Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику

1. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків.

2. Загальна характеристика страхових послуг як інструментів перейняття ризику.

3. Гарантійні послуги фінансових установ.

4. Послуги фінансових установ з недержавного пенсійного забезпечення.

5. Резервування як метод управління ризиками фінансових установ.

1. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків

Діяльності суб’єктів господарювання та громадян притаманні певні види ризиків. Ризики проявляються як в економічній діяльності її суб’єктів, так і на побутовому рівні. Діяльність суб’єктів господарювання супроводжують ризики втрати (пошкодження) майна, ризики неодер­жання результату господарської діяльності, ризики заподіяння шкоди майну або діяльності інших осіб, ризики неодержання прибутку, ризики зниження рівня матеріального добробуту тощо.

В економічній літературі під ризиком розуміють невпевненість в можливому результаті. Результатом дії ризику є небажані, негативні наслідки, що призводять до певних збитків. Для суб’єктів господарю­вання такі збитки пов’язані з втратою майна, прибутку, іншої вигоди, для громадян - зі знеціненням або втратою заощаджень, втратою здо­ров’я, працездатності, звичного матеріального рівня життя, настанням інвалідності або смерті.

Джерелами походження ризиків є господарська діяльність, трудова діяльність та особисте життя громадян, негативні природні явища та фактори.

У діяльності суб'єктів господарювання та громадян, що здійснюют ь інвестиційну діяльність, особливе значення займає фінансовий ризик. Фінансовий ризик може виникнути у будь-якій сфері фінансових відно­син і спричинити негативні фінансові наслідки у формі втрати доходу або капіталу. Фінансовий ризик поділяється на види, найбільш вагомими з яких є: кредитний, процентний, депозитний, інфляційний, валютний ризики, ризик ліквідності та інші.

Кредитний ризик являє собою ризик несплати позичальником основного боргу та процентів згі ним. Такий ризик виникає внаслідок погіршення фінансового стану позичальника, що обумовлює неспромож­ність останнього виконати свої зобов’язання щодо умов та термінів кредитної угоди.

Процентний ризик характеризує невизначеність щодо зміни у майбут­ньому процентних ставок за кредитами, депозитами, процентного доходу за облігаційними позиками та іншими видами боргових зобов’язань. Величина процентного ризику залежить від напряму руху та швидкості зміни процентних ставок.

Депозитний ризик виникає за умови погіршення фінансового стану банку і неспроможності останнього в повній сумі повернути вкладникам кошти, що залучені на депозитні рахунки, та сплатити дохід за ними.

Інфляційний ризик спричиняє втрати капіталу суб’єкт ів економічної діяльності та заощаджень громадян через знецінення їх вартості внаслідок зростання цін на товари та послуги.

вкладених у фінансові активи.

Ризики, що супроводжують діяльність суб’єктів господарювання можуть бути нейтралізовані за допомогою внутрішніх і зовнішніх механізмів. Внутрішні механізми, до яких належать унккнення ризику, обмеження концентрації ризику, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику, самострахування забезпечуються самими суб’єктами господарю­вання. Ефективним механізмом мінімізації валютного та процентного ризиків є хеджування строковими контрактами. Зниження ризику ліквід­ності окремих фінансових активів забезпечується за рахунок застосу­вання диверсифікації при здійсненні портфельних Інвестицій. Обмежен­ня кредитного ризику та ризику ліквідності суб’єктів господарювання досягається засобами страхового ринку та інструментами ринку позик.

Діяльності фінансових установ у більшій мірі ніж іншим суб’єктам економічної діяльності притаманні фінансові ризики, оскі льки така діяль­ність пов’язана з безперервним рухом грошові« потоків та обслугову­ванням клієнтів з неоднаковим рівнем фінансового та матеріального стану. Фінансові установи здійснюють управління фінансовими ризиками та забезпечують їх мінімізацію традиційними методами , що вироблені практикою фінансової діяльності. Серед них уникненню ризику, обме­ження концентрації ризику, розподіл ризику, хеджування, диверсифікація, самострахування.

Уникнення ризику досягається шляхом відмови від реалізації фінансо­вих операцій, рівень ризику за якими є надзвичайно високим. Кредитні установи для обмеження ризиків при наданні кредитів ретельно аналі­зують фінансовий стан позичальників і на його основі приймають рішення про можливість надання кредитів.

Обмеження концентрації ризику забезпечується при здійсненні фінан­сових операцій, ймовірність виникнення збитків за якими є високою, шляхом визначення граничних критеріїв реалізації кредитних, депозит­них, гарантійних операцій, фінансових інвестицій тощо. Зазначені критерії встановлюються внутрішніми положеннями фінансових установ та регламентуються законодавством України й нормативними документами державних уповноважених органів.

У складі таких показників для банків: норматив великих кредитних ризиків, норматив максимального розміру кредитів тощо;

для кредитних спілок: максимальний розмір кредиту па одного позичальника, максимальна сума коштів на депозитному рахунку члена кредитної спілки, гранична сума заборгованості за кредитами, що пов’язані з великими ризиками, максимальна сума залучених па договірних засадах коштів інших установ тощо;

для диверсифікованих інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів: граничні нормативи вкладення коштів у фінансові активи, банківські метали, нерухомість, інші активи.

Рис. 10.1. Внутрішні механізми мінімізації ризиків фінансовими

установами

Проведення хеджування за допомогою опціонних, ф’ючерсних та форвардних контрактів забезпечує фінансовим установам обмеження рівня фінансових ризиків при несприятливому розвитку ринкової кон’юнктури та одержання прибутку у випадку бажаної зміни цін.

Рис. 10.2. Види фінансових послуг з перейняття ризику

Диверсифікація видів фінансової діяльності та вкладень у фінансові інструменти забезпечує оферентам фінансових послуг досягнення розпорошення ризиків та уникнення їх концентрації. Самострахування реалізується фінансовими установами шляхом резервування.

Зовнішні механізми мінімізації ризиків, серед яких основне місце належить страхуванню, забезпечуються фінансовими установами через механізми надання фінансових послуг, в процесі реалізації яких ризики інших юридичних осіб та громадян переймаються за винагороду. Інстру­менти сучасного страхового ринку забезпечують клієнтам фінансових установ ефективні методи мінімізації збитків та захисту від ризиків, що підлягають страхуванню.

До основних видів фінансових послуг, що забезпечують перейняття ризиків суб’єктів господарювання, належать: страхові послуги, послуги з надання гарантій та порук за господарськими операціями клієнтів фінансових установ. Перейняття ризиків фізичних осіб забезпечується шляхом реалізації фінансовими установами страхових послуг, послуг з недержавного пенсійного забезпечення та надання порук за зобов’язаннями громадян.