36. Інфразвук та ультразвук. Джерела та параметри інфразвукових та ультразвукових коливань. Нормування та контроль рівнів, основні методи та засоби захисту від ультразвуку та інфразвуку.

Ультразвук являє собою механічні коливання пружного середовища, що мають однакову зі звуком фізичну природу, але відрізняються більш високою частотою, що перевищує прийняту верхню межу чутності - понад 20 кГц,.

Ультразвук, як і звук, характеризується ультразвуковим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м2) і частотою коливань (Гц).

При поширенні в різних середовищах ультразвукові хвилі поглинаються, причому чим більше, тим вище їх частота. Низькочастотний ультразвук досить добре розповсюджується в повітрі, а високочастотний - практично не поширюється. У пружних середовищах (воді, металі та ін) ультразвук мало поглинається і здатний поширюватися на великі відстані, практично не втрачаючи енергії. Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середовища.

Специфічною особливістю ультразвуку є можливість поширення ультразвукових коливань спрямованими пучками, які отримали назву ультразвукових променів. Вони створюють на відносно невеликій площі дуже велике ультразвукове тиск. Це властивість ультразвуку зумовило широке його застосування: для очищення деталей, механічної обробки твердих матеріалів, зварювання, пайки, і т. п.

При тривалій роботі з низькочастотними ультразвуковими установками, що генерують шум і ультразвук, що перевищують встановлені ПДУ, можуть відбутися функціональні зміни центральної і периферичної нервової

системи, серцево-судинної системи, слухового і вестибулярного апарату і т. п. У порівнянні з високочастотним шумом ультразвук значно слабше впливає на слухову функцію, але викликає більш виражені відхилення від

норми вестибулярної функції, больової чутливості і терморегуляції. Те, що ультразвук впливає на різні органи і системи людини не тільки через слуховий апарат, підтверджується несприятливим його дією на глухонімих.

Для колективного захисту від дії підвищених рівнів ультразвуку можна використовувати такі напрями: зменшення шкідливого випромінювання ультразвукової енергії в джерелі її виникнення; локалізацію дії ультразвуку конструктивними і планувальними рішеннями, проведення організаційно-профілактичних заходів.

Для локалізації ультразвуку обов'язковим є застосування звукоізолюючих кожухів, полукожухов, екранів. Якщо ці заходи не дають позитивного ефекту, то ультразвукові установки потрібно розміщувати в окремих приміщеннях і кабінах, облицьованих звукопоглинальними матеріалами.

Організаційно-профілактичні заходи полягають у проведенні інструктажу працюючих та встановлення раціональних режимів праці та відпочинку.

Інфразвук являє собою механічні коливання пружного середовища, що мають однакову з шумом фізичну природу, але поширюються з частотами менше 20 Гц. У повітрі інфразвук мало поглинається і тому здатний поширюватися на великі відстані. Інфразвук характеризується інфразвукових тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м2), частотою коливань (Гц). Рівні інтенсивності інфразвуку і інфразвукового тиску виражаються в децибелах (дБ).

Багато явищ природи (землетруси, виверження вулканів, морські бурі) супроводжуються випромінюванням інфразвукових коливань. У виробничих умовах інфразвук утворюється, головним чином, при роботі тихохідних великогабаритних машин і механізмів (компресорів, дизельних двигунів, електровозів, вентиляторів, турбін, реактивних двигунів і ін).

Інфразвук справляє негативний вплив на весь організм людини, в тому числі і на орган слуху, знижуючи слухову чутливість на всіх частотах. Інфразвукові коливання сприймаються як фізичне навантаження: виникають стомлення, головний біль, запаморочення, вестибулярні порушення, знижується гострота зору і слуху, порушується периферичний кровообіг, з'являється відчуття страху і т. п. Тяжкість впливу залежить від діапазону частот, рівня звукового тиску і тривалості.

Низькочастотні коливання з рівнем інфразвукового тиску понад 150 дБ зовсім не переносяться людиною.

Боротьба з несприятливим впливом інфразвуку повинна вестися в тих же напрямках, що і боротьба з шумом. Найбільш доцільно зменшувати інтенсивність інфразвукових коливань на стадії проектування машин або агрегатів.

37. Джерела, особливості і класифікація електромагнітних випромінювань та електричних і магнітних полів. Характеристики полів і випромінювань.

38. Нормування електромагнітних випромінювань. Прилади та методи контролю. Захист від електромагнітних випромінювань і полів.

Електромагнітні поля (ЕМП) та іонізуючі випромінювання (ІВ) належать до тих шкідливих чинників, які не виявляються органа­ми відчуття людини, але справляють специфічний негативний вплив на організм та потребують ретельного захисту від них. Су­часна інтелектуальна особа повинна мати уяву про ЕМП та ІВ, розумітися в методах захисту від їхнього негативного впливу.

Джерела ЕМП поділяють на природні та штучні. До природ­них джерел ЕМП належать:

• атмосферна електрика;

• радіовипромінювання з космосу;

• електричне та магнітне поля Землі. До штучних джерел належать:

• лінії електропередач (ЛЕП);

• телевізійні та радіотрансляційні станції;

• радіолокаційні та радіонавігаційні установки;

• трансформатори високої частоти;

• вимірювальні, лабораторні та медичні прилади. ЕМП поділяють на поля:

• високої частоти — ВЧ;

• ультрависокої частоти — УВЧ;

• надзвичайно високої частоти — НВЧ.

• Для медичних цілей використовують поля УВЧ, НВЧ, ТВЧ. Природа їхнього виникнення та поширення така сама, як й інфра­червоного, рентгенівського та гамма-випромінювання. Різниця між цими видами енергії - у довжині хвилі і частоті коливань.

• Вплив ЕМП на організм проявляється у функціональному розладі центральної нервової системи (підвищена втомлюваність, головний біль, розігрів тіла, дискомфорт). Систематичне опромі­нювання призводить до нервово-психічних захворювань, зміни тиску крові, уповільнення пульсу, випадінню волосся, ламкості нігтів.

Перебуваючи у зоні НС, треба звернути увагу на трасу про­ходження ЛЕП та на те, чи не є це зоною випромінювання переда­вальних телевізійних антен або радіотрансляційних станцій. Уни­кайте такого сусідства. Небезпечна дія ЕМП від ЛЕП та електрич­них підстанцій відкритого типу починається в разі їхньої робочої напруги не нижче за 330 кВ. Беріть також до уваги, що ЕМП спро­можне спричинити розряд між людиною та металевим предметом. Особливо це стає небезпечним, коли людина ізольована від землі і торкається якоїсь металевої конструкції, яка має зв'язок із зем­лею. Так само виникає небезпека, якщо людина стоїть на землі 1 торкається металевих частин, ізольованих від землі. Струм, який проходить у цих випадках через тіло людини, може сягати небез­печних для життя величин і особливо за умови великої протяж­ності металевих конструкцій (трубопровід, металевий паркан тощо).

З ІВ медичні працівники ДСМК можуть мати контакт у випад­ках НС на радіаційних об'єктах та аварії під час перевезення відходів підприємств з радіаційними технологіями. Не виняток і випадковий контакт.

Треба пам'ятати, що не існує "мирного атому", так само і того, що в природі не існує безпечних іонізуючих речовин.

Радіоактивність речовини — це здатність перетворювати власні ядра атомів на ядра атомів інших елементів, що супроводжується іонізуючим випромінюванням.

Іонізуюче випромінювання — будь-яке випромінювання, взає­модія якого із середовищем призводить до утворення електрич­них зарядів різних знаків.

До іонізуючих відносять альфа-, бета-, гамма- та рентгенівські промені.

У випадку проникнення в організм людини радіоактивні речови­ ни, проходячи через біологічну тканину, спричинюють у ній появу заряджених часток - вільних електронів. Вільні електрони внаслідок взаємодії із сусідніми атомами іонізують їх, що супроводжується зміною структури молекул, порушенням міжмолекулярних зв'язків і загибеллю клітин. При цьому порушується нормальний розви­ток біохімічних процесів, змінюється біохімічний склад клітин, порушується обмін речовин, настає розлад функцій центральної нервової системи, що негативно впливає на функції кровотворення.

Загальне гостре опромінення людини спричинює лейкемію (білокрів'я), місцеві опромінення зумовлюють захворювання шкіри та розвиток злоякісних пухлин.

"Норми радіаційної безпеки України НРБ-97" установлюють систему радіаційно-гігієнічних регламентів.

За одиницю активності в СІ обрано бекерель (Бк). Один беке­рель дорівнює одному ядерному перетворюванню на секунду, або 0,027 нКі.

За одиницю поглиненої дози іонізуючого випромінювання в СІ обрано грей (Гр). Позасистемна одиниця — рад.

1Гр=100 рад=1 Дж-кг^-1.