3. Гарантійні послуги фінансових установ

Переймання фінансових ризиків суб’єктів господарювання можуть здійснювати банківські установи шляхом надання банківських гарантій. Необхідність надання гарантій виникає в умовах, коли суб’єктам госпо­дарських відносин важко оцінити платоспроможність своїх контрагентів або їх можливість виконати прийняті зобов’язання за угодами.

Банківська гарантія це зобов’язання банку - гаранта забезпечити виконання фінансових зобов’язань свого клієнта перед іншими кредиторами в тому випадку, якщо сам боржник їх вчасно не виконає. У гарантійній операції беруть участь три сторони: гарант, принципал та бенефіціар. У ролі гаранта виступає банківська установа, яка надає гарантію на користь бенефіціара. Бенефіціаром є особа, на користь якої повинен бути здійснений платіж. Принципал - зобов’ язана за госпо­дарською операцією особа (клієнт банку), яка уповноважує свій банк виставити гарантію і надає йому інструкції хцодо її умов.

У процесі надання гарантійних послуг банківські установи можуть здійснювати видачу прямих і непрямих гарантій. При видачі прямих гарантій учасниками гарантійної операції є три особи: бенефіціар, прин­ципал і банк принципала, який виступає в ролі гаранта і надає гарантію на користь бенефіціара.

Поряд з прямими гарантіями, які надаються безпосередньо бене- фіціару, банківські установи можуть здійснювати видачу непрямих гарантій, що авізуються через банк бенефіціара. У випадку надання непрямої гарантіїу відносинах з приводу реалізації гарантійних операцій приймають участь чотири сторони: бенефіціар, принципал, банк бене­фіціара, який висту пає в ролі гаранта, та банк принципала, що виконує роль контргаранта. Як правило, такі гарантії надаються для гарантування платежу за зовнішньоторговельними контрактами. Якщо між банком - гарантом і банком - контргарантом не укладені кореспондентські відносини, у проведенні гарантійної операції приймає участь ще одна банківська установа, яка виступає в ролі посередника між банківськими установами.

Банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення пози­ки. Поряд з видачею гарантій банківські установи можуть здійснювати видачу контгарантій. Контр-гарантія являє собою зобов’язання, яке надає інша банківська установа на користь банку-і аранта. Згідно з українським законодавством банківські гарантії можу ть надаватись на користь резидентів і нерезидентів.

Залежно від можливості відкликання зобов’язань за гарантіями вони можуть поділятися на відкличні та безвідкличні. Якщо в гарантії немає прямого застереження про її відкличність, вона вважається безвідкличною.

Видача банківських гарантій здійснюється на підставі заяви клієнта фінансової установи. При прийнятті рішення про видачу гарантії ретель­но аналізується фінансовий стан заявника та у мови реалізації майбутньої господарської операції. У випадку позитивного рішення щодо видачі гарантії між банком та клієнтом укладається договір, в якому зазна­чаються умови видачі та реалізації гарантії, строк її дії, обумовлюється вартість гарантійних послуг тощо.

За умови порушення принципалом зобов’язання, забезпеченого гарантією, банк-гарант зобов’язаний сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми пред’являється у письмовій формі. У вимозі або у доданих до неї документах бенефіціар обгрунтовує факт порушення боржником основного зобов’язання, забезпеченого гарантією.

У випадку одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Банківська установа, що є гарантом, у встановлений строк розглядає вимогу кредитора і здійснює перерахування коштів у сумі, на яку видано гарантію, за умови виконання гарантійних умов.

Банк, що надав гарантію, має право відмовитися від задоволення вимоги бенефіціара, якщо вимога останнього або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії, або якщо вони подані після закінчення строку дії такої гарантії.

У випадку реалізації гарантії банк одержує право на зворотну вимогу (регрес) до свого клієнта в межах суми, сплаченої ним кредитору за гарантією. Для забезпечення виконання цього права при наданні банківської гарантії укладається договір застави майна принципала, що передається банку.

Поряд з банківськими гарантіями перейняття фінансових ризиків суб’єктів економічних із і дно сип може забезпечуватись за рахунок надання порук. Оферентами фінансових послуг з надання порук (поручителями) можуть виступати банківські і небанківські фінансові установи.

За поруками фінансова установа приймає на себе відповідальність за виконання боржником зобов’язання перед кредитором у повному обсязі або частково.

На відміну від банківської гарантії, зобов’язання за якою є самос­тійним і не залежить від договірних стосунків між принципалом і бенефіціаром, зобов’язання фінансової установи за порукою поши­рюється тільки на зобов'язання основного боржника. Порука реалізується лише у випадку, коли доведено, що основний боржник не виконав договір з кредитором.

Фінансові установи надають поруки на користь юридичних та фізичних осіб. За договором поруки фінансова установа поручається перед кредитором за виконання боржником прийнятого на себе зобов’я­зання. Порука фінансової установи може поширюватись на всю суму заборгованості боржника, що включає сплату основного боргу та процентів за ним, або на її частку.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не передбачено умовами договору про надання поруки. За умови одержання вимоги кредитора фінансова установа - поручитель повідомляє про це боржника і, у разі відмови останнього від виконання своїх зобов’язань, здійснює платіж замість нього. У такому випадку до фінансової установи, яка виконала зобов’язання, забезпечене порукою, переходять всі права кредитора за борговим зобов’язанням. За реалізацію поручительств оферента стягують з боржників винагороду, розмір якої визначається тарифами фінансової установи і фіксується в договорі про надання поруки.

зменшенням приросту населення та збільшенням кількості осіб непра­цездатного віку, особливої актуальності набуває розвиток фінансових послуг з недержавного пенсійного забезпечення. За рахунок одержання таких послуг громадяни при досягненні пенсійного або іншого обумов­леного віку зможуть поряд з державною пенсією одержувати додаткові виплати з нагромаджених ними особистих рахунків у фінансових установах.