Тема 1.6. Трудові колективи та їх правовий статус

План

1. Загальна характеристика законодавства про трудові колективи.

2. Трудовий колектив як суб^’єкт трудового права.

3. Поняття і класифікація трудових колективів.

4. Рада підприємства і рада трудового колективу, законодавчі гарантії їх виборних членів.

1. Загальна характеристика законодавства про трудові колективи

На даний час положення трудових колективів визначається декількома нормативно-правовими актами. Так, повноваження трудових колективів регулюються КЗпП України, зокрема, главами ІІ «Колективний договір» та ХVІ-А «Трудові колективи», статтями 52, 140, 142, 152, 153, 223, 252; Законами України «Про охорону праці», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про приватизацію державного майна», «Про оренду державного і комунального майна», Господарським кодексом України, зокрема, главою 10 та ст. ст. 65, 98, 101, 102. До прийняття ЗУ «Про трудові колективи» їх діяльність також регулюється Законом СРСР від 17.06.1983 р. «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями».

Як бачимо, єдиний уніфікований нормативно правовий акт, який би визначав правове становище трудових колективів відсутній. А ті нормативно-правові акти, що діють на даний момент не завжди відповідають вимогам сьогодення. Все це ускладнює визначення поняття трудового колективу та його місця в трудових правовідносинах. Практично всі питання правового регулювання діяльності трудових колективів потребують переоцінки у напрямку орієнтації їх на ринкові відносини і демократичні принципи. Тому можна з певністю сказати, що назріла нагальна потреба в прийнятті ЗУ «Про трудові колективи».

2. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права

Індивідуальна трудова діяльність при певній кількості виконавців забезпечує перехід до більш складного соціального явища – спільної діяльності. Спільна праця в тій чи іншій сфері суспільно корисної діяльності об’єднує працюючих в трудові колективи. Підприємство, установа, організація і трудовий колектив – поняття невід’ємні один від одного, оскільки підприємство не можливе без трудового колективу, а останній, в свою чергу, неможливий без наявності засобів виробництва, якими користується в процесі праці, незалежно від того чию власність вони становлять, яка організація трудової діяльності застосовується. Трудовий колектив виникає разом з створенням підприємства, установи, організації. До нього входять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що викликають виникнення трудових правовідносин.

Відносини трудових колективів з роботодавцями належать до колективних трудових відносин, так як своїм змістом мають не працю, а її організацію та умови, при яких ця праця здійснюється.

Повноваження трудових колективів усіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачено статутом, загальними зборами трудового колективу. Такі безпосередні відносини можливі тоді, коли підприємство, установа, організація невеликі за своїми розмірами, і для розв’язання конкретних питань у кожному випадку є можливість зібрати всіх працюючих. В умовах же великого підприємства вирішення питань виробництва безпосередньо всіма працюючими є досить складним, у зв’язку з чим виникає необхідність використання представницької демократії. В таких випадках повноваження трудового колективу можуть реалізовуватися конференцією або виборними органами трудового колективу (рада, комітет трудового колективу, страйковий комітет та ін.).