§ 2. Поняття емісії та реєстрації цінних паперів

У преамбулі Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що цей закон регулює відносини, які виника­ють під час розміщення та обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпе­чення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. Таким чином, законодавець розділяє поняття «розміщен­ня» та «обіг цінних паперів». Виникає закономірне питання про підставу появи цінних паперів, тобто про емісію, оскільки без емісії цінних паперів вони не можуть розміщуватись і тим біль­ше здійснювати обіг. При цьому визначення поняття емісії да­ний закон містить, а також містить положення про регулювання процедури та етапи емісії. Таку ситуацію можна пояснити хіба що недосконалістю законодавства.

Емісія цінних паперів є першим етапом діяльності на ринку цінних паперів, результатом якої є поява цінних паперів. Чинне законодавство дає визначення емісії як установленої законодав­ством послідовності дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів (ст. 1 Закону України «Про цінні па­пери та фондовий ринок»).

У даному випадку постає закономірне питання про емісію цінних паперів та її характеристику. Але перш ніж розглянути емісію цінних паперів, слід з'ясувати, які цінні папери є емісій­ними. Емісійні цінні папери - це цінні папери, які характери­зуються такими ознаками:

46. закріпляють сукупність майнових і немайнових прав, які під­лягають задоволенню, уступці чи безумовному здійсненню з додержанням установлених законом форм і порядку;

47. розміщуються випусками;

48. мають рівний обсяг і строк здійснення прав усередині одного випуску незалежно від часу набуття цінного папера¹.

Слід указати, що зазначені ознаки мають загальний харак­тер, основною з них є те, що всі емісійні цінні папери одного випуску закріплюють права, які мають рівний обсяг і строки здійснення.

Усі емісійні цінні папери мають емітента - державу в особі уповноваженого органу, юридичну особу, а у випадках, передба­чених чинним законодавством, фізичну особу. Враховуючи те, що для емітента кожного виду цінного папера характерні свої особливості при розгляді загальних питань емісії цінних папе­рів, на характеристиці емітента ми зупинятись не будемо, а роз­глянемо. їх під час висвітлення характеристики окремих видів цінних паперів.

Емісійні цінні папери завжди розміщуються випусками; рі­шення про розміщення приймається уповноваженрім органом емітента, і саме рішенням цього органу визначається обсяг прав, які надаються володільцям цінних паперів, що емітуються. Оскільки емісійні цінні папери розповсюджуються серед вели­кого кола осіб, їх випуск підлягає державній реєстрації в спеціа­льно уповноважених державних органах. Тільки після їх реєст­рації емітент набуває право відчужувати цінні папери.

Емісійні цінні папери можуть випускатись як у документар­ній, так і в бездокументарній формі. Але основною формою ви­пуску є бездокументарна форма. Це пояснюється тим, що емісій­ні цінні папери випускаються у великій кількості, що зумовлює велику вартість випуску документарною формою. Також це мо­жна пояснити складністю роботи з документарними цінними паперами на фондовому ринку.

Правова природа емісії цінних паперів, як зазначає Г.Н. Ше­вченко¹, у юридичній літературі не дістала однозначного ви­значення.

У теорії договірного права висунуто тезу про те, що емісія цінних паперів - це одностороння угода².. З такою позицією не­можливо погодитись, оскільки емісія цінних паперів не може проводитись виключно на підставі волі однієї сторони. Як спра­ведливо зазначають науковці³, емісія - це складне юридичне явище, це послідовність дій емітента, що включає в себе різні юридичні факти, у тому числі односторонні угоди, адміністрати­вні акти, цивільно-правові договори. Це також пояснюється і тим, що мета емісії - це розміщення цінних паперів, тобто їх упровадження на ринок цінних паперів, у результаті чого залу­чаються додаткові кошти, які емітент може направити на вдос­коналення власної діяльності. Самої волі емітента для цього явно недостатньо.

Як приклад можна навести думку Л.Р. Юлдашбаєвої¹, яка не дає визначення поняття емісії цінних паперів, проте визначає її етапи, при цьому вказує, що прийняття рішення про випуск емі­сійних цінних паперів - це одностороння угода; наступна державна реєстрація має характер адміністративного акту; виготовлення сертифікатів цінних паперів нею визнається односторонньою уго­дою і розміщення цінних паперів визнається договором.

Схожа думка була також висловлена І.В. Редькіним, який емісію цінних паперів з юридичного погляду визначає як сукуп­ність одно- і багатосторонніх угод, а також адміністративних актів, які здійснюються в передбаченій законом формі і послідов­ності (процедура емісії), що об'єднані загальною метою емітента випустити цінні папери в обіг².

Доповнює зазначені позиції А.Ю. Синенко. Він зазначає, що крім одно- і багатосторонніх угод та адміністративних актів до поняття «емісія цінних паперів» слід включити організаційно- розпорядчі дії - рішення органів управління юридичної особи, що пов'язані з емісією цінних паперів³.

Погоджуючись із цими поглядами, ми лише нагадаємо, що законодавець також дотримується такої позиції, оскільки в ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визна­чає емісію як установлену законодавством послідовність дій емітента (виділено нами. - Прим, авт.) щодо випуску та розмі­щення емісійних цінних паперів. При цьому акцент робиться саме на послідовності дій, що у своїй сукупності є результатом випуску та розміщення цінних паперів на ринку цінних паперів - головної мети емітента.

Чинне законодавство України виділяє два види емісії цінних паперів (емісія цінних паперів у разі відкритого (публічного) прода­жу та емісія цінних паперів у разі закритого (приватного) продажу) та відповідно два набори послідовних дій (етапів емісії).

Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів - їх відчу­ження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

У разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь не визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

1. прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цін­них паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2. у разі відмови власника акцій від використання свого пере­важного права на придбання акцій, якщо це передбачено умо­вами відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

3. подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

4. реєстрація комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;

5. прийняття в разі потреби рішення про залучення андерайте- ра до розміщення цінних паперів;

6. присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікацій­ного номера;

7. укладення з депозитарієм договору про обслуговування емі­сії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до зако­нодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника;

8. виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщен­ня цінних паперів у документарній формі;

9. розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цін­них паперів;

10. відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

11. затвердження результатів розміщення цінних паперів орга­ном емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

12. затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

13. реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

14. подання звіту про результати відкритого (публічного) розмі­щення цінних паперів;

15. реєстрац комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку звіту про результати відкритого (публічного) роз­міщення цінних паперів;

16. отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних па­перів;

17. розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Закрите (приватне) розміщення цінних паперів - розміщен­ня цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб.

У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:

1. прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення цін­них паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

2. у разі відмови власника акцій від використання свого пере­важного права на придбання акцій, якщо це передбачено умо­вами закритого (приватного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

3. подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску цінних паперів;

4. реєстрація комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку випуску цінних паперів;

5. присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікацій­ного номера;

6. укладення з депозитарієм договору про обслуговування емі­сії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до зако­нодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника; -

7. виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщен­ня цінних паперів у документарній формі;

8. закрите (приватне) розміщення цінних паперів;

9. затвердження результатів розміщення цінних паперів орга­ном емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

10. затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;

11. реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

12. подання комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розмі­щення цінних паперів;

13. реєстрація комісією з цінних паперів та фондо­вого ринку звіту про результати закритого (приватного) роз­міщення цінних паперів;

14. отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних па­перів.

1. Стосовно кожного розміщення цінних паперів емітентом при­ймається рішення, яке оформляється протоколом. Вимоги до змі­сту протоколу встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Емітент не має права змінювати прийняте рішення про розміщення цінних паперів у частині об­сягу прав за цінними паперами, умов розміщення та кількості цінних паперів одного випуску, крім випадків, передбачених за­конами і нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

2. Відповідно до ч. З ст. 28 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» забороняється обмежувати доступ власни­ків цінних паперів до оригіналу рішення про розміщення цін­них паперів, який зберігається в емітента.

3. Реєстрація випуску та проспекту емісії цінних паперів є од­ним із головних етапів емісії цінних паперів, оскільки забезпе­чує їх визнання державою та допуск на ринок цінних паперів. Органом, що здійснює державну реєстрацію випуску цінних па­перів, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

4. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку про­тягом ЗО днів після отримання заяви і всіх необхідних докумен­тів для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів здійснює одночасно реєстрацію їх випуску та проспекту емісії або відмовляє в реєстрації. Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів стосов­но реєстрації випуску цінних паперів банків установлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

5. Слід зазначити, що держава в особі Національної комісії з цін­них паперів та фондового ринку не відповідає за вартість цінних паперів. Реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску та проспекту емісії цінних паперів не може розглядатися як гарантія їх вартості. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації, що міститься в зареєстрованих нею документах, та за її відповідність вимогам законодавства. Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, не­суть особи, які підписали ці документи.

6. Чинне законодавство України містить поняття «недобро­совісна емісія цінних паперів». Відповідно до ст. 36 Закону

України «Про цінні папери та фондовий ринок» недобросовіс­на емісія цінних паперів - це дії, що порушують процедуру емісії, установлену чинним законодавством, і є підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та випуску цінних паперів, зупинення відкритого (публічно­го) розміщення цінних паперів.

Підставами для визнання емісії цінних паперів недобросовіс­ною є:

55. порушення емітентом вимог цього Закону, невідповідність поданих емітентом документів або відомостей, що в них міс­тяться, вимогам законодавства та/або переліку, визначеному Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

56. порушення порядку прийняття рішення про відкрите (пуб­лічне) розміщення цінних паперів;

57. внесення недостовірних відомостей до проспекту емісії цін­них паперів і документів, які подаються для реєстрації випус­ку цінних паперів і проспекту їх емісії;

58. систематичне або грубе порушення емітентом прав інвес­торів.

У разі недобросовісної емісії Національна комісія з цінних па­перів та фондового ринку має право тимчасово зупинити відкри­те (публічне) розміщення цінних паперів.

У разі коли порушення, які стали підставою для зупинення відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, не усунені протягом 15 днів після прийняття Національною комісією з цін­них паперів і фондового ринку відповідного рішення або Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку не надіслані документи, що підтверджують усунення порушень, вона приймає рішення про визнання емісії цінних паперів недійсною.