2. Питання психологічної готовності керівника освітньої організації до управління.

Головною метою діяльності освітніх організацій є забезпе­чення виховання, навчання і розвитку особистості. Це істотно відрізняється від мети діяльності організацій, які функціонують в інших соціальних сферах (виробництво, бізнес тощо), яка по­лягає передусім в отриманні певного прибутку (створенням ма­теріальних цінностей та їх реалізацією, укладанням торгових угод, здійсненням фінансових операцій тощо).

Ефективність виконання будь-якого виду діяльності знач­ною мірою залежить від психологічної готовності особистості до її здійснення.

Психологічна готовність керівників середньої освіти до управління — це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психо­логічних якостей, які забезпечують успішність управління у пев­ній соціальній сфері, можливість прийняття керівниками не­стандартних оригінальних управлінських рішень. У структуру психологічної готовності особистості до управління входять чотири компоненти — мотиваційний, когнітивний, операційний та власне особистісний.

Мотиваційний компонент психологічної готовності — це сукупність мотивів, адекватних змісту управлінської діяльності. Означений компонент містить такі основні групи мотивів:

• соціальні мотиви (пов'язані з діяльністю суспільства);

• управлінські мотиви (пов'язані з управлінням як таким у системісередньої освіти), що поділяються на власне управлінські та педагогічні;

• мотиви особистісного розвитку (пов'язані з самопізнанням, само­аналізом та самовдосконаленням керівника);

• мотиви зовнішньої привабливості (зв'язані з найбільш «ефектни­ми» сторонами управлінської діяльності).

Когнітивний компонент психологічної готовності — це система знань, необхідних керівникові для успішного управління відповідно до двох рівнів аналізу (управлінського та психологічного). Ці знання можна поділити на дві групи:

• загальні — організаторсько-управлінські, економіко-правові, методико-педагогічні, предметні, українознавчі, «світсь­кого виховання» тощо);

• психологічні — психологія управління, загальна, соціальна, вікова та педагогічна психологія, психологія творчості, ет­нопсихологія тощо).

Операційний компонент психологічної готовності до управ­ління — це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успіш­ність здійснення управління. Згідно з основними структурними елементами управління, які належать до першого (управлінського) рівня аналізу, виокремлюються такі групи вмінь та навичок:

• діагностико-прогностичні;

• організаційно-регулятивні;.

• контрольно-коригуючі (перший рівень).

Відповідно до другого (психологічного) рівня аналізу виок­ремлюють комплекс психолого-управлінських умінь та навичок:

• «зовнішніх» (зв'язаних з організацією керівником спілкуван­ня, із запобіганням конфліктів, здійсненням впливу на лю­дей, урахуванням індивідуально-психологічних особливос­тей працівників, реалізацією гуманістичного підходу);

• «внутрішніх» (зй'язаних із самоаналізом та саморегуляцією керівником своєї поведінки та діяльності, забезпеченням власного психічного здоров'я).

Особистісний компонент психологічної готовності до управління — це система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають на результативність їх управлінської діяльності. Ці характеристики можна об'єднати у п'ять основних груп за ставленням до: предмета діяльності, процесу виконання діяльності, інших учасників діяльності, самого себе, держави.

У структурі психологічної готовності до управління керівни­ків усіх рангів середньої освіти недостатньо репрезентовані ком­поненти, які належать до другого (психологічного) рівня аналізу управління. Це свідчить про необхідність спеціальної підготовки управлінського персоналу з метою формування в нього високо­го рівня психологічної готовності.

Формування психологічної готовності передбачає також за­безпечення адекватної самооцінки керівників, оскільки досить часто у керівників середньої освіти спостерігається її завищення, що зростає в міру зростання рангу керівника, а також стажу його _г управлінської діяльності.

У процесі психологічної підготовки керівників різних кате­горій необхідно враховувати особливості їх психологічної готов­ності до управління:

• при підготовці директорів шкіл традиційного типу не­обхідно більше уваги приділяти формуванню в них творчого потенціалу, оскільки вони за цим показником дещо відста­ ють від директорів шкіл нового типу — гімназій, ліцеїв;

• у процесі підготовки працівників районних, міських, облас­них відділів освіти слід здійснювати переорієнтацію цих категорій управлінців з «контролюючого» настановлення на взаємодію на основах партнерства, активної співпраці з освітніми організаціями та конкретними працівниками, надання їм відповідної науково-методичної допомоги.