Тема заняття № 6. Механізми перетравлення поживних речовин в травному тракті.
Цілі заняття:
Трактувати фізіологічні потреби та енергетичну цінність основних поживних речовин – складових компонентів харчування людини: білків, вуглеводів, ліпідів та незамінних компонентів: вітамінів, мікроелементів.
Пояснювати біохімічні механізми ферментативних процесів травлення та надходження до тканин складових компонентів нутрієнтів при розщепленні білків, вуглеводів і ліпідів.
Пояснювати біохімічні механізми виникнення основних патологічних процесів, спадкових та набутих ензимопатій травлення в шлунку та кішківнику.
Теоретичні питання:
Компоненти харчування людини, потреби організму в поживних сполуках.
Загальна характеристика перетравлення поживних речовин.
Біохімічні механізми перетравлення білків:
ферменти перетравлення білків в окремих відділах травного каналу.
Біохімічні механізми перетравлення вуглеводів:
ферменти перетравлення вуглеводів в окремих відділах травного каналу.
Біохімічні механізми перетравлення ліпідів:
ферменти перетравлення ліпідів в окремих відділах травного каналу.
Порушення перетравлення окремих нутрієнтів в шлунку та кишечнику;
Cпадкові ензимопатії процесів травлення:
біохімічні зміни при порушеннях функції шлунка та їх клініко-біохімічна діагностика;
порушення секреторної функції підшлункової залози, їх клініко-біохімічна характеристика при гострому та хронічному панкреатиті.
Види стеаторей:
панкреатична стеаторея (дефіцит панкреатичної ліпази при панкреатитах);
гепатогенна стеаторея (дефіцит жовчі в кишечнику);
ентерогенна стеаторея (інгібування ферментів ліполізу та ресинтезу триацилгліцеролів у кишечнику).
Спадкові ензимопатії недостатності дисахаридаз кишечника.
Клініко-біохімічна діагностика непериносимості лактози, сахарози.
Практичнa роботи:
Завдання 1. Виявлення глюкози в слині методом Фелінга (якісна реакція).
Принцип методу. Реакція ґрунтується на здатності альдегідної групи глюкози, при нагріванні в лужному середовищі окислюватись, відновлюючи при цьому блакитний гідроксид міді (II) Cu(OH)2 в жовтий гідроксид міді (I) Cu(OH). При подальшому нагріванні утворюється оксид міді (I) Cu2O цеглянисто-червоного кольору.
Реактив Фелінга, який використовують в реакції, отримують при змішуванні рівних кількостей розчину сульфату міді (розчин Фелінга 1) та лужного розчину сегнетової солі (розчин Фелінга 2). В результаті взаємодії сульфату міді з лугом утворюється гідроксид міді (II), який тут же вступає в реакцію з сегнетовою сіллю з утворенням темно-синього розчину мідно-винного комплексу (реактиву Фелінга).
Весь гідроксид міді (II) в реактиві Фелінга комплексно зв”язаний з сегнетовою сіллю, що перешкоджає утворенню з нього чорного осаду оксиду міді (II) при нагріванні.
Хід роботи. В пробірку вносять 1 мл слини, додають 10 крапель розчину Фелінга і нагрівають до кипіння. За наявності глюкози в слині випадає жовтий осад Cu(OH) або цеглянисто-червоний Cu2O. Інтенсивність забарвлення та кількість осаду залежать від вмісту глюкози в досліджуваній пробі слини.
Завдання 2. Виявити патологічні компоненти у шлунковому соку.