§ 1. Загальна характеристика та вили договорів з цінними паперами

Підвищення соціальної та економічної ролі договору обумовле­не тенденцією до розвитку свободи та самовизначення особисто­сті. Це призвело до того, що договір почав використовуватися і використовується дедалі більш інтенсивно як у «класичних» приватних галузях права, так і у сферах публічного права: адмі­ністративному, трудовому, фінансовому, податковому, банківсь­кому. Проникнення договорів у сфери, яким не властиве засто­сування диспозитивного начала в регулюванні відносин, обумов­лене їх зручністю як правової конструкції, що дає змогу врахо­вувати специфіку та інтереси осіб, які його укладають. Крім того, конструкція договору є дуже гнучкою і дає можливість до­сягати необхідного результату.

Унікальність договорів загалом як правового явища вияв­ляється також у тому, що договір як спільне волевиявлення сто­рін, як домовленість може набувати характеру норми права, що забезпечується примусовою силою держави і, у свою чергу, надає організованості, порядку і стабільності економічним відносинам у країні.

Конструкція договору досить інтенсивно застосовується при регулюванні відносин на ринку цінних паперів. Слід зазначити, що в діяльності на ринку цінних паперів використовуються до­сить різнопланові за своїми предметами договори - на передачу права власності, на надання різного роду послуг, на представниц­тво, на обслуговування та інші. Об'єднуючим фактором для всіх цих договорів є їх об'єкт - цінні папери. У законодавстві не відображається назва групи договорів як «договори з цінними паперами», хоча вони мають свою специфіку і в змісті, і в право­вому регулюванні. Для подальшого вивчення і детальної характеристики даної групи договорів далі використовується термін «договори з цінними паперами». Під ним розуміється частина системи договорів, які виділяються за їх специфічними ознака­ми: цінними паперами, інсайдерською інформацією та формою випуску цінних паперів.

Специфічні ознаки дають підставу для побудови власної си­стеми договорів, яка дозволяє виділити договори з цінними папе­рами із системи правових договорів і розглядати договори з цін­ними паперами в межах самостійної класифікації. Класифіка­ція договорів із цінними паперами може бути здійснена за пред­метом обігу та предметом договору.

За предметом обігу виділяють договори із цінними папера­ми на договори, які передбачають:

1. передання прав власності на цінні папери;

2. передання прав, посвідчених цінними паперами¹.

Дана класифікація виведена з урахуванням дуалістичної природи цінних паперів. Перший вид договорів передбачає пере­дачу цінних паперів як об'єкта речових прав, другий - як об'єк­та зобов'язальних відносин.

За предметом договору можна виділити договори:

1. про відчуження цінних паперів;

2. про надання послуг із цінними паперами;

3. інші договори (договір застави).

Договір із цінними паперами виділяється серед інших дого­ворів за своїм об'єктом - цінними паперами. Серед об'єктів цивільних правовідносин цінні папери посідають особливе міс­це, що зумовлено їхньою дуалістичною природою: зовні цінні папери - це речі, які здатні бути у володінні людини і бути об'­єктом майнових правовідносин. Внутрішній їх зміст - це наяв­ність майнових, найчастіше зобов'язальних правовідносин. Дуа­лістична природа цінних паперів робить їх відмінними як від інших об'єктів правовідносин, так і від зобов'язань, оскільки цінні папери - єдиний випадок, коли форма втілення прав стає об'єк­том правовідносин: права власності, спадкування, угод (купівлі- продажу, застави, дарування та інших)². Наукові дискусії щодо правової природи цінних паперів, від­несення їх до речей чи зобов'язань, інші спірні положення вчен­ня про цінні папери, звичайно, впливають на розвиток законо­давства про цінні папери, практику укладення та виконання до­говорів із цінними паперами. У практиці правозастосування цінні папери достатньо однозначно розглядаються як речі¹, і визнаєть­ся, що цінні папери є «втіленням» певної сукупності прав, належ­них їх власнику, розроблені відповідні нормативні документи, у тому числі концептуальні², щодо реалізації таких прав.

Дуалістична правова природа цінних паперів визначає особ­ливий об'єкт цивільно-правових договорів із цінними паперами, яким можуть бути цінні папери і права за цінними паперами. Цінним паперам як об'єктам цивільно-правових договорів вла­стиві такі обов'язкові ознаки, як наявність реквізитів, форми, публічна достовірність, абстрактність. Цінні папери представле­ні документами незалежно від форми їх випуску.

Найбільш поширеною підставою передання прав на цінні папери є договір. Конструкція договору з цінними паперами ба­зується на загальних для цивільних договорів принципах свобо­ди договору, рівності сторін, неприпустимості свавільного втру­чання в приватні справи тощо. Специфічні риси, властиві дого­ворам із цінними паперами, обумовлені, з одного боку, особли­вим об'єктом таких договорів, яким є цінні папери; з іншого - неоднозначністю розуміння категорії «об'єкт правовідносин» у цивільному праві. За договорами про передання прав, посвідче­них цінними паперами, відбувається перехід лише окремих прав, які надаються за цінними паперами. За договорами про пере­дання прав власності на цінні папери переходять самі цінні па­пери і вся сукупність прав, ними посвідчена. Досить точно ви- словися Р. Саватьє, який розглядав право власності як сукуп­ність усіх прав, які можуть відноситись до даного предмета¹ (у нашому випадку - до цінних паперів). Зміст прав (повнота, обсяг цих прав), які передаються за договорами з цінними паперами, і характер дій, що складає предмет таких договорів, дозволяють відокремити одні правовідносини від інших і розмежувати дого­вори про передання окремих прав за цінними паперами і дого­вори про передання всієї сукупності прав (передачу права влас­ності) на цінні папери. Про встановлення спеціального, відмін­ного від інших об'єктів цивільних правовідносин, порядку пере­ходу прав на цінні папери за угодами вказував М.М. Агарков².

Цінні папери є чи не найскладнішим об'єктом цивільно- правових договорів. Об'єктом договорів із цінними паперами деякі вчені називають: майнові права³; документ, який їх за­свідчує⁴; зобов'язальні права, «пов'язані з можливістю реаліза­ції зафіксованих у них повноважень на отримання майнових вигод»⁵; речі (у тому числі «безтілесні»)⁶; за окремими видами угод з цінними паперами (застава) - навіть «єдиний комплекс: цінний папір, посвідчене ним майнове право, а в окремих випа­дках і відповідне майно»⁷. За словами М.І. Брагінського, поєд­нання речових і зобов'язальних елементів стало необхідною базою використання конструкції цінних паперів, за якою, з од­ного боку, мова йде про право власності на відповідний об'єкт (вексель, акція, облігація тощо) як на річ, з іншого - про зобо­в'язальне, народжене головним чином з договору право, належ­ність якого особі підтверджується цінним папером. Найбільш повно, на думку М.І. Брагінського⁸, таке поєднання проявляє себе стосовно цінних паперів на пред'явника з властивою їм деякою невизначеністю фігури носія права.

Так, Г.Ф. Шершеневич¹ розумів речі як предмети матеріаль­ного світу. В.М. Хвостов стверджує: «Речові права припустимі лише по відношенню до предметів, що мають матеріальну суб­станцію. Те, що такої субстанції немає, загалом кажучи, не може бути об'єктом речового права»². «Відповідно до доктрини, - ро­бить висновок Л.Р. Юлдашбаєва, - бездокументарні цінні папе­ри, що мають нематеріальний характер, не визнаються об'єкта­ми права власності»³.

За іншої точки зору цінний папір (документарний і бездоку- ментарний) - це безтілесна річ, тобто сукупність установлених законодавством цивільних прав, своєрідна правова умовність, фікція, що не має ніякої матеріальної форми⁴, яка повною мірою може розглядатись як об'єкт речових прав. «Такий підхід, - на думку М. Крилової, - дозволив би бездокументарним цінним паперам посісти місце серед об'єктів цивільних прав нарівні з цінними паперами документарної форми»⁵. Отже, у науці скла­лись два основні погляди на проблему бездокументарних цін­них паперів: 1) на майнові права не може бути розповсюджений режим речей; 2) цінні папери - це речі незалежно від форми їх випуску.

Вочевидь, відносини, які пов'язані з цінними паперами і ви­никають у реальному житті, повністю не охоплюються рамками ні речового, ні зобов'язального права. Суто «речовий» підхід до бездокументарних цінних паперів має певні недоліки, серед яких називають, наприклад, проблеми віндикації і, особливо, передачі цінних паперів. Суто «зобов'язальний» підхід також має суттєві недоліки, зокрема, з погляду концепції поступки права вимоги (цесії), яка допускає право боржника пред'являти новому креди­тору заперечення, які ґрунтуються на його відносинах із старим кредитором.

Крім цінних паперів, як об'єднуючу ознаку договорів із цін­ними паперами можна виділити інсайдерську інформацію. Згі­дно зі ст. 44 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» інформація про правочини із цінними паперами є ін- сайдерською, тобто це будь-яка неоприлюднена інформація, опри­люднення якої може значно вплинути на вартість цінних па­перів. Дана інформація за своєю природою є видом конфіден­ційної. Але в даному випадку, по-перше, конфіденційною є ін­формація щодо змісту, як правило, усіх цивільно-правових до­говорів. Інсайдерська інформація притаманна лише договорам із цінними паперами. Її особливість полягає в тому, що обов'я­зок нерозголошення лежить не тільки на сторонах, які уклали ці правочини, а й на інших особах - інсайдерах. Інсайдери - особи, які володіють інсайдерською інформацією у зв'язку з тим, що вони є:

192. власниками голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному капіталі емітента;

193. посадовими особами емітента;

194. особами, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв'я­зку з виконанням трудових (службових) обов'язків або дого­вірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом, зок­рема:

• юридичними особами, які перебувають з емітентом у договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю;

• фізичними особами, які перебувають з емітентом або юридичними чи фізичними особами, пов'язаними з емі­тентом договірними відносинами або відносинами кон­тролю, у трудових чи договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю;

• державними службовцями.

Дані особи є суб'єктами, які несуть відповідальність за про­типравне використання інсайдерської інформації. Чинним за­конодавством передбачена кримінальна відповідальність (Кри­мінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради Украї­ни, 2001, № 25-26, ст. 131) стаття 232^і) за розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або його цінні папери. Зокрема, умисне розголошення або інше використання неопублікованої або неоприлюдненої в інший спосіб інформації про правочини щодо емітента, його цінні папери особою, якій ця інформація відома у зв'язку з профе­сійною чи службовою діяльністю, якщо воно завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави або інтересам юри­дичних чи фізичних осіб, карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пе­вною діяльністю на строк до трьох років. Крім того, суб'єкта­ми відносин відповідальності можуть бути інші особи, які не є інсайдерами, але володіють інсайдерською інформацією і зна­ють чи повинні знати, що ця інформація надійшла від інсай- дера.

Емітент або професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють операції з цінними паперами цього емітента, повинні вести облік осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації.

У зв'язку з тим, що інформація може вплинути на хід укла­дання та виконання договорів, інсайдеру забороняється:

1. вчиняти з використанням інсайдерської інформації на вла­сну користь або на користь інших осіб правочини, спрямова­ні на придбання або відчуження цінних паперів, яких стосу­ється інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації;

2. давати будь-якій особі рекомендації стосовно придбання або відчуження цінних паперів, щодо яких він володіє інсайдерсь­кою інформацією, до моменту оприлюднення такої інформації.

Таким чином, договори із цінними паперами мають свою систему, яка має об'єднуючі ознаки. Це характер об'єкта догово­ру, а також характер інформації договорів і про договори, що обумовлює особливість правового захисту таких договорів.

Особливості обігу цінних паперів за договорами, так само як особливість самих договорів, також визначаються і залежать від форми випуску цінних паперів: документарна, бездокументар- на¹. Необхідність реєстрації прав на документарні і бездокумен- тарні іменні цінні папери в спеціальних системах обліку (реєстр власників / депозитарний облік) впливає не лише на визначен­ня порядку передання прав на такі папери, а й на вибір форми цивільно-правового договору про передання таких паперів. Так, для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів за наслідками цивільно-правових угод подання договору є обов'язковим²; документи, що подаються депозитарній установі для проведення операцій із цінними паперами, у тому числі цивільно- правові угоди, подаються в оригіналах або нотаріально завіре­них копіях¹. Відповідно договори з іменними цінними паперами укладаються в письмовій формі. Така вимога хоча прямо і не передбачена законом, але непрямо випливає з інших норм зако­нодавства.