Додаткова:

12. Базилевич В.Д. Державні фінанси: навч. посіб. / В.Д. Базидевич, Л.О. Баластрик. – К.: Атіка, 2002. – 368с.

13. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії : Вступ до фінансової науки / Ш. Бланкарт ; Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О. Терещенка ; Передмова та наук, редаг. В.М. Федосова. – К. : Либідь, 2000. – 654 с.

14. Василик О.Д. Державні фінанси України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: ЦНЛ, 2003. – 608с.

15. Карлін М.І. Фінансова система України : навч. посіб. / Карлін М.І. – Знання, 2007. – 324 с.

16. Корягін М.В. Сутність, функції, та ознаки бюджету як економічної категорії / М.В. Корягін // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 20.14. – С. 205-209.

17. Корягін М.В. Бюджет як економічна категорія та його значення в ринковій економіці / М.В. Корягін // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – Вип. 21.1. – С. 226-231.

18. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету: теорія та практика : [монографія] / Огонь Ц.Г. – К. : Київ. нац. торг. ун-т, 2003. – 580 с.

19. Оспіщев В.І. Фінанси: навч. посіб. / В.І. Оспіщев. – К.: Знання, 2008. – 567с.

20. Павлюк К. В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України: [монографія] / Павлюк К. В. – К. : НДФІ, 2006. – 584 с.

21. Фінанси : Підручник ; За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К. : Знання, 2008. – 611 c.

22. Финансы : учебник для вузов ; под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Сабанти. – М. : Перспектива, ЮРАЙТ, 2002. – 504с.

Інтернет-ресурси:

23. Офіційний сайт Кабінету Міністрів України [сайт http//www.kmu.gov.ua].

24. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http//www.minfin.gov.ua ].

25. Офіційний сайт Державна служба статистики України [сайт http//www.ukrstat.gov.ua ]

26. Офіційний сайт Чернівецької області [сайт http//www.bucoda.cv.ua].

27. Офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського [сайт http//www.nbuv.gov.ua].

Питання на самостійне опрацювання

1. Класифікація податків.

2. Види прямого оподаткування і його роль у системі фінансового регулювання.

3. Види непрямих податків, їхні переваги та недоліки

4. Надходження від приватизації майна державних підприємств. Доходи рентного характеру. Інші неподаткові доходи бюджету

5. Доходи від операцій з капіталом як джерело доходів бюджету

6. Офіційні трансферти і їх роль у формуванні доходів окремих бюджетів

1. Методи та джерела формування доходів бюджету

Оскільки функціонування бюджету відбувається за допомогою особливої економічної форми – доходи, розглянемо економічну сутність цієї категорії і форми прояву.Але насамперед необхідно з’ясувати сутність бюджетної класифікації.

Бюджетна класифікація — групування доходів та видатків бюджету за відповідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних.

Бюджетна класифікація України має такі складові частини:

Розділ 1. Класифікація доходів бюджету.

Розділ 2. Класифікація видатки та кредитування бюджету.

Розділ 3. Класифікація фінансування бюджету.

Розділ 4. Класифікація боргу [5].

Відповідно до Бюджетного кодексу України доцільно розрізняти такі кошти бюджету:

- доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

- надходження до бюджету – доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади, органами влади АРК або органами місцевого самоврядування;

- кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування – податки і збори, що закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів [2].

Узагальнення підходів до трактування поняття “доходи бюджетуˮ наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Визначення сутності поняття “доходи бюджетуˮ

№	Джерело	Період	Визначення
1.	М.В. Романовський, Б.М. Сабанті, О.В. Врублевська, В.В. Ковалева	2002	кошти, що надходять у безоплатному і безповоротному порядку, відповідно до діючого в країні бюджетного і податкового законодавства, у розпорядження органів державної влади і місцевого самоврядування [22, c. 320].
2.	Огонь Ц. Г.	2003	фінансові ресурси, сформовані на казначейському рахунку держави в процесі розподілу і перерозподілу ВВП та мобілізації податків, зборів і обов'язкових платежів до бюджету. в [18, c. 165].
3.	Юрій С.І.	2004	частина централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею функцій [21, c. 159].
4.	Павлюк К. В.	2006	частина фінансових ресурсів держави, що створюються у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у бюджетному фонді для забезпечення соціальних і економічних потреб держави [20, c. 73].
5.	Ю.В. Пасічник	2006	частина централізованих фінансових ресурсів держави, що врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання нею своїх функцій [10, c. 117].
6.	М.І. Карлін	2007	фінансові ресурси держави, які використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою [15, с. 53].

Ці визначення не повністю відбивають сутність поняття “доходи бюджетуˮ, оскільки одні з них не вказують на мету централізації коштів та основні її методи; а інші акцентують увагу лише на суб'єктах економічних відносин щодо формування доходів бюджету, не окреслюючи мети формування бюджетного фонду.Отже, доходи бюджетів слід визначати як грошові надходження в основний загальнодержавний фонд, необхідний для забезпечення стабільного розвитку всіх секторів економіки, покращення матеріального добробуту громадян, їх культурного розвитку, забезпечення обороноздатності країни, утримання державних органів влади тощо.

Відповідно до методів формування доходів держави, можна виокремити види державних доходів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Методи формування доходів державного бюджету [29, c.429]

Провідна роль серед методів фінансового перерозподілу належить податковій формі одержавлення ВВП. Тому необхідною є побудова оптимальної податкової системи, яка за визначенням вітчизняних економістів, є "своєрідним компромісом між наукою та реаліями".

Вихідними принципами формування доходів бюджету є фіскальна й економічна ефективність та соціальна справедливість.

Принцип фіскальної ефективності передбачає достатність доходів, мінімізацію витрат на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) системи доходів бюджету, рівномірний розподіл доходів між адміністративно-територіальними одиницями.

Принцип економічної ефективності в процесі формування доходів бюджету трактується неоднозначно. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу, і через податкову політику держава втручається у розподільні відносини. Отже, податкова політика так чи інакше впливає на економічні процеси незалежно від волі держави. Цей вплив можна назвати пасивним. Оскільки головним завданням політики державних доходів є забезпечення достатнього обсягу надходжень до бюджету, вплив податкової політики на процеси відтворення має другорядне значення. Доти, поки доходи, які акумулювала держава, не мали значної питомої ваги в обсязі валового внутрішнього продукту, вплив податкової політики на відтворювальний процес був незначним і не привертав уваги політиків та економістів. Але при подальшому зростанні частки податків в обсязі ВВП виникає потреба стягувати необхідні кошти найбільш раціональним способом, тобто мінімізуючи негативні наслідки для розвитку економіки. Надалі дискусії щодо мінімізації негативних наслідків оподаткування переросли в дискусії про те, чи повинна держава використовувати податкову політику як активний регулятор відтворювальних процесів (тобто для досягнення інших цілей, крім фіскальних).

З погляду проблем соціальної справедливості платниками податків мають бути всі члени суспільства, які отримують доходи.

Формування доходів бюджету може відбуватися за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

До внутрішніх відносять валовий внутрішній продукт і національне багатство, які вироблені на території даної країни, до зовнішніх – ВВП (а іноді й національне багатство) інших країн, який надходить у вигляді державних позик або репараційних платежів тощо.

Одним із основних макроекономічних показників, які характеризують результати економічного розвитку в тій чи іншій країні, є валовий внутрішній продукт. Він відображає вартісний обсяг кінцевої продукції (виключаючи повторний рахунок вартості сировини, палива тощо, спожитих на різних стадіях у процесі виробництва), виробленої на території даної країни за один рік.

Основними елементами ВВП є: прибуток, заробітна плата, амортизаційні відрахування, непрямі податки. Якщо обсяг валового внутрішнього продукту зменшити на суму амортизаційних відрахувань і непрямих податків, отримаємо ще один макроекономічний показник – національний дохід.

Національний дохід – це дохід, який одержано у результаті використання факторів виробництва в процесі створення поточного обсягу валового внутрішнього продукту. Складовими національного доходу є прибуток і заробітна плата, за рахунок яких, як правило, і відбувається формування дохідної частини бюджету. У виняткових випадках (війна, стихійне лихо, глибока економічна і фінансова криза тощо) формування дохідної частини бюджету може відбуватися за рахунок національного багатства (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на певний момент часу), а саме: доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на відплатній основі, — тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (через продаж на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних ресурсів, що передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання. Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати й емісію паперових грошей, до якої держава вдається за надзвичайних обставин, коли отримання доходів і позик є затрудненим, а фінансування бюджетних витрат — невідкладним. Це найбільш непопулярний захід, оскільки він посилює інфляційні процеси і має негативні соціально-економічні наслідки. Разом з тим за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи – це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету. Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством. Співвідношення способів формування бюджетного фонду – на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик і грошової емісії – різниться по країнах і в часі, залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи та ін.

Джерелами фінансування бюджету в Україні згідно з БК є:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації), щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом [1].

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Доходи бюджету можна класифікувати за різними ознаками відповідно до вимог чинного законодавства (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікаційне групування доходів бюджету [22, c.134]

Відповідно до Бюджетного кодексу України, доходи державного бюджету поділяють на чотири групи:

1) податкові надходження – це доходи, що залучаються до складу державного бюджету у формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

2) неподаткові надходження – доходи, що залучаються у формах, які не належать до податкових платежів;

3) доходи від операцій з капіталом – охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають: надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів; податки на фінансові операції та операції з капіталом;

4) офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть надходити:

1) від органів державного управління;

2) урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

3) з іншої частини бюджету.

Згідно бюджетної класифікації доходів виділяють ще п’яту групу доходів – цільові фонди. Надходження до державних цільових фондів включають обов'язкові відрахування юридичних і фізичних осіб до державних цільових фондів. Такі відрахування проводяться з метою забезпечення фінансування державних цільових програм. Частка державних цільових фондів становить до 0,3% у доходах державного бюджету. Зокрема, до складу цієї групи в різні періоди розвитку нашої країни входили відрахування до фондів: здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; соціального страхування; сприяння зайнятості населення; інноваційного фонду; соціального захисту інвалідів; охорони навколишнього природного середовища; будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування; фонду фінансування витрат на авіаційну діяльність та ін.

До доходів Державного бюджету України відповідно до Бюджетного кодексу України включаються всі доходи бюджету, за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами, а саме:

- доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

- доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

- доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

- надходжень до бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Доходи державного бюджету України за 2009-2011 рр. представлено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Доходи державного бюджету України за 2009-2011 рр. [79]

млрд. грн.

№	Показники		Роки					Відхилення (+,-) 2011 року до
			2009		2010		2011		2009		2010
1.	Податкові надходження		148,9		166,9		261,6		112,7		94,7
2.	Неподаткові надходження		50,7		65,1		49,1		-1,6		-16
3.	Доходи від операцій з капіталом		1,1		0,6		0,5		-0,6		-0,1
4.	Офіційні трансферти		8,4		6,9		3,2		-5,2		-3,7
5.	Цільові фонди		0,6		1,1		0,2		-0,4		-0,9
Всього		209,7		240,6		314,6		104,9		74,0

Отже, можна зробити висновок, що доходи Державного бюджету України у 2011 році зросли на 104,9 млрд. грн. порівняно із 2009 роком та на 74,0 млрд. грн. порівняно із попереднім періодом, що забезпечено як економічними, так і адміністративними чинниками. В цілому у 2011 році податкові надходження зросли на 112,7 млрд. грн. або на 75,7% порівняно із 2009 роком та на 94,7 млрд. грн. або на 56,7% порівняно із 2010 роком. Проте всі інші види доходів до державного бюджету у 2011 році порівняно із попереднім роком зменшились: неподаткові надходження - на 16,0 млрд. грн., доходи від операцій з капіталом - на 0,1 млрд. грн., офіційні трансфери – 3,7 млрд. грн., цільові фонди - на 0,9 млрд. грн.

Важливо також розглянути структуру доходів державного бюджету України у 2009-2011 роках (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Структура доходів державного бюджету України за 2009-2011 рр. [79]

%

№	Показники	Роки			Відхилення (+,-) 2011 року до
		2009	2010	2011		2009	2010
1.	Податкові надходження	71,0	69,4	83,1		12,1	13,7
2.	Неподаткові надходження	24,2	27,1	15,6		-8,6	-11,5
3.	Доходи від операцій з капіталом	0,5	0,1	0,2		-0,3	0,1
4.	Офіційні трансферти	4,0	2,9	1,0		-3,0	-1,9
5.	Цільові фонди	0,3	0,5	0,1		-0,2	-0,4

Як видно з наведених даних, структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що є наслідком постійних перетворень і змін в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Провідне місце в системі доходів бюджету займають податкові надходження (83,1% у 2011 році). Так, у 2011 році порівняно з 2009 роком питома вага податкових надходжень збільшилася на 12,1%, а порівняно із 2010 роком на 13,7%. Натомість питома вага неподаткових надходжень у структурі доходів державного бюджету за аналізований період зменшилася на 8,6% порівняно із 2009 роком та на 11,5% порівняно із попереднім роком. Надходження від операцій з капіталом і офіційні трансферти мають незначне бюджетне значення (0,2% та 1,0% відповідно у 2011 році). Цільові фонди також не мають суттєвого бюджетного значення. Значне зниження надходжень до цільових фондів (з 0,5% у 2010 році році до 0,1 % у 2011 році) пов’язане з тим, що надходження до деяких фондів були скасовані (чорнобильський та інноваційний фонд), а фонд страхування на випадок безробіття та фонд соціального страхування перестали обліковуватись на рахунках зведеного бюджету.

Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бюджету, яка відповідала б розвитку ринкових відносин, відбуваються досить повільно. Та все ж із кожним роком прогресивних перетворень у бюджетній системі стає дедалі більше.