1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.

Принцип методу. Метод грунтується на взаємодії комплексної сполуки феноляту заліза фіолетового кольору з молочною кислотою з утворенням лактату заліза жотувато-зеленого кольору.

Хід роботи. 1. Приготування феноляту заліза: в колбу, що містить 10мл 1 % розчину фенолу, по краплях додають 1 % розчин хлориду заліза (III) до появи інтенсивного фіолетового забарвлення.

2. Виявлення молочної кислоти. У три пробірки, вносять по 2 мл приготованого розчину феноляту заліза і додають: в першу пробірку – 1 мл 0,5 % розчину молочної кислоти; в другу пробірку – 1 мл шлункового соку; в третю пробірку – 1 мл води. Вміст пробірок добре перемішують і спостерігають за зміною забарвлення.

3. Експрес метод. В пробірку вносять 1 мл реактиву Уффельмана (комплексна сполука феноляту заліза) і додають 10 крапель слини. Розвивається жовто-зелене забарвлення (лактат заліза).

Клініко-діагностичне значення. Молочна кислота у вмісті шлунка здорової людини не виявляється, але при ахлоргідрії, коли має місце бродіння, її можна визначити звичайними якісними пробами. Наявність молочної кислоти і збільшення органічних кислот у вмісті шлунка свідчить про бродіння вуглеводів у ньому.

2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиновою пробою.

Принцип методу. Кров виявляється за допомогою бензидинової проби, яка ґрунтується на здатності гемоглобіну каталізувати окислення бензидину пероксидом водню з утворенням продуктів окислення синього або зеленого кольору.

Хід роботи.

До 1 мл досліджуваного (патологічного) шлункового соку додають 5 крапель 10%-го розчину бензидину в оцтовій кислоті та 3 краплі 3%-го розчину пероксиду водню. За присутності крові розвивається синє або зелене забарвлення внаслідок окислення бензидину.

За результатами проведених експериментів зробити висновки.

Завдання 3. Дослідження активності ліпази підшлункової залози.

Принцип методу: Про активність панкреатичної ліпази сулять по кількості звільнених під дією ферментів жирних кислот, які відтитровують лугом.

Хід роботи: Три пробірки заповнюють за схемою. вміст пробірок інкубують на водяній бані при 37ºС протягом 15 хв. Після інкубації проводять титрування 0,1 М розчином гідроксиду натрію в присутності фенолфталеїну. Кількість лугу в мл, що пішла на титрування (нейтралізацію) звільнених жирних кислот, є показником активності ліпази.

Компоненти суміші	№№ пробірки
	1	2	3
1. Рослинна олія	0,5	0,5	0,5
2. Витяжка з підшлункової залози	1,0	1,0	-
3. Жовч	-	2,0	2,0
4. Буфер рН 7,8	3,0	1,0	2,0
Кількість NaOH, що пішла на титрування

Завдання 4. Кількісне визначення активності амілази слини за методом Вольгемута.

Принцип методу. Метод Вольгемута грунтується на здатності амілази розщеплювати (гідролізувати) крохмаль. В ході роботи виявляють мінімальну кількість фермента, здатного повністю розщеплювати 1 мл 0,1 %-го розчину крохмалю. Цю кількість фермента приймають за одиницю амілазної активності.

Амілазна активність виражається в кількості 0,1 %-го розчину крохмалю в мілілітрах, яку може розщепити (гідролізувати) 1 мл слини при температурі 37^оС протягом 30 хв. В нормі амілазна активність слини А = 160 – 320.

Хід роботи: У сім пронумерованих пробірок вносять з бюретки по 1мл води. У 1-у пробірку додають 1мл розведеної у 10 разів слини. Вміст добре перемішують і 1мл отриманого розчину переносять з першої пробірки до другої, з неї – до третьої і т.д. Таким чином у кожній наступній пробірці вміст ферменту буде у два рази меншим, ніж у попередній. Потім в усі пробірки наливають по 2 мл 0,1% розчину крохмалю, перемішують та ставлять пробірки на водяну баню (чи у термостат) при 37С на 30 хв. Після цього пробірки виймають та охолоджують для завершення дії ферменту. В кожну пробірку додають по 2 краплі розчину йоду, добре перемішують та спостерігають за змінами кольору. Рідина у пробірках може забарвлюватися у жовтий, червоний та синій колір. Жовтий колір свідчить про повне розщеплення крохмалю. Результати спостережень вносять в таблицю, позначають синє, червоне та жовте забарвлення буквами “С”, “Ч”, “Ж”. Відмічають останню пробірку з розчином жовтого кольору та розраховують активність амілази слини:

Показник	Пробірки
	1	2	3	4	5	6	7
Розведення слини (чи сечі) Кількість 0,1% розчину крохмалю, мл Забарвлення з йодом	1:20 2	1:40 2	1:80 2	1:160 2	1:320 2	1:640 2	1:1280 2
Висновки:

Розрахунок. Для обчислення активності амілази необхідно знати розведення слини в останній пробірці, де відбувся повний гідроліз крохмалю.

Наприклад, остання пробірка з розчином жовтого кольору виявляється четвертою, в якій слина розведена у 160 разів. Складають пропорцію та обчисляють активність амілази:

X= = = 320 мл

1/160мл слини розщеплює 2мл 0,1 %-го розчину крохмалю;

1мл слини розщеплює х мл 0,1 %-го розчина крохмалю,

звідки X= = = 320 мл

Клініко-діагностичне значення. Метод Вольгемута широко використовується в клінічній практиці для визначення амілазної активності крові та сечі. Зростання активності амілази (внаслідок збільшення кількості) в сироватці крові буде мати діагностичне значення для підтвердження наявності запалення підшлункової залози - панкреатиту. Внаслідок розвитку панкреатиту, при пошкодженні панкреацитів підвищується секреція панкреатичного соку, передчасне виділення та активація ферментів безпосередньо в протоках і клітинах залози. Внаслідок цього в кров попадають ферменти підшлункової залози, такі як трипсин і амілаза, активність якої в сироватці крові значно зростає.

Завдання 5. Виявлення індикану в сечі (проба Обермейєра).

Принцип методу. Перетворення індикану в індоксил після гідролізу ефірного зв’язку сильною мінеральною кислотою (сірчаною) та наступне окислення індоксилу трихлороцтовим залізом з утворенням забарвленої сполуки.

Хід роботи. До 4 мл сечі додають 0,4 мл ацетату свинця ([CH₃COOH]₂Pb) для осадження жовчних пігментів, солей та інших речовин, які заважають реакції. Фільтрують, 1-2 мл фільтрату змішують з рівним об’ємом реактиву Обермейєра, додають 1-2 мл хлороформу й обережно перемішують. Після того, як нижній шар хлороформу забарвлюється в синій або червоний колір, його відбирають та переносять в іншу пробірку і додають декілька крапель тіосульфату натрію.

В нормі, за відсутності індикану, реакція негативна (тобто після додавання тіосульфату натрію забарвлення зникає).

У випадку позитивної реакції після додавання тіосульфату забарвлення не зникає.

Клініко-діагностичне значення. Індикан – калієва або натрієва сіль індоксилсірчаної кислоти. міститься в нормальній сечі у вигляді слідів, які неможуть бути виявлені звичайними методами дослідження. Велика кільксть індикану з’являється в сечі при посиленні процесів гниття білків у кишечнику внаслідок великої кількості бактерій, що спричиняють гниття у кишечнику, при запорах та заворотах кишечника, при поганому перетравленні білків у кишечнику.