8. Системні параметри лексики в українській науковій мові.

Загальнонаукова лексика може термінологізуватися. Застаріла, експресивна лексика, діалектизми як об’єкт дослідження та історизми як засоби номінації. Неологізми – це й є терміни, окрім оказіоналізмів (інд-автор), які за функцією наз не нове поняття. В усних жанрах не бажане використання діалектизмів. Запозичення у наук.мові великою групою: запоз – не сприймаються як запоз; власне іншомовні слова – чужорідне звучання і форма (шеф, пюре); інтернаціоналізми – вживаються у близькоспоріднених мовах, зберігають спільність семантики і фонетичну форму, як правило не мають відповідників у мові поширення (лінгвістика, фонема), ці слова у більшості є термінами (біо-, макро-, гтель); екзотизми – подібні до етнонімів, харак, культури, побуту (мадам, леді, донна, пані); варваризми – зберігають звучання і написання, лише можуть транслітеруватися (etc, apriori).

Термін – це од системи, що визначає поняття, його місце серед інших понять, виражається словом або словоспол, служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізацій, належить до словникового складу мови і підпорядковується законам мови. Є загальновживані (ідея, аксіома, система) та галузеві; запосичені та утворені з морфем націон.мови. Ознаки: системність (поняття в системі понять), дефініція, тенденція до моносемантичності в межах свого термінополя, відсутність експресії, стилістична нейтральність.

Термінологізація – перехід із загальновживан до терміну Зазвичай у основі цього явища лежить метафора. Детермінологізація – вихід терміна за межі свого термінополя, при цьому втрачаються дефінітивні та семантичні особливості: параліч –мед, діапазон – фізич. Ретермінологізація – перенесення із однієї галузі в іншу з часковим або повним переосмислення (асиміляція – біол., фонетика).

Номенклатурні назви – виникають у науковій сфері, але в основі своїй має не дефініцію, а уявлення про предмет або поняття. Це умовний знак (серія літаків, назви хвороб).

Термін – загал.назва.

Професіоналізми – об’єднані певною професією, не є системними у системі понять. Не є визначенням, а лише експресивно, образно чи описово позначають предмет: вертушка – вертоліт, прилад у фізиків. Фразеологізми вжив. у наук.стилі як терміносполуки, вони мають ознаки кліше.

Домінантним чинником організації мовних засобів у наук.стилі є їх узаг.-абстрактний х-ер на лекс. і грамат. рівнях мовної системи. Узаг. і абстрактність надають наук.мові єдине функц.-стиліст. забарвлення. Широке використ. абстрактної лексики, явно переважає над конкретною: випаровування, тиск, мислення,відображення,випромінювання, невагомість, змінність. Виокремлюють так звану загальнонаукову лексику: абстракція, аргументація, класифікація, систематизація, об'єкт, реакція та ін. Оскільки провідною формою наук. мисл. є поняття, то і майже кожна лекс. од. позначає поняття або абстрактний предмет. Точно і однозначно називають спец. поняття наук. сфери спілкування і розкривають їх зміст особл.лекс. од.- терміни. Термін - це од. істор.сформованої термінолог. с-ми, що визначає поняття, його місце в с-мі ін..понять, виражається словом або словосполуч., служить для спілкув.людей, пов’язаних єдністю спеціалізації мови, належить до словн.складу мови і підпор.її законам. 5 рис: системність, наявність дефініції (на відміну від професіоналізмів), тенденція до моносемантичності, відсутність експресії, стиліст.нейтральність. У кількісному відношенні в текстах наук. стилю переважають над ін. видами спец. лексики (номенклатурними найменуваннями – це в основному одиничні поняття (терміни-заг.), професіоналізмами – несистемні, стиліст.забарвлені, пов’язані з предметами і процесами; профес.жаргонізмами тощо). Наук. стиль має і свою фразеологію, що включає складові терміни: сонячне сплетіння, прямий кут, похила площина, глухі приголосні, а також різного роду кліше: полягає в ..., становить собою ..., складається з ..., застосовується для ...і т.ін.