
- •Зразки відповідей до іспиту:
- •Конституційні засади охорони праці в Україні. Законодавство України про охорону праці.
- •Закон України «Про охорону праці». Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.
- •Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору.
- •Стимулювання охорони праці
- •Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.
- •Охорона праці неповнолітніх.
- •Колективний договір.
- •Трудовий договір, припинення дії трудового договору.
- •2) Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням працівників, які одержують загальну середню освіту. Надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:
- •Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці.
- •Нормативно-правові акти з охорони праці (нпаоп): визначення, основні вимоги та ознаки. Структура нпаоп.
- •Система державного управління охороною праці в Україні.
- •Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.
- •Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права
- •Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •Інструктажі з питань охорони праці. Види інструктажів. Порядок проведення інструктажів для працівників.
- •Порядок проведення інструктажів для працівників
- •Порядок проведення інструктажів для вихованців, учнів і студентів
- •Стажування (дублювання) та допуск працівників до самостійної роботи.
- •Мета та завдання профілактики нещасних випадків, професійних захворювань і отруєнь на виробництві.
- •Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру.
- •Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.
- •Гігієна праці, її значення.
- •Склад повітря робочої зони: джерела забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами (газами, парою, пилом, димом, мікроорганізмами).
- •Гранично допустимі концентрації (гдк) шкідливих речовин. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві. Заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони.
- •Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну.
- •Природна вентиляція. Системи штучної (механічної) вентиляції, їх вибір, конструктивне оформлення. Місцева (локальна) механічна вентиляція.
- •Основні світлотехнічні визначення. Природне, штучне, суміщене освітлення. Класифікація виробничого освітлення.
- •Основні вимоги до виробничого освітлення. Нормування освітлення, розряди зорової роботи. Експлуатація систем виробничого освітлення. Джерела штучного освітлення, лампи і світильники.
- •Джерела, класифікація і характеристики вібрації.
- •Гігієнічне нормування вібрацій. Методи контролю параметрів вібрацій. Типові заходи та засоби колективного та індивідуального захисту від вібрацій.
- •Інфразвук та ультразвук. Джерела та параметри інфразвукових та ультразвукових коливань. Нормування та контроль рівнів, основні методи та засоби захисту від ультразвуку та інфразвуку.
- •За одиницю еквівалентної та ефективної дози в сі обрано зіверт (Зв). Позасистемна одиниця — бер.
- •Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом. Умови ураження людини електричним струмом.
- •Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.
- •Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю. Класифікація вибухо-небезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.
- •Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту. Пожежна сигналізація. Засоби пожежогасіння.
- •Принцип роботи автоматичної пожежної сигналізації
- •Класифікація пожеж, причини виникнення їх в закладах охорони здоров’я
- •Дії персоналу при виникненні пожежі. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах.
- •Пожежні щити первинних засобів пожежогасінні
- •Евакуація людей із будівель та приміщень. Вимоги до евакуаційних виходів.
- •Облік, аналіз та оцінка ризику виникнення нещасного випадку.
- •Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.
Гранично допустимі концентрації (гдк) шкідливих речовин. Контроль за станом повітряного середовища на виробництві. Заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони.
Гранично допустима концентрація (ГДК) — максимальна кількість токсичної речовини в одиниці об’єму або маси водяного, повітряного середовища або ґрунту, яка практично не впливає на здоров’я людини. За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на 4класи небезпеки: 1-й-речовини надзвичайно небезпечні; 2-й-речовини високо небезпечні; 3-й-речовини помірно небезпечні; 4-й-речовини мало небезпечні.
Шкідлива речовина-речовина, що, контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і подальшого поколінь. Хімічні речовини поділяються на: Загальнотоксичні: газ, бензол, ртуть, свинець; подразнювальні: хлор, аміак, ацетон; сенсибілізуючі: формальдегід, лаки; канцерогенні: нікель, азбест; мутагенні: магній, ртуть.
Методи контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони Експрес- метод який базується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини) і дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо у робочій зоні. Для цього методу використовують газоаналізатори.
Лабораторний метод, що полягає у відборі проб повітря з робочої зони і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лабораторних умовах. Цей метод дозволяє одержати точні результати, однак вимагає значного часу.
Метод неперервної автоматичної реєстрації. Цей метод найбільш перспективний, окрім того дозволяє в будь-який момент досить швидко одержати необхідні дані про загазованість повітря, але він потребує відносно складної та достатньо дорогої апаратури та приладів для проведення аналізу. Для цього використовується газоаналізатор та газосигналізатор.
Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
* за способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);
* за напрямком потоку повітря — припливна (для подачі чистого повітря ззовні у приміщення), витяжна, припливно-витяжна;
* за місцем дії — загальнообмінна (підтрим нормальне повітряне середовище у всьому об’ємі робоч зони виробнич приміщення), місцева, комбінована;
* за призначенням – робоча, аварійна.
Основні вимоги до систем вентиляції
Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:
1. створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);
2. повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;
3. не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;
4. не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;
5. бути доступними для управління та ремонту під час експлуатації;
6. не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).
Найбільш повно вищеперерахованим вимогам відповідає система кондиціонування повітря, яка також застосовується на підприємствах.
За допомогою кондиціонерів створюються і автоматично підтримуються у виробничому приміщенні задані параметри повітряного середовища.
При вирішенні питання щодо доцільності кондиціонування повітря слід враховувати і економічні чинники.
Необхідно зазначити, що до вентиляційних систем, встановлених у пожежо- та вибухонебезпечних приміщеннях висувається ціла низка додаткових вимог.
Вентиляція (від лат. ventilatio - провітрювання) – регульований повітрообмін у приміщенні, сприятливий для людини; а також сукупність технічних засобів, що забезпечують такий повітрообмін. Інакше кажучи, вентиляція – це комплекс заходів і засобів, що використовуються під час організації повітрообміну для забезпечення необхідного стану повітряного середовища на виробничих приміщеннях згідно з будівельними нормами. Завданням вентиляції є забезпечення чистоти повітря в заданих метеорологічних умовах на виробничих приміщеннях. Вентиляція досягається виведенням забрудненого або нагрітого повітря з приміщення і подачею до нього свіжого повітря. Види вентиляції: При великому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видів шкідливих викидів тощо, їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками:1) за методом переміщення повітря вентиляція буває з природним спонуканням (природною) і з механічним (механічною). Можливо також сполучення звичайної і механічної вентиляції (змішана вентиляція);2) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;3) за місцем дії вентиляція буває місцевою і загальнообмінною;4) за конструктивним виконанням – канальною та безканальною. Вимоги до систем вентиляції У звичайних приміщеннях повітрообмін відбувається через відкриті двері та вікна, а також щілини. Такий повітрообмін називають неорганізованим. Під організованим повітрообміном, тобто тим, що регулюється, розуміють - систему вентиляції. Системи вентиляції призначені для виведення шкідливих речовин, що утворюються на виробничому приміщенні, - вуглекислого газу, пилу тощо і припливу свіжого повітря, тобто, для підтримки допустимих метеорологічних параметрів. Системи вентиляції варто встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не було направлено на людей. На виробництві рекомендується створювати динамічний клімат із визначеними перепадами показників. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більше, ніж на 5 градусів. Основним параметром, що визначає характеристики вентиляційної системи, є кратність обміну, тобто скільки разів за годину зміниться повітря в приміщенні.