55. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.

Для того, щоб виробнича стратегія була дійсно ефективною, необхідно забезпечити її чіткий взаємозв’язок з основною стратегією, тобто ці дів стратегії не повинні розроблятися ізольовано одна від одної. Навпаки, загальна стратегія організації повинна враховувати сильні і слабкі сторони вир-ва, посилюючи перші і за можливості усувати останні. В свою чергу, виробнича стратегія повинна бути узгодженою з загальною і формулюватися таким чином, щоб відповідати задачам і цілям організації.

Стратегія вир-ва підтримує стратегію організації таким чином, щоб у центрі уваги знаходилися задачі, що формуються з урахуванням потреб клієнта.

Важливо, щоб функціональні стратегії не конфліктували, а доповнювали одна одну. Необхідно сфокусувати енергію функціональних служб організації на досягнення єдиної мети: зробити компанію більш конкурентоспроможною і вдосконалювати обслуговування клієнта.

Виробнича стратегія найтіснішим чином пов’язана з усіма іншими основними видами діял-ті організації: фінансовою діял-тю, маркетингом, діял-тю служби персоналу тощо. Стратегія розвитку вир-ва зав’язана і на безліч факторів зовнішнього середовищі організації. Отже, кінцева ефективність виробничої стратегії обумовлена не тільки її власним змістом, але і тим, наскільки комплексно і органічно вона взаємопов’язана з усіма іншими спеціалізованими стратегіями організації.

58. Базові концепції проектування операційної системи.

І. Концепція “якість у зарідку” – TQM. 70% успіху майбутнього продукту закладається на стадії проектування. Всеосяжне упр-ня якістю (TQM - Total Quality Management) – це концепція, що передбачає всеосяжне цілеспрямоване та гарно скоординоване застосування систем та методів упр-ня якістю в усіх сферах діял-ті від досліджень і розробок до післяпродажного обслуговування за участю керівництва та службовців усіх рівнів та при раціональному використанні технічних можливостей.

ІІ. Концепція визначення ключових конкурентних переваг. Передбачає: визначення конкурентоспроможності, визначення майбутніх конкурентних переваг, проектування операційної системи з тим, щоб забезпечити реалізацію конкурентних переваг.

ІІІ. Логістична концепція. Операційна система розглядається як логістична система, тобто система, а рамках якої здійснюється проходження інформаційних, матеріальних і, можливо, фінансових потоків. Максимально підвищити ефективність упр-ня цими потоками.

ІV. Операційна система розглядається як соціотехнічна система, що має в своєму складі дві основні частини: технічну складову і соціальну складову, куди входять моральний клімат, організаційна культура, взаємовідносини.

59. Процесу проек-тування операційної системи.

Проектування операційної системи включає в себе проектування виробів і процесів виробництва, визначення виробничих потужностей, місця їх ро-зташування, проектування підприєм-ства і розробку виробничих операцій.

1 етап - Проектування продукту повинно бути націлене на задоволен-ня потреб покупців. На цьому етапі аналізуються конкретні вимоги до ма-йбутнього виробу (ваптість, якість, розкішність, розмір, потужність, міц-ність, надійність, простота і безпеч-ність експлуатації, універсальність ви-користання). Щоб отримати потрібні характеристики продукту робиться відповідний вибір матеріалу, розмірів, форми, співвідношення стандартних і специфічних елементів.

2 етап - Проектування процесу ви-робництва даного продукту почина-ється з аналізу критеріїв процесу про-ектування виробництва: виробнича потужність, економічна ефективність, гнучкість, продуктивність, надійність, ремонтопридатність, стандартизація і постійність результатів, безпека і про-мислова санітарія, задоволення жит-тєвих потреб робітників. Визначивши необхідні характеристики процесу, розробники роблять вибір типу орга-нізації виробництва (проектна сис-тема, одиничне, мілкосерійне, серед-ньосерійне, крупносерійне чи масове виробництво, безперервний чи диск-ретний процес), визначаються необ-хідні для виробництва ресурси та методи їх отримання (власне вироб-ництво чи купівля деяких комплектую-чих), вибирається технологія (методи переробки, ступінь механізації і авто-матизації, міра спеціалізації праці робітників).

Процес проектування виробу і виробничого процесу повинні узгоджуватися між собою.

3 етап – Визначення виробничих потужностей. Рішення про кількість і продуктивність матеріально-технічніх об’єктів визначаються факторами ефективності і маркетингу. Наприк-лад, велика капіталомісткість переро-бної системи, необхідність організо-ваного зібрання в одному місці бага-тьох робітників чи виробів (електро-станції, зборка автомобілів, аеропор-ти). На користь великої кількості ма-лих підприємств говорить «розпоро-шення» клієнтів і необхідність забез-печення для них зручного доступу до фірми (банки, ресторани швидкого харчування, пожежні станції).

4 етап - Вибір місця розташування здійснюється на 2 рів-нях: макрорівень (континент, країна, область, місто) і мікропрівень (конк-ретна земельна ділянка або будівля для підприємства).

5 етап – Проектування самого пі-дприємства. Залежно від типу пере-робної підсистеми виділяють 3 види планіровочних рішень: поопераційна функціональна схема (ресурси групу-ють за ознакою виконуємої роботи – використовують в мілкосерійному ви-робництві), лінійна або поточна пла-ніровка (масове виробництво або безперевні процеси – ресурси розта-шовані у вигляді послідовності робо-чих місць, сборочна лінія), фіксована позиціонна планіровка (виріб або спо-живач не рухаються, а до місця робо-ти подаються всі необхідні ресурси – використовують при виконанні проектів).