13. Методологічні основи вивчення дисципліни – концепція життєвих циклів.

Теорія життєвого циклу грунтується на уявленні про те, що кожний об’єкт (продукт, система тощо) проходять у своєму розвитку ряд етапів, при чому деякі з них повторюються неодноразово. Склад і послідовність етапів життєвого циклу визначається особливостями самого об’єкту та характером зовнішніх умов. У загальному вигляді виділяється три стадії життєвого циклу об’єкту: зародження; зрілості; ліквідації.

У маркетингу розглядається життєвий цикл товару, який складається (за Ф.Котлером) з п’яти чітко виражених етапів:

• розробка, в процесі якої здійснюється розробка та впровадження у життя нової ідеї; на цьому етапі обсяг продаж дорівнює нулю, а витрати зростають по мірі наближення до заключних стадій проектування;

• виведення на ринок, супроводжується повільним ростом обсягу продаж і відсутністю прибутку із-за високих витрат на маркетингові заходи;

• зростання – період швидкого завоювання ринку і збільшення прибутку;

• зрілість – зростання обсягу продаж стає повільнішим, але рівень прибутку залишається незмінним;

• спад – зниження обсягу продаж і зниження прибутку.

Склад етапів життєвого циклу операційної системи має деякі особливості, що викликані особливостями функціонування виробничих систем. До їх складу належать:

• Проектування і створення операційної системи. На даному етапі здійснюється аналіз ринку, визначаються власні можливості, формуються бізнес-план, плани діял-ті та програми, створюється сама операційна система тобто матеріальна її частина, здійснюється пробний її запуск тощо.

• Запуск операційної системи. Характеризує початок роботи і освоєння операційною системою проектних показників.

• Стабільне функціонування. Характеризує функціонування операційної системи в нормативному режимі. На даному етапі основними завданнями є виконання планових показників; утримання під контролем усіх факторів вир-ва; максимізація часу функціонування у нормативному режимі.

• Поява протиріч у функціонуванні операційної системи. Функціонування операційної системи з перебоями, що викликані проблемами як внутрішнього, так і зовнішнього характеру призводить до наростання протиріч у виробничій системі, швидке усунення яких є задачею операційного менеджеру. Цей етап характеризує функціонування операційної системи в перехідному режимі. В залежності від масштабу протиріч (з точки зору можливості їх усунення) операційна система переходить до одного з двох можливих етапів:

1. вихід з кризи, реорганізація операційної системи і відновлення стабільного функціонування у нормативному режимі на якісно новому рівні;

2. ліквідація операційної системи при неможливості усунення протиріч або при наявності великих невиправданих витратах на їх усунення.

При застосування на підприємстві ефективного мен-ту, операційна система може ніколи не виходити за замки етапу стабільного функціонування.

14. Еволюція теорії упр-ня операціями.

Перші зафіксовані ідеї в області організації вир-ва відносять до часу єгипетських фараонів.

Сократ сформолював принцип системності до упр-ня, а Ксенофонт визнав його особливим видом мистецтва.

Персидський цар Кір висунув ідею мотивації, а також поставив ідею складання планів.

Платон сформулював принцип спеціалізації. Діоклетіан сформулював принцип делегування повноважень. Макіавеллі – принцип масової згоди. Промислова революція 18-19ст. потребувала широкого застосування наукового експеременту.

Адам Сміт сформулював принцип “економічної людини”, яка намагається задовольнити власні потреби. Розробив концепцію контролю та розрахунку оплати праці. Джозеф Вартон розробив перший управлінський курс для викладання в коледжі.

ЗАХІД.

Школи менеджементу.

1. Раціоналістична школа. Тейлор – родоначальник наукових основ організації вир-ва. Гілберт намагався застосувати свої методи. Не тільки у вир-ві та й в побуті. Гант – на якому кожний робітник міг побачити результатти своєй праці та заробітку за будь-який час.

2. Школа адміністративного мен-ту. Анрі Файоль – 14 універсальних принципів, головну увагу приділяв упр-ню персоналом та адмінітративним кадрам. Емерсон сформулював 12 принципів продуктивності праці. Генрі Форд І розробив неперервну потокову систему, сформулював принципи організації вир-ва та упр-ня.

3. Школа людських відносин. Мюнстерберг підкреслив залежність виробничої праці від психологічних факторів. Мері Фаллєт – проблема конфліктів на підприємстві та стиль керівництва. Мейо – теорія людських відносин.

РОСІЯ

На початку 20-х років були сформульовані основні закони наукової організації вир-ва.