2. Принципи регулювання індивідуальних і колективних трудових відносин

Виходячи з класифікації суспільних відносин, які є предметом сучасного трудового права України, принципи трудового права можна поділити на дві групи:

1) Принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин. До них належать:

- забезпечення права кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати рід діяльності та професію;

- принцип стабільності трудових відносин – полягає в тому, що не можна звільняти працівника без достатніх на те підстав, оскільки працівники укладають трудовий договір для того, щоб мати постійне джерело засобів для існування. Роботодавець також зацікавлений у стабільності трудових відносин, так як тривалий стаж працівника дає змогу підвищувати ефективність роботи;

- принцип єдності і диференціації умов праці;

- принцип свободи праці або свободи трудового договору;

- рівність сторін трудового договору;

- принцип збереження існуючих прав і свобод працівників;

- заборона примусової праці й дискримінації в сфері трудових відносин;

- забезпечення права на винагороду за працю не нижче заробітної плати, визначеної законом;

- недопущення погіршення становища працівника порівняно з рівнем, передбаченим законодавством;

- принцип договірного характеру праці – полягає в тому, що трудові відносини виникають за згодою сторін, ця згода повинна бути взаємною та оформлятися шляхом укладення трудового договору, який і регулює ці відносини. Цей принцип дає змогу роботодавцю підшукати працівника, який би відповідав його вимогам, а працівникові таку роботу, яка б відповідала його потребам;

- принцип визначеності трудової функції – означає, що працівнику повинна бути визначена спеціальність, кваліфікація, посада у відповідності з його знаннями і вміннями;

- принцип всесвітнього захисту прав людини в сфері застосування праці.

2) Принципи правового регулювання колективних трудових відносин. До них належать:

- принцип соціального партнерства. Соціальне партнерство існує на різних рівнях: на державному (Генеральна угода), на галузевому (галузеві угоди), на регіональному (регіональні угоди), на виробничому (колективний договір) – покликане вирішити протиріччя, узгодити інтереси найманих працівників і роботодавців;

- принцип участі працівників в управлінні виробництвом і здійсненні контролю за додержанням законодавства про працю – працівники приймають участь в управлінні виробництвом через профспілкові органи, загальні збори трудового колективу та шляхом укладення колективного договору;

- забезпечення права на охорону здоров’я в процесі праці, на умови, що відповідають вимогам безпеки і гігієни.

Слід відзначити, що зазначений перелік принципів трудового права не є вичерпним, оскільки вони постійно розвиваються і вдосконалюються відповідно до суспільних потреб та вимог сьогодення.

3. Загальна характеристика:

а) принципу забезпечення права кожного вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати рід діяльності і професію;

б) принципу диференціації умов праці.

Видається, що на особливу увагу заслуговують вказані два принципи. Розглянемо їх докладніше.