Зміст
Вступ……………………………………………………………………..2
Історія використання мінеральних вод………………………………..3
Мінеральні лікувальні води…………………………………………….5
Промислові води………………………………………………………...8
Підземні термальні води, пошірення і використання……………….10
Причини виснаження і забруднення мінеральних вод………………12
Висновок……………………………………………………………….14
Використані джерела………………………………………………….15
Додаток
Вступ
Серед підземних вод, які академік О.О.Каргіінський назвав найбільш цінною корисною копалиною, особливе місце посідають підземні мінеральні води. Мінеральні води можуть використовуватися як лікувальний засіб - лікувальні води; для видобування цінних речовин (йоду, брому, бору, літію тощо) - промислові води; з метою вироблення електроенергії та теплофікації - термальні води.
Якщо до навколишнього середовища складовими частинами входять атмосфера, грунти, літосфера, гідросфера, тваринний і рослинний світ, то мінеральні води або самі є компонентом навколишнього середовища підземна гідросфера, до якої вони приурочені, або ж торкаються інших складових навколишнього середовища. Формуються підземні мінеральні води шляхом взаємодії ювенільних, седиментаційних або метеорних вод з гірською породою. Виходи мінеральних лікувальних, промислових і термальних вод завжди були пов'язані з місцепроживанням людей, а також розвитком тваринного і рослинного світу.
Історія використання мінеральних вод
Мінеральні підземні води використовуються для лікування з давніх пір. Про це нам повідомляють народні легенди, священні книги, і трактати стародавніх учених. Про використання мінеральних вод у стародавній Греції відомо 13 епічних поем Гомера. Гіппократ (460- 577 до н.е.) розробив методику використання мінеральних вод. Стародавні римляни будували купальні, бані (терми) на мінеральних водах Риму, Помпеї та інших міст. Г.Пліній Старший (І ст. н.е.) розробив класифікацію мінеральних джерел та методику лікування ними. У XIІІ-ХVI ст. великих успіхів у лікуванні мінеральними водами досягла і на тибетська медицина.
На території України найдавніше використання підземних мінеральних лікувальних вод фіксується в Криму в період Боспорського царства (2 тис. років тому). До нашого часу збереглися руїни колодязя поряд із залишками давньогрецького храму Бога лікування - Ескулапа. Є дані про те. що мінеральні джерела в Закарпатті були відомі вже в XVI ст. У нотатках послів Івана Грозного, які поверталися з Царсграда до Москви, зазначалося, що "багато людей приходять хворими та усякими недугами заполонені і лягають у ті води, і усім припходящим буває зцілення".
Перша згадка в літературі про Трускавець належить до 1469р., а про цілющі властивості вод його уперше написав у 1578 р. королівський лікар Войцех Огко.
Широке використання мінеральних лікувальних вод в Україні, як і в інших країнах, розпочалося в ХІХ ст. Відкриття глибоких підземних вод у районі Трускавця відноситься до 1820 р., а першу невелику водолікарню було збудовано в 1827 р. Хімічні дослідження мінеральної води "Нафтуся" зробив львівський аптекар Теодор Торосевич. У 1836 р. лікар Малюк дав опис лікувальної дії мінеральної води курорту. Мінеральні води типу "Нафтуся" та їх лікувальні властивості досліджуються донині. Відкрито багато нових родовищ цієї лікувальної води. Закономірності формування хімічного складу цієї води вивчав видатний вчений-гідрогеолог А.Є.Бабинець. У 1990 р. колектив учених на чолі з академіком НАН України В.М.Шестопаловим установив, що мінеральні води типу "Нафтуся" мають здатність виводити з організму людини радіонукліди.
На сьогодні розвідані експлуатаційні запаси підземних вод типу "Нафтуся" достатні для будівництва великої кількості курортів-санаторіїв.
Мінеральні лікувальні води
Існує багато визначень, що таке мінеральна лікувальна вода. У 1911 р. в м. Наугеймі було вирішено мінеральною водою називати таку воду, в якій вміст твердих розчинених речовин складає більше 1.0 г/л, або міститься вуглекислий газ та інші цінні фармакологічні інгредієнти, або вода має температуру вище 20°С.
Слід зазначити, що критерій 1.0 г/л не є науково обґрунтованим, але дуже часто використовується при визначенні мінеральних вод.
На думку О.М.Огільві, мінеральною водою є така вода, яка завдяки своїм фізико-хімічним властивостям має фізіологічний вплив на організм людини.
О.М.Овчинников мінеральними вважав такі води, які виявляють лікувальну дію, зумовлену або підвищеним складом біологічно активних компонентів (їх іонним або газовим складом), або ж загальним іонно-сольовим складом.
Згідно з інструкцією Державної комісії із запасів (ДКЗ) мінеральними лікувальними водами є підземні води, що містять у підвищених концентраціях мінеральні (рідше органічні) компоненти та гази, або яким притаманні певні особливі фізичні властивості (радіоактивність, підвищена температура тощо), завдяки чому ці води справляють на організм людини лікувальну дію при зовнішньому або внутрішньому застосуванні.
До складу мінеральних вод входять неорганічні речовини, зокрема, представлені основними мікрокомпонентами (катіоногенні (Са, Mg, Nа, К) і аніоногенні (СІ, S, С, Sі), радіоактивні елементи, органічні речовини (вуглеводи, жири, білки), гази біохімічного, повітряного і хімічного походження (СН4, CO2, N2, H2S, H2, O2, Nе, Аr, NН3) і бактерії (амонізуючі, нітрифікуючі, денітрифікуючі, тіонові, сульфатвідновлюючі та ін.).
Важливою характеристикою мінеральних вод є її рН і Еh. Відносно рH мінеральні води характеризуються буферністю, що вказує на можливість зміни їх рН при додаванні незначної кількості кислоти або лугу. Водні розчини називаються буферними, якщо при цьому рН не змінюється. Еh характеризує міру можливості проходження в мінеральній воді певних хімічних реакцій при добуванні її з водоносного горизонту.
Оцінка лікувальних властивостей мінеральних вод відбуваєься на основі принципу аналогії, тобто через порівняння досліджуваної води з відомими мінеральними водами, хімічний і газовий склад яких подібний, а потім на основі фармакологічного та експериментально-клінічного дослідження.
Мінеральні води за характером використання поділяються на дві категорії - питні й бальнеологічні. Серед питних вирізняються лікувальні столові (мінералізація до 8 г/дм3) і лікувальні (мінералізація до 20 г/дм).
Серед головних бальнеологічних типів мінеральних вод найширше використання мають такі:
- вуглекислі,
- радонові,
- сірководневі,
- збагачені органічними речовинами
- дуже мінералізовані хлоридні води.
Для питних лікувально-столових і лікувальних вод існують граничнодопустимі концентрації (ГДК) хімічних та біологічних речовин, при яких ці води не викликають негативного впливу на здоров'я людини.
Мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей, лікувальна дія яких зумовлюється іонним складом та мінералізацією, поділяються на декілька груп за газовим, катіонно-іонним складом і мінералізацією. Мінеральні води без специфічних властивостей і компонентів поширено по всій Україні, включаючи Український щит.
Вуглекислі води активно впливають на організм людини як при внутрішньому вживанні (С02 >0.5 г/дм3), так і при бальнеологічному застосуванні (СО > 1г/дм3). Згідно з класифікацією В.В.Іванова, є шість типів мінеральних вуглекислих вод: нарзани, води желєзноводського та п'ятигорського типу, "Боржомі", "Арзні", води єсентуцького і джульфінського типів.
На території України знайдено п'ять типів мінеральних вод, відсутні тільки п'ятигорський і желєзноводський тип мінеральних вод. Найбільше поширення вуглекислі мінеральні води мають у Карпатському регіоні; знайдені вони також у Криму.
Сірководневі мінеральні води використовуються для зовнішнього застосування за умови вмісту загального сірководню не менше 10 мг/дм3. Походження сірководню в підземних водах пов'язано з хімічними процесами, а головним чином - з процесами біохімічної сульфатре- дукції, або відновлення сульфатів вуглеводнями при участі бакгерій. Сірководневі води в Україні поширено в різних гідрогеологічних регіонах, зокрема на Волино-Поділлі, у Карпатах, Криму.
Радіоактивні води в Україні в основному представлено радоновими водами в межах Українського щита. Перехід радіоактивних елементів у воду з гірських порід пов'язано з їх розчиненням (міграція першого роду), а також із капілярів у результаті процесів вилуговування (міграція другого роду).
Хімічний склад підземних вод, а також їх швидкість значною мірою визначають їх збагаченість радоном.
Йодними і бромними (або йодобромними) визнають такі води, які вміщують не менше 5 мг/дм3 йоду і не менше 25 мг/дм3 брому при їх загальній мінералізації до 10-15 г/дм3. Вони використовуються для внутрішнього і зовнішнього застосування.
В Україні йодобромні мінеральні води поширено в Карпатському регіоні.
Мінеральні води типу "Нафтуся" формуються в зоні інтенсивного водообміну в процесі активної взаємодії інфільтраційних вод з гірськими породами в результаті вимивання з них органічних речовин. Мінеральні води типу "Нафтуся" поширено на великій території Поділля, де вони інтенсивно використовуються для лікувальних цілей, а також у межах території Українського щита, де проводяться дослідження щодо їх формування й поширення.
Існує багато поглядів відносно головних компонентів вод типу "Нафтуся", що благотворно впливають на організм людини. Зокрема, А.Е.Бабинець і В.М.Шестопалов вважають, що продукти життєдіяльності мікроорганізмів мають велику біологічну активність.
Найбільш багатими на лікувальні мінеральні води є Українські Карпати. У Закарпатській області значно поширені вуглекислі води: поляна квасова, свалява, лужанська. У Передкарпатті у Львівській області знаходяться всесвітньо відомі курорти Трускавець і Моршин, де широко використовуються води нафтуся та хлоридно-сульфатно-натрієві. Лікувальні води типу "нафтуся" відкрито в Хмельницькій області, де розвивається курорт Сатанів. Важливі лікувальні властивості мають радонові мінеральні води, які поширені переважно на Українському кристалічному щиті й використовуються в м. Хмельнику Вінницької області. Білій Церкві й Миронівці Київської області, у Приазов'ї.
Давнім курортом України є м. Миргород у Полтавській області, який базується на мінеральній воді "миргородській". Березівський курорт у Харківській області використовує воду гідрокарбонатно-магнієво-натрієвого складу. Її також використовують як столову мінеральну воду. Досить різноманітні мінеральні води Криму, які використовуються в містах Євпаторії, Феодосії, Саках, на Керченському півострові.
На базі мінеральних вод України функціонує 20 санаторіїв, 25 водолікувальних закладів та понад 50 підприємств, які щорічно розливають понад 600 млн пляшок лікувальних і столових вод.