані з емісією цінних паперів3.

Погоджуючись із цими поглядами, ми лише нагадаємо, що законодавець також дотримується такої позиції, оскільки в ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визна­чає емісію як установлену законодавством послідовність дій емітента (виділено нами. - Прим, авт.) щодо випуску та розмі­щення емісійних цінних паперів. При цьому акцент робиться саме на послідовності дій, що у своїй сукупності є результатом випуску та розміщення цінних паперів на ринку цінних паперів - головної мети емітента.

Чинне законодавство України виділяє два види емісії цінних паперів (емісія цінних паперів у разі відкритого (публічного) прода­жу та емісія цінних паперів у разі закритого (приватного) продажу) та відповідно два набори послідовних дій (етапів емісії).

Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів - їх відчу­ження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

У разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь не визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

  1. прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цін­них паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

  2. у разі відмови власника акцій від використання свого пере­важного права на придбання акцій, якщо це передбачено умо­вами відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

  3. подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

  4. реєстрація комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

  5. прийняття в разі потреби рішення про залучення андерайте- ра до розміщення цінних паперів;

  6. присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікацій­ного номера;

  7. укладення з депозитарієм договору про обслуговування емі­сії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до зако­нодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника;

  8. виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщен­ня цінних паперів у документарній формі;

  9. розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цін­них паперів;

  10. відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

  11. затвердження результатів розміщення цінних паперів орга­ном емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

  12. затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

  13. реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

  14. подання звіту про результати відкритого (публічного) розмі­щення цінних паперів;

  15. реєстрац комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку звіту про результати відкритого (публічного) роз­міщення цінних паперів;

  16. отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних па­перів;

  17. розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Закрите (приватне) розміщення цінних паперів - розміщен­ня цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб.

У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

    1. прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення цін­них паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

    2. у разі відмови власника акцій від використання свого пере­важного права на придбання акцій, якщо це передбачено умо­вами закритого (приватного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

    3. подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску цінних паперів;

    4. реєстрація комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку випуску цінних паперів;

    5. присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікацій­ного номера;

    6. укладення з депозитарієм договору про обслуговування емі­сії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до зако­нодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника; -

    7. виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщен­ня цінних паперів у документарній формі;

    8. закрите (приватне) розміщення цінних паперів;

    9. затвердження результатів розміщення цінних паперів орга­ном емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

    10. затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

    11. реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

    12. подання комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розмі­щення цінних паперів;

    13. реєстрація комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку звіту про результати закритого (приватного) роз­міщення цінних паперів;

    14. отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних па­перів.

  1. Стосовно кожного розміщення цінних паперів емітентом при­ймається рішення, яке оформляється протоколом. Вимоги до змі­сту протоколу встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Емітент не має права змінювати прийняте рішення про розміщення цінних паперів у частині об­сягу прав за цінними паперами, умов розміщення та кількості цінних паперів одного випуску, крім випадків, передбачених за­конами і нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

  2. Відповідно до ч. З ст. 28 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» забороняється обмежувати доступ власни­ків цінних паперів до оригіналу рішення про розміщення цін­них паперів, який зберігається в емітента.

  3. Реєстрація випуску та проспекту емісії цінних паперів є од­ним із головних етапів емісії цінних паперів, оскільки забезпе­чує їх визнання державою та допуск на ринок цінних паперів. Органом, що здійснює державну реєстрацію випуску цінних па­перів, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

  4. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку про­тягом ЗО днів після отримання заяви і всіх необхідних докумен­тів для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів здійснює одночасно реєстрацію їх випуску та проспекту емісії або відмовляє в реєстрації. Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів стосов­но реєстрації випуску цінних паперів банків установлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

  5. Слід зазначити, що держава в особі Національної комісії з цін­них паперів та фондового ринку не відповідає за вартість цінних паперів. Реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску та проспекту емісії цінних паперів не може розглядатися як гарантія їх вартості. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації, що міститься в зареєстрованих нею документах, та за її відповідність вимогам законодавства. Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, не­суть особи, які підписали ці документи.

  6. Чинне законодавство України містить поняття «недобро­совісна емісія цінних паперів». Відповідно до ст. 36 Закону

України «Про цінні папери та фондовий ринок» недобросовіс­на емісія цінних паперів - це дії, що порушують процедуру емісії, установлену чинним законодавством, і є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів, зупинення відкритого (публічно­го) розміщення цінних паперів.

Підставами для визнання емісії цінних паперів недобросовіс­ною є:

  1. порушення емітентом вимог цього Закону, невідповідність поданих емітентом документів або відомостей, що в них міс­тяться, вимогам законодавства та/або переліку, визначеному Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

  2. порушення порядку прийняття рішення про відкрите (пуб­лічне) розміщення цінних паперів;

  3. внесення недостовірних відомостей до проспекту емісії цін­них паперів і документів, які подаються для реєстрації випус­ку цінних паперів і проспекту їх емісії;

  4. систематичне або грубе порушення емітентом прав інвес­торів.

У разі недобросовісної емісії Національна комісія з цінних па­перів та фондового ринку має право тимчасово зупинити відкри­те (публічне) розміщення цінних паперів.

У разі коли порушення, які стали підставою для зупинення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, не усунені протягом 15 днів після прийняття Національною комісією з цін­них паперів і фондового ринку відповідного рішення або Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку не надіслані документи, що підтверджують усунення порушень, вона приймає рішення про визнання емісії цінних паперів недійсною.