3. Трудовий договір про сумісництво та суміщення

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України, працівник має право реалізувати свою здатність до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом. Основною роботою вважається та робота, де зберігається трудова книжка працівника. Робота за сумісництвом врегульована тільки щодо державних підприємств, установ, організацій. Це стосується і обмежень щодо роботи за сумісництвом. У відношенні недержавних підприємств, установ і організацій робота за сумісництвом в т.ч. і обмеження доцільно врегульовувати в колективних договорах.

Для роботи за сумісництвом згода роботодавця за основним місцем роботи не потрібна. Але можливі обмеження роботи за сумісництвом. Так, керівники державних підприємств, установ, організацій разом з профспілковим комітетом можуть встановлювати обмеження на сумісництво для окремих категорій працівників. Зокрема для:

- працівників, зайнятих на важких, шкідливих і небезпечних роботах, додаткова робота яких може призвести до несприятливих наслідків для стану їх здоров’я і безпеки виробництва;

- осіб, що не досягли 18 років;

- вагітних жінок.

Не мають права працювати за сумісництвом державні службовці, керівники державних підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, їх заступники за винятком наукової, викладацької і творчої діяльності.

Існують і часові обмеження роботи за сумісництвом. Так, робота за сумісництвом не може перевищувати 4 годин впродовж робочого дня і повного робочого дня у вихідний день.

Обмеження на роботу за сумісництвом стосуються і працівників, основним місцем роботи яких є державне підприємство, установа, організація (незалежно від того, на державне чи недержавне підприємство вступають вони на роботу за сумісництвом), і працівників, що вступають на роботу за сумісництвом на державне підприємство, у державну установу, організацію (незалежно від того, з державним чи недержавним підприємством уклав раніше працівник трудовий договір про основну роботу).

При прийманні на роботу за сумісництвом на інше підприємство працівник зобов’язаний пред’явити роботодавцю паспорт. А при прийняття на роботу, що вимагає спеціальних знань, роботодавець має право вимагати від працівника пред’явлення документа про освіту або професійну підготовку.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу чи відпрацьований час.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи на загальних підставах. І така відпустка надається працівнику навіть якщо він відпрацював в перший рік роботи за сумісництвом менше 6 міс. Відпустка на роботі за сумісництвом оплачується.

Звільнення з роботи за сумісництвом проводиться на підставах, передбачених КЗпП України, а також:

- у разі прийняття працівника, що не є сумісником;

- у зв’язку з обмеженням сумісництва, що викликано особливими умовами і режимом праці. При цьому не має значення де ці обмеження введені (за основним місцем роботи чи за місцем роботи за сумісництвом).

Вихідна допомога при звільнення з роботи за сумісництвом не виплачується.

На осіб, працюючих за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Запис відомостей про роботу за сумісництвом в трудову книжку робиться за бажанням працівника за місцем основної роботи.

В законодавстві передбачено Перелік робіт, які не вважаються сумісництвом. До цього переліку входять такі роботи:

- літературна робота, яка оплачується з фонду авторського гонорару;

- технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці;

- педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин в рік;

- робота без заняття штатної посади на тому ж підприємстві;

- інша робота, яка виконується в тому випадку, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад, якщо оплата його праці на основній та іншій роботі не перевищує повного окладу за основним місцем роботи;

- виконання обов’язків медичних консультантів установ охорони здоров’я в обсязі не більше 12 годин у місяць з разовою оплатою праці;

- керівництво аспірантами в науково-дослідних установах та вищих навчальних закладах вченими і висококваліфікованими спеціалістами, які не перебувають у штаті цих установ і навчальних закладів, з оплатою їх праці із розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом;

- завідування кафедрами, здійснюване висококваліфікованим фахівцями, у т.ч. тими, що обіймають керівні посади в навчальних закладах та науково-дослідних установах з оплатою праці з розрахунку 100 годин на навчальний рік;

- переписування нот, яке виконується за завданням підприємств;

- організація та проведення екскурсій на умовах погодинної чи відрядної оплати праці, а також супроводження туристичних груп у системі туристсько-екскурсійних установ профспілок;

- робота, що виконується за цивільно-правовими договорами доручення, підряду та ін.

Під суміщенням професій і посад розуміють інтенсифікацію праці (виконання додаткових трудових обов’язків) при незмінній тривалості робочого часу. Тобто суміщення професій і посад це така форма організації праці, при якій працівник за його згодою, протягом робочого дня поряд зі своєю основною роботою, що визначена трудовим договором, виконує додаткову роботу за іншою професією або на іншій посаді на тому ж підприємстві, в установі, організації і отримує за це відповідну доплату. До суміщення прирівнюється виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (відпустка, хвороба, відрядження) без звільнення від своєї основної роботи.

Суміщення відрізняється від сумісництва тим, що робота, яка суміщається, виконується в межах одного трудового договору, в межах нормальної тривалості робочого часу, що відведений для основної роботи і на тому ж самому підприємстві. Крім оцього за суміщення встановлюється доплата, розмір якої визначається на умовах, передбачених у колективному договорі.