2. Індикатори сталого економічного розвитку /

Ііснує близько 130 індикаторів, що характеризують різні сторони та аспекти сталого розвитку) [3,2] У

уПолітично-правовий аспект включає розвинуту сучасну демократію, кон­ституційну владу, правову державу, громадянське суспільство. Складовими є також дотримання прав і свобод людини, рівності усіх перед законом, досконала система законодавства^ розгалужена система інституцій, норм і правил, що визначаються і дотримуються громадянами у повсякденній діяльності.

^Економічний аспект передбачає оптимальне поєднання державної, кор­поративної, приватної та муніципальної власності, функціонування змішаної

економіки, наявність сукупності ринків (товарів і послуг, капіталів, цінних паперів, нерухомості та землі, технологій і робочої сили, валютних цінностей та ін.); конкурентне середовище та антимонопольне законодавство, засоби стимулювання суспільно корисної діяльності^

^Надзвичайно розгалуженим є екологічний аспект сталого розвитку. Він охоплює: забезпечення коеволюції суспільства і природи, людини і біосфери, відновлення гармонії між ними^ спрямованість модернізаційних і постмодер- нізаційних процесів на формування ноосферних структур і відносин; створен­ня реальних можливостей не лише для нинішнього, а й для майбутніх поколінь задовольняти свої основні життєві потреби; здійснення теоретичних досліджень та розробка практичних методів ефективного використання при­родних ресурсів; забезпечення екологічної безпеки ноосферного розвитку; розгортання маловідходних та безвідходних технологій, широке впроваджен­ня біотехнологій; поступовий перехід від енергетики органічного палива до альтернативної енергетики, що ґрунтується на використанні відновлюваних джерел енергії (сонце, вітер, вода, енергія біомаси, підземне тепло); удоскона­лення правових, економічних та адміністративних методів охорони довкілля; формування умов для збереження видового різноманіття типової біосфери; цілеспрямоване екологічне виховання населення.

(Соціальний аспект розгортається у напрямі боротьби з бідністю, голо­дом і злиднями, особливої уваги до дітей та людей похилого віку, створення широкої загальнодержавної системи освіти для усіх категорій громадян, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, особливо в економічній та екологічній сферах]

Міжнародний аспект декларує відомі принципи міжнародного права у сфері міждержавних відносин, а саме боротьбу за мир, запобігання новій світовій війні та регіональним конфліктам, вирішення будь-яких суперечнос­тей мирними політичними засобами; розвиток всебічного співробітництва, широка кооперація між країнами і народами в різних галузях економіки, науки і техніки; надання фінансової та іншої допомоги країнам, що розвиваються, відповідно до міжнародних документів і програм; всіляке сприяння миро­творчій та природоохоронній діяльності ООН з боку держав - її членів.

Нарешті, інформаційний аспект програми сталого розвитку спрямова­ний на матеріалізацію досягнень науки, широку інформатизацію суспільства, масове застосування електронних засобів зв’язку та обміну інформацією, пріоритет інформаційних ресурсів над речовинно-енергетичними [4].

(.Базисний набір індикаторів сталого розвитку поділяють на три основні

ГРУЗДЬ»* _w соціальні;

• економічні;

• екологічні. >

Статистичний департамент Європейського Союзу виділяє також інсти- туціональні індикатори.

41 соціальний індикатор об’єднано в п’ять агрегованих блоків, як-то боротьба з бідністю, демографічна динаміка, сприяння освіті, підготовці кадрів та поінформованості суспільства, захист здоров’я населення, сприяння стійкому розвитку поселень.

23 економічні індикатори об’єднані в три основні групи:

• економічний розвиток;

• зміна характеру споживання;

• фінансові ресурси і механізми.

Найбільша кількість індикаторів зосереджена в екологічному розділі - 55, які розбиті на п’ять підрозділів: водяні ресурси;

• земельні ресурси; інші природні ресурси;

• атмосфера;

• відходи.

Сукупність індикаторів сталого розвитку дає цілісне уявлення про кількісні характеристики даної концепції та про реальне становище, яке склалося щодо її втілення в окремих державах світового співтовариства.

2. УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

^Українська модель сталого розвитку розробляється в умовах затяжної соціально-економічної кризи і господарської депресії. Тому багато її положень є гіпотетичними, тобто такими, що можуть знайти практичне втілення лише при досягненні істотних позитивних змін в економічній динаміці

У концепції сталого розвитку України, розробленої під керівництвом Ю.І. Костенка і Б.Є. Патона, зазначається, що “Україна може забезпечити сталий розвиток виключно шляхом ефективного використання усіх видцв ресурсів, структурно-технологічної реструктуризації виробництва, викорис­тання творчого потенціалу всіх членів суспільства для розбудови і процвітан­ня держави” [5, 3].

Реалізація концепції сталого розвитку ґрунтується на реальних соціаль- но-економічних, природних, географічних, екологічних та геополітичних передумовах кожної конкретної держави. Основними цілями української концепції є економічне зростання, охорона довкілля, соціальна справед­ливість, раціональне використання природних ресурсів, стабілізація числен­ності населення, забезпечення гарантій доступності й безоплатності одержан­ня освіти, збереження інтелектуального потенціалу нації, активне міжнародне співробітництво з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою раціонального використання екосистеми - формування безпечного і сприятли­вого майбутнього [5, 4].

Основні цілі сталого розвитку можуть втілитись у практику шляхом структурної перебудови економіки; зміни моделей виробництва і споживання; створення передумов для соціальної, економічної та екологічної безпеки; встановлення жорстких стандартів використання природно-ресурсного по­тенціалу з урахуванням потреб нинішнього і майбутніх поколінь. Цільові фактори сталого розвитку визначаються досягнутим рівнем економічного розвитку, показниками якості життя та стану довкілля.

■ ‘.'Сформульовано основні принципи, на яких ґрунтується сталий розви­ток України:

• забезпечення гармонізації співіснування людини і природи; реалізація права на справедливе задоволення потреб і рівність можливос­тей розвитку нинішнього та майбутніх поколінь;

• невід’ємність захисту навколишнього природного середовища в процесі розвитку суспільства;

• відповідальність держави за погіршання стану навколишнього природного середовища;

• нарощування національного потенціалу країни для забезпечення сталого розвитку;

• здійснення заходів щодо екологізації господарської діяльності, усунення причин забруднення, а не їх наслідків;

• забезпечення в установленому законодавством порядку доступу населення до екологічної інформації, включаючи інформацію про небезпечні матеріали та види діяльності;

• співробітництво в справі створення відкритої міжнародної економічної системи, яка веде до економічного зростання і сталого розвитку усіх країн;

• стримування та запобігання переміщенню в інші країни будь-якої діяль­ності або речовин, які вважаються шкідливими для здоров’я людини;

проведення оцінки екологічних наслідків усіх видів діяльності, які можуть негативно вплинути на навколишнє природне середовище;

• зменшення відмінностей між рівнями життя різних верств населення і подолання бідності;

• участь громадян в обговоренні проектів законодавчих актів, проведенні громадської експертизи будівництва та експлуатації господарських ком­плексів;

• державне сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історич­ної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності усіх корінних народів і національних меншин України;

• залучення усіх верств населення країни до досягнення цілей сталого розвитку]

Ключовими і першорядними завданнями сталого розвитку в Україні є здійснення принципово нової структурної політики та політики інституціо- нальних перетворень, нарощування власного продовольчого потенціалу, подолання енергетичної кризи, формування ефективної еколого-економічної політики держави тощо. Важливими складовими сталого розвитку є фінансо­ве, матеріально-технічне, інтелектуальне і нормативно-правове забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку й збереження навколишньо­го природного середовища та природно-ресурсного потенціалу.

Реалізація концепції сталого розвитку має спиратись на законодавчо- правову базу, фінансові джерела та організаційний механізм. Зокрема, фінан­сове забезпечення переходу до сталого розвитку здійснюватиметься з трьох основних груп джерел:

• централізовані кошти з державного бюджету;

кошти державних підприємств та організацій недержавного сектора еко­номіки, що спрямовуються на інвестиції;

зовнішні джерела: іноземні кредитні лінії, комерційні кредити та прямі іноземні інвестиції.

Утвердження моделі сталого розвитку в Україні передбачає послідовне її здійснення в міру нагромадження відповідних матеріальних Та організаційно- правових передумов. Перший етап має завершитись економічною стабіліза­цією та завершенням основних інституціональних перетворень, формуванням засад ринкової економіки та громадянського суспільства.

Другий етап корелюється з початком економічного зростання, здійснен­ням широкомасштабної модернізації економіки і суспільства відповідно до індикаторів сталого розвитку та основних тенденцій; світових цивілізаційних процесів. Ключовою ланкою процесу економічної модернізації є структурні перетворення господарства на основі інноваційно-технологічної моделі та пріоритетного розвитку галузей порівняльної і конкурентної переваги, що забезпечують державні економічні пріоритети на внутрішньому і зовнішньому ринках (високотехнологічні галузі машинобудування і ВПК, агропромисловий та рекреаційно-туристичний комплекс, транспортні комунікації, сфера послуг та ін.) [6, 70].

Основними показниками стануть якість життя, темпи соціально-еко­номічного розвитку, забезпечення світових стандартів охорони довкілля; використання новітніх джерел енергії, рівноправність та взаємовигідне міжна­родне співробітництво.