9. Варіанти, підстилі і жанри наукової мови: загальна характеристика.

Варіанти та підстилі: усні (лекція, доповідь, виступ, дискусія), письмові (монографія, стаття, тези, кваліфікаційні роботи); Кожина – власне-науковий, науково-технічний (у всіх працях за галузями), науково-популярний (це виклад, а не підстиль); Єрмоленко – власне-науковий (для фахівців), наук-навч., наук-популяр.(не для фаху); Пономарів – влас-наук, наук-навч, наук-популяр, наук-публіц (з погляду публіцистики), виробничо-тех (літ, яка обслуговує виробництво, тут ознаки офіц.-ділов.стилю).

Підстилі: власне науковий - об'єднує наук. літ., написану фахівцями і призначену для фахівців. Жанри: монографія, рецензія, стаття, наук. доповідь, повідомлення, курсова й дипломна ро¬боти, реферат, тези; науково-навчальний - поєднує риси власне-наук. підстилю (системність в описі наук. відомостей, логічність, доказовість) та наук.-популярного викладу (доступність, насиченість ілюстративним м-лом). Жанри: навч. посібник, лекція, семінар, доповідь,відповідь на іспиті та ін.; науково-популярний – ф-ція полягає у популяризації наук. відомостей. Автор-фахівець звертається до читача, не обізнаного в достатній мірі з певною наукою, тому інформація подається в доступній, і нерідко - у цікавій формі. Особл. науково-попул. підстилю є поєднання полярних стильових рис: логічності та емоційності, об'єктивності та суб'єктивності, абстрактності й конкретності. На відміну від наук. прози в науково-популярній літ. менше спец. термінів і ін.власне наук. засобів. Пономарів та ін. виділяють ще науково-публіц. та виробничо-технічний (інструкції, пам’ятки).

Якщо говорити про жанри, то варто враховувати три фактори, які формують Ж – Разінкіна: форма побудови, характер інфо, емоційне забарвлення. Жанри (моделі) наукової мови: монографія, рецензія, журн.стаття, підручник (чи потрібен для ВНЗ), посібник, лекція, доповідь, інфо повідомлення (між стильове утворення), усний виступ, довідкові матеріали. Наукові жанри класифікують за способом викладу (опис, роздум, полеміка, розповідь), за метою комунікації (інфо, жанри впливу, зорієнтоване спілкування – монолог, діалог), за функціональною приналежністю – проза, публіцистика, газетна, за типом інфо – основна, додаткова, за повнотою викладу (розгорнутий, повний, стислий, короткий).

10. Зумовленість теорії інтелектуальної еволюції літературної мови іманентними характеристиками мови.

Еволюція – це рух, зміни (історичні) як нейтральне поняття, розвиток (прогресивний і регресивний). Це зміна від простого до складного, враховуючи тормозіння і крок назад. Це дія універсального закону. За доп.теорії інтелектуальної еволюції літ.мови з’являються нові можливості для представлення інтелекту та мови, яку маркують екстралінгвільні фактори. Інтелектуальна еволюція – це шлях до розвитку, довершеності. Інтелектуалізація присутня завжди в мовозн. теоріях. Порівняльно-історич.мовозн. зробило крок до того, аби мова була диференційована для певного соціуму, нації. Це аналіз через декілька мов можна дослідити одну. Поняття інтелект виникає з появою Московської лінг.шк. п.ХХст: Томашевський, Енхенбаум, семіотична школа Лотмана, Виноградов, Якобсон. Інтелектуальний тест – ідеально опрацьований, осмислений, осягнення зв’язків між од.тексту (макро- і мікротекст). Празький лінгвістичний гурток 1926 рік, де на з’їзді славістів Р.Якобсон висловив поняття інтелектуалізації мови – це вертикальний рух вгору, тобто до досконалості, це функціональна діяльність мови, коли вона може задовольнити всі потреби суспільства. Хоча Якобсон належить до структуралістів, проте його думки логічні щодо взаємозв’язків між елементами структури, він намагався зрозуміти механізми – це функціоналізм. ?

Простежити зумовленість ТІЕЛМ та іманентних харак.мови можна через вербалізовані форми ментального, несвідомого, картини світу. Іманентні характеристики мови – це внутрішньо притаманні ознаки, що виходять з її природи. Ми вербалізуємо світ – це іманентність. Тобто за доп.вербалізації інтелекту нації ми спостерігаємо еволюцію мовних форм свідомості та їх історичну зумовленість. Інтелектуальні репрезентації літературної мови – це слово, фразеологізм, символ, ідіостиль, функціональний стиль як знакові форми інтелектуального розвитку вербалізованої національної свідомості, а також наукові парадигми, які репрезентують знання про еволюцію літературної мови. Теорія інтелектуалізації мови є знанням про: а) інтелектуальну динаміку мовних форм; б) інтелектуальний розвиток наукового лінгвістичного знання.

З іншого джерела: Спираючись на іманентні характеристики мови (економія мовних ресурсів, варіативність, тенденція до спрощення грам.форм, збагачення словникового складу) можна говорити про інтелектуалізацію мови, її еволюцію (прогресивну чи регресивну). Чим простіша грам.с-ма мови, багатший її лекс.склад, різноманіття варіантів на позначення одного і того ж процесу, явища, предмету, можливість мови обслуговувати в повній мірі не тільки побутову, а й наукову, ділову сферу життя люд. (терміни, професіонал, фразеол, кліше, сталі фрази), тим інтелект.розвинутіша мова і нація як носій цієї мови. Мова акумулює в собі процес пізнання світу людиною, відображає розвиток інтелект.здатностей людства.