5. Резервування як метод управління ризиками фінансових установ

Для забезпечення відшкодування можливих втрат фінансових уста­нов, що виникають в процесі надання фінансових послуг внаслідок дії чинників ризику, створюються відповідні резерви.

Банківські установи формують обов’язкові резерви за усіма залуче­ними коштами, за винятком кредитів, одержаних від інших банків, іноземних інвестицій, одержаних від міжнародних фінансових органі­зацій та коштів, що залучені на умовах субординованого боргу. Норматив резервування встановлюється Національним банком України і є єдиним для всіх банків України.

Формування та зберігання банками коштів обов’язкових резервів здійснюється в національній грошовій одиниці на кореспондентському або окремому рахунку банку в Національному банку. За залишками коштів, що формують обов’язкові резерви, проценти не нараховуються.

Обов'язкове резервування коштів банків використовується НБУ як монетарний інструмент для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подаль­шого розвитку Національним банком України приймаються рішення щодо:

величини нормативів обов ’язкового резервування;

складу зобов’язань банку, щодо яких встановлюються нормативи обов ’язкового резервування;

звітного періоду резервування;

обсягу обов ’язкових резервів, який повинен постійно зберігатися в НБУ.

Поряд з обов’язковими резервами, що розміщуються в НБУ, банківські установи здійснюють формування резервів на покриття можливих втрат за ризиковими активами. З цією метою активи банківських у станов поділяються на групи залежно від ступеня ризику, що є притаманним для них. Для кожної із груп активів встановлюється коефіцієнт ризику від 0 до 1. Як правило, поділ здійснюють на п’ять груп активів з коефі­цієнтами ризику 0; 0,05; 0,2; 0,5 та 1. Нульовий коефіцієнт є характерним для без ризикових активів, 1 - для активів з максимальним ступенем ризику.

На основі класифікації позичальників та стану погашення ними заборгованості кредити поділяються на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Стандартні кредити являють фінансові операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

Кредити під контролем це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним (5 % чистого кредитного ризику), але може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації.

Субстандартні кредити являють операції, за якими кредитний ризик є значним, що становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, та надалі може збільшуватись. За такими кредитами с ймовірність несвоєчасного погашення позичальником заборгованості в повній сум.' та в строки, що передбачені кредитним договорам.

Сумнівні кредити це кредитні операції, за якими виконання зобов ’язань з боку позичальника банку в повній сумі під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

Безнадійні кредити - операції, ймовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

За кожною із зазначених груп кредитів банківськими установами здійснюється формування резервів, виходячи із сум фактичної заборгова­ності та встановлених рівнів резервування. При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником зменшується на вартість застави, що надана ним в забезпечення кредиту, а також на вартість гарантій та порук.

Сформовані резерви за кредитами підлягають постійному перегляду, виходячи з фактичного розміру заборгованості та проведених пози­чальниками розрахунків за кредитними операціями.

Особливе значення формування та нарощування резервів має для страхових організацій. Для цих фінансових установ страхові резерви є джерелом виплат страхових сум і страхового відшкодування. Накопи­чення страхових резервів здійснюється страховиками за рахунок страхо­вих премій, що сплачуються страхувальниками відповідно до укладених договорів страхування. Оскільки момент внесення страхових платежів і момент страхового відшкодування не збігаються в часі, страховики нагро­маджують значні суми грошових коштів. Для забезпечення надійного збереження цих коштів, захисту їх від інфляційного знецінення та примноження страхові резерви розміщуються у дозволених активах з врахуванням вимог, що визначені законодавством. Особливо ретельного та обережного розміщення потребують резерви зі страхування життя, захист та примноження яких слід забезпечувати протягом тривалого періоду часу.

Вид активу	Норматив вкладення, % у загальній сумі резервів
Грошові кошти на поточних рахунках	не більше 5
Банківські вклади (депозити), валютні вкладення,	не більше 50
при цьому в зобов’язаннях одного банку	не більше 10
Нерухоме майно,	не більше 20
при цьому вкладення в один об’єкт (один майновий комплекс)	не більше 5
Цінні папери, з ній	не більше 50
> акції украї нських емітентів, що пройшли лістинг та перебувають в обігу на національ­них фондових біржах або в ТІС	не більше 30
> облігації у країнських емітентів	не більше 40
> акції, облігації іноземних емітентів, що відповідають вимогам законодавства	не більше 20
> облігації місцевих позик	не більше 10
> іпотечні сертифікати	не більше 10
Державні цінні ш пери	не більше 50
Права вимоги до иерестраховиків	не більше 40
Довгострокове фінансування житлового будівництва	не більше 10
Банківські метали	не більше 10
Кредити страхувальникам	не більше 10

Страховим організаціям не дозволяється забезпечувати формування резервів із страхування життя за рахунок позикових коштів, кредитів банків, поворотної фінансової допомоги, цінних паперів із зобов’язанням зворотного викупу, акцій інших страховиків, банківських депозитів зі строком меншим за один місяць, помилково перерахованих коштів на рахунок страховика, сум страхових премій, що повертаються протягом наступного кварталу.