32.Склади і складські комплекси та їх роль в забезпеченні ефективної діяльності комерційно-посередницьких підприємств.

Складська мережа характеризується різноманітністю складів, що зумовлено насамперед роллю їх у процесі товароруху і особли­востями товарів, які зберігають на них.

Складську мережу класифікують за різними ознаками.

Перш за все склади класифікують за ознакою приналежності суб’єктам господарювання, що займаються тим чи іншим видом діяльності. Відповідно до цієї ознаки розрізняють:

• склади оптової торгівлі;

• склади роздрібної торгівлі;

• склади товаровиробників, у тому числі склади сировини, комплек­туючих матеріалів, цехові склади готових виробів, заводські склади готової продукції, склади оптових збутових структур;

• склади суб’єктів господарювання, що спеціалізуються на наданні складських послуг.

Склади, що обслуговують торгівлю, називають товарними.

Однією з основних ознак класифікації складів є характер виконуваних ними здебільшого функцій. Залежно від цього склади поділяють на вісім груп.

Найбільш поширеним видом складів є підсортувально-розподільні (розподільні). На таких складах приймають товари від місцевих та з інших міст постачальників, здійснюють підсортування їх, комплектуючи партії відповідно до вимог замовлень, що надійшли від роздрібних торгових підприємств та інших оптових опкупців. На підсортувально-розподільних складах, як правило, нагромаджують поточні товарні запаси, які зберігають відносно недовго. Тому функ­ція зберігання товарів на цих складах не має основного характеру.

Транзитно-перевалочні склади призначені в основному для пере­відправлення товарів з районів виробництва у пун­кти спожи­вання різними видами транспорту. Вони використовуються для нетривалого зберігання товарів, які перевантажують з одного виду транспортних засобів на інший.

Нагромаджувані склади призначені для сезонного і тривалого зберігання товарів. До цієї групи входять також склади дострокового завезення товарів (склади в районах, доставка товарів в які можлива лише в певні періоди року) та резервні (для зберігання запасів на випадок надзвичайних обставин). Оскільки ці склади забезпе­чують нагромадження і відносно тривале зберігання то­варів, великого значення набуває контроль за якістю зберігання товарів. Одна з основних вимог, які ставлять до влаштування й обладнання таких складів, – сувора відповідність приміщень їх і умов зберігання фізико-хімічним властивостям і особливостям товарів, що підлягають зберіганню.

Консигнаційні склади. Вони спеціалізуються на виконанні операцій з оптового продажу товарів за дорученням їх власника. Склад належить консигнатору – фізичній чи юридичній особі, яка приймає і виконує доручення здійснювати оптовий продаж товарів від свого імені, але за рахунок консигнанта. Товар, що поставлено на склад консигнатора, є власністю консигнанта до моменту його продажу.

На митних ліцензійних складах зберігаються під митним контролем усі товари, що перетинають кордон країни, тобто товари, які надходять по імпорту, і ті, які експортуються.

Власниками таких складів можуть бути фізичні і юридичні особи, які зареєстровані як учасники зовнішньоекономічної діяль­ності України.

Дрібнооптові склади-магазини.. Товари реалізують в основному в упаковці підприємства-виробника і вивозять транспортом покупця. Дрібнооптові склади-магазини реалізують товари за готівку і пере­рахуванням грошей на поточний рахунок їх. Вони мають мінімальні експлуатаційні витрати, що дає змогу знижува­ти ціни на товари і тим самим приваблювати покупців.

Склади-магазини – це тип магазину, обладнаний як товарний склад і призначений для дрібнооптового продажу товарів з розрахунком за них в момент продажу за порівняно низькими цінами

Склади гарантійного зберігання приймають товари на відпові­дальне зберігання. Вони самі організовують обслуго­вування повного технологічного циклу, починаючи з роз­вантаження транспорту і закінчуючи формуванням партії товарів і доставкою їх за адресою згідно із замовленням та іншими вказівками власника товару.

Орендні склади називають готельними, оскільки виконувані ними функції нагадують організацію обслуговування у готелях. Спе­ціа­лізовані фірми, що мають склади-готелі, надають у розпорядження клієнтів ізольовану складську площу, технологічне і піднімально-транспортне обладнан­ня.

Залежно від товарної спеціалізації, зумовленої асортиментом товарів, що підлягають зберіганню, розрізняють універсальні, спеціа­лізовані, вузькоспеціалізовані, комбі­новані, неспеціалізовані і зміша­ного зберігання склади.

Універсальні склади використовують для зберігання і складсь­кої обробки практично всіх груп непродовольчих (непро­довольчий склад) або продовольчих (продовольчий склад) товарів.

Спеціалізовані склади призначені для зберігання і склад­ської обробки однієї будь-якої групи товарів – взуття, тканин, одягу, кондитерських виробів, м’ясних та інших товарів.

Вузькоспеціалізовані склади використовують для збері­гання товарів одного виду, як правило, простого асортимен­ту (солі, рослин­ної олії, картоплі, капусти, цибулі та інших товарів), проте таких, що потребують особливого режиму зберігання.

На комбінованих складах усі складські операції викону­ють з товарами різних груп, що входять до складу споживчого комплексу ("Спорт і туризм", "Товари для молоді", "Товари для дому" та ін.).

Неспеціалізовані склади призначені для зберігання і про­ведення різних технологічних операцій з кількома групами товарів, проте не пов’язаних між собою, на відміну від попередніх видів складів, єдністю споживчого призначення. До них належать склади бакалійно-конди­терських, гастрономічних, м’ясо-рибних та інших товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є технічне об­лад­нання, що визначає режим зберігання товарів. За цією ознакою склади поділяють на загальнотоварні і спеціальні.

Загальнотоварні склади призначені для зберігання і складської обробки товарів, що не потребують регулюємих режимів зберігання. Ці склади використовують в основному для продовольчих товарів, які не швидко псуються, а також багатьох непродовольчих товарів – тканин, взуття, одягу, галантереї, іграшок та ін.

Спеціальні склади призначені для зберігання товарів, фізико-хімічні властивості яких потребують створення спеціальних кон­струк­­цій будівель або технічних пристроїв, що забезпечують регу­люємий режим зберігання. До таких складів належать холодильники, плодоовочесховиша, сховища для рослинної олії, солі, склади лісо­вих, силікатно-будівельних матеріалів та ін. Як правило, спе­ціальні склади використовують для тривалого зберігання товарів,

Загальнотоварні склади враховують у статистичній звітності, аналізують за показниками "корисна площа", м², і "корисний складський об’єм", м³, а спеціальні – за показ­ником "корисна місткість", тонн.

Відповідно до розміру корисної складської площі або корисної місткості розрізняють склади малі, середні і великі. Найбільш ефективними є великі склади, проте їх в торгівлі України ще мало.

Розмір складу значною мірою визначає можливість механізації технологічного процесу, що здійснюється на ньому.

За ступенем механізації технологічного процесу склади бувають: немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані, автоматичні.

До немеханізованих відносять склади з ручною переробкою вантажів. Особливо багато їх у роздрібній торгівлі, де складська мережа дуже розпорошена.

Механізовані – склади або дільниці їх з механізованими локальними технологічними операціями при ручних операціях з укладання і комплектування партій товарів.

Комплексно-механізовані – склади з механізованою перероб­кою вантажів по всьому технологічному циклу (комплексу робіт).

Автоматизовані – це комплексно-механізовані склади або дільниці їх, що мають автоматизовану систему пошуку і розміщення вантажів, програмно-керований робототехнічний або автооператор­ний комплекс, який працює в людино-машинному режимі, або комплекс обладнання з локальними системами автоматизованого управління з електронною автоматикою.

Вищим ступенем автоматизації управління складським техноло­гічним процесом є автоматичні склади. Це програмно-керовані автоматизовані склади, які експлуатують в автоматизованій системі управління технологічним процесом без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати з безлюдною технологією.

Важливим пунктом класифікації складів є поверховість їх і висота приміщень. Відповідно до цього розрізняють одноповерхові низьковисотні з робочою висотою складу до 7,2 м, середньовисотні з висотою складу від 7,2 до 12,6 м, ви­сотні з висотою складу більш як 12,6 м і багатоповерхові.

Автоматизовані, а тим більше автоматичні склади, мож­на розта­шувати тільки у великих одноповерхових висотних будівлях. В них можна раціонально організувати техно­логічний процес з мінімаль­ними витратами праці. Набагато дешевшим є і будівництво однопо­верхових висотних складів.

Залежно від транспортних умов, зокрема, з врахуван­ням розта­шування складів поблизу залізничних або водних шляхів сполучення їх відповідно називають прирейковими (біля магістральних залізнич­них шляхів або які мають під’їзні колії), пристанськими (на річкових пристанях або які мають причали), портовими (у морських портах). Неприрейкові (внутрішньоміські) не мають безпосереднього зв’язку з транспортними шляхами.

Складські споруди залежно від конструктивних особли­востей їх будують закритими, напівзакритими і відкрити­ми.

Закриті склади є основним видом складських споруд. Це най­склад­ніші за технічним обладнанням споруди. До напівзакри­тих складів відносять різні навіси. За кон­струкцією вони можуть бути або зовсім без стін (у цьому разі дах тримається на опорних стовпах), або мати одну, дві, три стіни з боку панівних вітрів. Фундаменти навісів ас­фальтують або бетонують.

Відкриті склади являють собою рівні майданчики з не­значним схилом до країв для стікання дощової і талої води.

Певне місце в складській мережі займають збірно-розбірні склади з полегшених складських конструкцій та надувні склади. Такі склади недорого коштують порівняно з складськими будівлями, що споруджуються зі збірних залізобетонних конструкцій, не потребують складних і трудомістких будівельних робіт, можуть бути швидко змонтовані невеликими за чисельністю бригадами робочих на вільних площадках.

Залежно від температурного режиму або утепленості закриті склади поділяють на неутеплені (неопалювані) утеплені (опалювані) і охолоджувані.

Неутеплені (неопалювані) склади використовують в ос­новному для зберігання товарів у скляній, м’якій та іншій тарі. Утеплені (опалювані) склади мають горищні або сполучені з дахом утеплені покриття, підлоги, дверні тамбури,

До охолоджуваних належать склади-холодильники, об­ладнані при­строями для підтримання в камерах зберігання товарів від’ємної тем­ператури. Залежно від форми використання розрізняють склади індиві­дуального, спільного і загального користування.

Склад індивідуального користування перебуває у віданні одного торгового підприємства або об’єднання, які використовують його площі й обладнання на свій розсуд, проте він може бути і орендованим приміщенням.

Проте останнім часом дедалі більшого розвитку набу­вають склади спільного користування. Серед них виділяють два різновиди складів: кооперативні і об’єднані.

До складів загального користування відносять спеціаль­но збудовані складські споруди, приміщення яких здають у тимчасову експлуатацію будь-якому суб’єкту господарювання, що потребує складської площі.

Раціональна організація складського господарства пере­дбачає правильний, економічно обґрунтований вибір типів складів. Під типом складу розуміють різновид його, що характеризується найважливішими якісними ознаками.

Основними ознаками, що визначають тип складу, є його асорти­ментний профіль, розмір складської площі і/або місткість функціо­нальні особливості технологічного про­цесу.

Виявлення і вибір з числа діючих і розробка нових на ос­нові сукупності зазначених ознак найбільш оптимальних типів складів відповідно до місця їх у процесі товароруху називається типізацією складської мережі.

Рівень механізації загальнотоварних складів повинен бути не менш як 55%. У проектах складів при довжині сте­лажів не менш як 60 м доцільно передбачати комплекси складського обладнання, яке працює в автоматичному режимі з коефіцієнтом використання машинного часу не менш як 0,8.

Серед спеціальних складів важливе місце посідають розподільні холодильники. Це підприємства складського типу, призначені для проведення холодильної обробки продуктів, які швидко псуються, зберігання морожених і охолоджених продуктів і забезпечення ними підприємств роздрібної торгівлі, ресторанного господарства та інших оптових покупців.

У проектованих холодильниках необхідно передбачати зручні й ефективні системи охолодження, раціональні схе­ми механізації навантажувально-розвантажувальних ро­біт, комплексну автомати­зацію і контроль за роботою холо­дильних установок.

Рівень механізації навантажувально-розвантажуваль­них, транс­портних і складських робіт для холодильника місткістю від 250 до 1500 т умовного вантажу має становити не менш як 56%, а від 3000 до 10000 т не менш як 60%.

Найбільш поширеними способами зберігання товарів є сте­лажний і штабельний.

Стелажний спосіб зберігання підвищує доступність до кожної вантажної одиниці, дає змогу зберігати товар на будь-якому стан­дартному піддоні або в контейнері і є найбільш ефективним.

Складові елементи транспортно-складської інфраструктури агропромислового комплексу

Стелажі для складських приміщень за конструктивними особливостями та їх функціональним призначенням розподіляються на такі типи:

• полочні – призначені для зберігання легких та середньої важкості товарів, в дрібній упаковці. Вони можуть бути стаціонарними та пересувними. Застосування пересувних стелажів дає суттєву економію складської площі за рахунок зменшення кількості про­ходів. Стелажні конструкції переміщуються по рельсах, укладеним на підлогу (або вмонтованим у підлогу) складського приміщення. Приводяться в дію механічним або електричним приводом;

паллетні (для піддонів) – призначені для багатоярусного складу­вання важких і об’ємних товарів.