- •1. Сутність та співвідношення понять “операції”, “вир-во”, “операційний мен-т”.
- •2. Місце ос в структурі організації.
- •3. Зміст операційного мен-ту
- •5.Операційний мен-т як різновид функціонального мен-ту.
- •9. Загальна характеристика операційного мен-ту як виду практичної діял-ті.
- •10. Загальна характеристика ом як навчальної дисципліни.
- •12. Метологічні основи вивчення дисципліни - системний підхід.
- •13. Методологічні основи вивчення дисципліни – концепція життєвих циклів.
- •14. Еволюція теорії упр-ня операціями.
- •15. Еволюція практики упр-ня операціями.
- •16. Сучасна концепція управляння операціями.
- •17. Сучасні принципи.
- •18. Цілі та задачі упр-ня операціями.
- •19. Функції та методи упр-ня операціями.
- •20. Система упр-ня операційною діял-тю.
- •21. Функції апарата упр-ня вир-вом.
- •22. Операційна функція організації.
- •23. Входи і виходи операційної системи.
- •24. Складові елементи операційної системи.
- •25. Структура операційної системи.
- •26. Види виробничої структури.
- •27.Зовнішнє оточення ос.
- •28. Моделі зовнішнього оточення ос.
- •29. Види взаємодії між ос та її зовнішнім оточенням.
- •30. Інформаційні та матеріальні потоки в ос.
- •31. Характеристики та властивості ос.
- •32. Види операційних систем.
- •33. Вимоги, яким має відповідати операційна система сучасного рівня розвитку.
- •36. Типи корисності.
- •37. Ресурси, що споживаються в од. Критичний ресурс.
- •38. Результати операційної діял-ті.
- •39. Продукти як кінцевий результат операційної діял-ті.
- •40. Життєвий цикл продукту.
- •41. Проектування продукту.
- •43. Вимоги до якості продукції, до якості сервісу.
- •44. Складові операційного процесу.
- •45. Види операційних процесів.
- •46. Технологія як домінанта операційного процесу.
- •47. Автоматизація та гнучкі виробничі технології.
- •53. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •54. Виробнича стратегія – сутність та складові.
- •55. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.
- •58. Базові концепції проектування операційної системи.
- •Процесу проек-тування операційної системи.
- •60. Потужність операційної системи.
- •61. Вибір варіанта технології виробничого процесу.
- •62. Проектування виробничого процесу.
- •63. Організація виробничого процесу в просторі.
- •64. Організація виробничого процесу в часі.
- •66. Непотоковий метод організації вир-ва.
- •67. Визначення місця розташування ос.
- •68. Вибір устаткування та варіантів його розміщення.
- •70. Проектування робіт – сутність та основні моделі.
- •71. Управління процесами проектування та створення операційної системи.
- •73. Проектний мен-т як інструмент упр-ня процесами проектування та створення операційної системи.
- •74. Сутність сітьового планування та упр-ня (спу).
- •75. Сфери застосування спу в управлінні операціями.
- •76. Метод перт та метод «критичного шляху».
- •77. Основні елементи сітьового графіка.
- •78. Часові параметри сітьового графіка включають в себе:
- •1.Параметри подій
- •2. Параметри робіт
- •3. Параметри шляху
- •79. Процес формування сітьового графіка розробки та реалізації проекта. Процес форм-ня сітьового графіка
- •80. Мета та напрямки аналізу сітьового графіку.
- •81.Способи оптимізації сітьового графіка.
- •83. Ознаки функціонування операційної системи у нормативному режимі
- •85. Стратегічний, тактичний, оперативний рівень упр-ня операціями
- •86. Система планування операційної діял-ті; сфери, що охоплюються плануванням
- •87. Принципи, види та методи планування вир-ва (операцій)
- •88. Взаємозв'язок між стратегічним, тактичним та оперативним плануванням операцій
- •89. Агреговане планування. "Чисті стратегії" в агрегованому плануванні вир-ва
- •90. Виробнича програма - склад, процес формування та послідовність розробки споріднених планів
- •92. Види систем оперативного планування.
- •93. Оперативне упр-ня одиничного типу вир-ва
- •94. Оперативне упр-ня серійного типу вир-ва
- •Розрахунок заділів
- •Розробка виробничих програм цехам і дільницям
- •95. Масовий тип вир-ва.
- •Розробка виробничих програм по цехам та дільницям
- •96. Диспетчирізація вир-ва.
- •98. Склад підсистем, що забезпечують стабільне функціонування операційної системи.
- •99. Виробнича інфраструктура.
- •104. Поняття та види запасів.
- •105. Система контролю запасів «з фіксованою періодичністю замовлення».
- •106. Система контролю запасів «з фіксованим розміром замовлення».
- •111. Сутність поняття “якість”.
- •112. Еволюція поняття якості
- •Еволюція визначення якості
- •113. Показники якості продукції.
- •114. Види контролю якості.
- •Класифікація видів контролю якості продукції за ознаками
- •115. Статистичні методи контролю якості продукції.
- •116. Статистичні методи контролю якості процесів.
- •118. Складові продуктивності операційної діял-ті
- •119. Методи оцінки продуктивності
- •120. Шляхи підвищення продуктивності операційної діял-ті
- •Модель “Ідеального кола продуктивності”
- •121. Сучасна концепція упр-ня продуктивністю операційної системи.
- •122. Якість продукції та продуктивність вир-ва, як ключові чинники забезпечення конкурентоспроможності організації
- •124. Чинники, що визначають необхідність ревізії виробничої стратегії.
- •126. Організація та планування підготовки вир-ва нової продукції.
- •129. Мета та завдання діял-ті операційного менеджера
- •130. Зміст, характер та специфічні риси праці операційного менеджера
- •1. Сутність та співвідношення понять “операції”, “вир-во”, “операційний мен-т”.
- •2. Місце ос в структурі організації.
15. Еволюція практики упр-ня операціями.
Більшість нововведень в ОМ були розвинуті особистостями чи організаціями, вклад яких був фундаменом, який зробив можливим всі майбутні досягнення.
Перші зафіксовані ідеї в області організації вир-ва відносять до часу єгипетських фараонів.
Сократ сформолював принцип системності до упр-ня, а Ксенофонт визнав його особливим видом мистецтва.
Персидський цар Кір висунув ідею мотивації, а також поставив ідею складання планів.
Платон сформулював принцип спеціалізації. Діо Клетіан сформулював принцип делегування повноважень. Макіавеллі – принцип масової згоди. Промислова революція 18-19ст. потребувала широкого застосування наукового експеременту.
Адам Сміт сформулював принцип “економічної людини”, яка намагається задовольнити власні потреби. Розробив концепцію контролю та розрахунку оплати праці. Джозеф Вартон розробив перший управлінський курс для викладання в коледжі.
ЗАХІД.
Школи менеджементу.
Раціоналістична школа. Тейлор – родоначальник наукових основ організації вир-ва. Гілберт намагався застосувати свої методи. Не тільки у вир-ві та й в побуті. Гант – на якому кожний робітник міг побачити результатти своєй праці та заробітку за будь-який час.
Школа адміністративного мен-ту. Анрі Файоль – 14 універсальних принципів, головну увагу приділяв упр-ню персоналом та адмінітративним кадрам. Емерсон сформулював 12 принципів продуктивності праці. Генрі Форд І розробив неперервну потокову систему, сформулював принципи організації вир-ва та упр-ня.
Школа людських відносин. Мюнстерберг підкреслив залежність виробничої праці від психологічних факторів. Мері Фаллєт – проблема конфліктів на підприємстві та стиль керівництва. Мейо – теорія людських відносин.
РОСІЯ
На початку 20-х років були сформульовані основні закони наукової організації вир-ва.
16. Сучасна концепція управляння операціями.
Враховуючи сучасні тенденції розвитку, операційний мен-т як вид практичної діял-ті по упр-ню підприємством включає такі складові:
упр-ня процесами проектування та створення операційної системи;
упр-ня поточним функціону-ванням операційної системи;
упр-ня забезпеченням стабіль-ного функц-ня операційної системи;
упр-ня якістю та продуктивністю операційної системи;
упр-ня перетвореннями та розвитком операційної системи.
Можливо виділити такі концепції, згідно з якими розвивається наука і практика упр-ня операціями:
перебудова на основі сучасних інформаційних і технологічних інновацій організації виробничої діял-ті і упр-ня, тобто застосування концепції реінжинірінгу;
розвиток концепції внутрішніх ринків корпорації, що означає використання принципів ринкового господарювання у внутрішній діял-ті компаній;
наявність інтеграційних процесів в управлінні, які спрямовані на більш ефективне використання усіх видів ресурсів;
поширення використання нефінансових показників щодо оцінки ефективності упр-ня; до них належать: інтелектуальний капітал, ступінь задоволеності споживача, повнота використання інформаційних технологій у господарській діял-ті підприємства.