2. Загальна характеристика страхових послуг, як інструментів перейнятгя ризику

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом стати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Надання страхових послуг має на меті забезпечення страхового захисту споживачів таких послуг та перерозподіл ризиків серед учасників страхування: страхувальників і страхових організацій.

Споживачами страхових послуг можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які визначені правилами і умовами певного виду страхування.

Страхові організації, як оференти страхових послуг, забезпечують нагромадження страхових внесків, формування страхових резервів та проведення страхових виплат при настанні страхових випадків.

Відповідно до форм страхування страхові послуги можуть надаватися на обов’язковій або добровільній основі. Умови надання страхових послуг при добровільному стргіхування регламентуються страховим договором, при обов'язковому страхуванні - законодавством.

Законом України «Про страхування» визначені основні види обов’язкового страхування. Ними є:

медичне страхування;

особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників;

^ авіаційне страхування цивільної авіації;

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

Ъ страхування засобів водного транспорту;

страхування врожаю сільськогосподарських культур; страхування об’єктів космічної діяльності тощо.

Страхові послуги з добровільного страхування реалізуються на дого­вірних засадах за згодою страховика і страхувальника. Добровільна форма страхування надає можливість страхувальникам вибрати на стра­ховому ринку ті послуги, що в найбільшій мірі забезпечать реалізацію їх вимог щодо страхового захисту.

Добровільне страхування реалізується на принципах вибіркового охоплення об’єктів страхування, зазначення терміну страхового захисту, діє на основі заяви страхувальника та за умови внесення ним страхових платежів.

За умови добровільного страхування страховики зобов’язані укладати договори страхування з усіма особами, що мають потребу у страховому захисті і з вернулись з такою вимогою до них. Однак правилами страху­вання можуть бути визначені обмеження щодо укладення договорів страхування, серед яких вік страхувальника, стан його здоров’я тощо. Страховий захист за добровільним страхуванням є завжди обмеженим у часі та діє тільки у випадку надходження від страхувальника заяви та сплати ним страхових внесків, сума та періодичність внесення яких зазначаються у договорі страхування. Несплата або прострочення сплати чергового страхового внеску за добровільним страхуванням автоматично тягнуть за собою припинення дії договору страхування.

Страхове забезпечення з добровільного страхування € ненормованим і залежить від страхової оцінки майна при майновому страхуванні та домовленості учасників страхових відносин - при особистому страху­ванні.

Майнове страхування забезпечує страховий захист засобів наземного, єодного, повітряного транспорту, вантаж ів ти інших видів майна Економічним призначенням майнового страхування є відшкодування збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку і призвели до пошкодження або знищення майна застрахованої особи. За договором майнового страхування страховик за плату приймає на себе зобов ’язання відшкодувати особі, на користь якої укладений страховий договір, збитки, що виникли внаслідок пошкодження (знищення) застрахованого манна.

Особисте страхування спрямоване на страхування життя, здоров’я, працездатності людини, доходів та витрат, що визначають її добробут. Воно включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування.

Страхування життя є найважливішою галуззю особистого страху­вання, мета якого полягає у забезпеченні фінансової безпеки окремих громадян та їх сімей. Основна відмінність страхування життя від інших ризикових видів страхування полягає у тому, що ймовірність настання страхових випадків за ним завжди дорівнює 100 %. Це означає, що виплата страхової суми має відбутись за будь-яких обставин. Договори страхування життя укладаються на довгостроковий період на добро­вільній основі. Страхувальниками за цим видом страхування виступають виключно фізичні особи, які одночасно є застрахованими. Страховики відповідно до прийнятих обов’язків зобов’язані здійснити виплату страхової суми страхувальнику при настанні подій, що визначені договором страхування. До таких подій належать:

ф дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору; <$> досягнення застрахованою особою пенсійного віку або віку, який визначений у договорі страхування;

<$> смерть застрахованої особи;

<$> настання подій в житті застрахованої особи, що обумовлені у договорі страхування життя (нещасний випадок, хвороба тощо). При укладенні договору страхування життя страховики враховують вік страхувальника, його стать, стан здоров’я, генетичну спадковість, вид трудової діяльності, місце проживання та громадянство. Страхова сума за договорами страхування житія визначається за згодою сторін угоди. У випадку розірвання договору страхування життя, страховики виплачують страхувальникам викупну суму, розмір якої залежить від періоду дії такого договору та суми нагромаджених коштів.

Серед основних видів страхування жити найбільш поширеними на ринку є:

^ змішане страхування життя;

О довічне страхування;

^Г-> страхування додаткової пенсії;

^ страхування дітей;

^с-> страхування до одруження.

За змішаним страхуванням життя страховики здійснюють страхові виплати як у випадку дожиття застрахованої особи до закінчення строку страхування, так і у випадку її смергі під час дії договору страхування.

За договором страхування пенсій страхувальник приймає на себе зобов’язання виплачувати застрахованій особі додаткову пенсію з левною періодичністю протягом життя такої особи або протягом обумовленого в договорі строку.

При реалізації довічного страхування додаткові пенсійні виплати здійснюються страховиком довічно за умови повної сплати страхових внесків та залежно від суми, в якій вони нагромаджені. Відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення кошти громадян, що нагромаджені в недержавних пенсійних фондах або на пенсійних депозитних рахунках в банку, можуть бути перераховані в страхову організацію і за умови укладення з громадянином договору страхування довічної пенсії спрямовуватись на її виплату.

При страхуванні дітей відповідальність страховика за такими договорами закінчується при досягненні дитиною повноліття, а виплата страхової суми здійсню­ється через визначений термін, що є обумовленим в договорі.

Страховики, що забезпечують страховий захист за договорами стра­хування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори на такий вид страхового захисту.

Страхові послуги зі страхування відповідальності забезпечують страховий захист:

цивільної відповідальності власників автотранспортних :іаачіів;

У цивільної відповідальності переві тиків;

У цивільної відповідальності підприємств джерел підвищеної небезпеки;

У відповідальності за невиконання юбов 'ячань;

> професійної відповідальності;

У відповідальності товаровиробників за якість продукції;

У інших видів відповідальності.

У галузі страхування підприємницьких ризиків страхові послуг и забезпечують страхування підприємницьких та страхування фінансових ризиків.

Перейняття фінансових ризиків забезпечується за рахунок надання страхових послуг зі страхування кредитів, депозитних вкладень, валют­них та інвестиційних операцій, страхового захисту запланованої суми прибутку, обумовленого рівня рентабельності тощо.

Кредитування.

За допомогою кредитного страхування відбувається задоволення випадкових оцінюваних майнових потреб, які виникають внаслідок неповернення кредиту, шляхом перерозподілу втрат між суб’єктами кредитно-страхових відносин.

Споживачами страхових послуг при кредитному страхуванні можуть виступати як кредитори, так і позичальники кредитних коштів, залежно від обраної делькредерної або гарантійної форми організації страхових відносин.

При делькредерній формі страхових відносин кредитори виступають у ролі страхувальників і застрахованих одночасно. З цієї причини стра­хові відносини обмежуються стосунками між двома сторонами - страхо­виком і страхувальником, в ролі якого виступає кредитор. Делькредерне страхування може здійснюватись у двох варіантах: 1) кредитор страхує всю суму заборгованості за наданими кредитами до повернення її усіма боржниками; 2) кредитор страхує заборгованість кожного окремого пози­чальника. За допомогою цієї форми страхування може забезпечуватись страхування як фінансових, так і товарних кредитів.

Посередньо інтереси кредитора можуть бути захищені за допомогою страхового захисту платоспроможності позичальників за кредитами. У цьому випадку саме позичальник виступає в ролі страхувальника, який страхує свою платоспроможність, і тим самим гарантує кредитору повернення боргу. Такий механізм реалізації с трахових відносин одержав назву гарантійного страхування.

При гарантійній формі кредитного страхування у страхові відносини вступають три сторони: кредитор, який є застрахованим та бенефіциаром страхової гарантії, позичальник, що висту пає страхувальником за угодою, та страховик - гарант за угодою. Економічний зміст страхової гарантії полягає в прийнятті страховиком за винагороду ролі гаранта повної оплати заборгованості боржника на користь застрахованого цієї гарантії.

Ціною страхової послуги є страховий внесок (страхова премія), що вноситься страхувальником у розмірі та н терміни, що обумовлені дого­вором страхування або законом. На величину страхового внеску впливають наступні чинники:

® особливості об’єкта страхування;

<§> розмір страхової суми;

<§> обсяг страхової відповідальності;

<§> ступень ризику страховика;

<#• термін страхування тощо.