Ііі. 2.2. Версаль
Економічний і культурний розвиток Франції, та ріст політичного значення вивів її у XVII ст. на перше місце посеред європейський країн. Починаючи з ІІ пол. цього століття мистецтво Франції починає домінувати в Європі.
Природні умови Франції: мякий вологий клімат, родючі грунти, порослі ряснолистими лісами рівнини, повільні течії рік сприяли закладенню розлогих паркових комплексів.
Створення пишноти і блиску палацово-паркових ансамблів стало обовязковим положенням під час правління Людовика XІV. Головна королівська резиденція у Версалі почала проектуватся з 1657 р., а будівництво почалося у 1661 р. Головними творцями Версалю - цього значного пам'ятника французького класицизму XVII століття були архітектори Луї Лево і Ардуен-Мансара, майстер садово-паркового мистецтва Андре Ленотр (1613-1700) і художник Лебрен, який брав участь у створенні інтер'єрів палацу.
Доба абсолютизму сформувала новий тип культурного ландшафту, що отримав не тільки пізнавально-розважальні, але й державно-репрезентативні функції, будучи своєрідною сценою для різноманітних форм діяльності королівського двору: дипломатичних прийомів, різноманітних свят і маскарадів, феєричних вистав на суші та на воді.
Королівська резиденція у Версалі є найяскравішим прикладом реалізації класицистичного палацово-паркового комплексу, що увібрав усе багатство барокової архітектури садів. Версальський комплекс був закладений на рівнинних полях з дрібноліссям і болотах. Рівнинність в основі закладення дала можливість сформувати нові принципи побудови великомасштабних комплексів.
Версаль – це соціальне замовлення короля Людовіка XІV щоб підкреслити велич французької монархії. Ідеологічне осмислення отримала композиційна ідея грандіозної наскрізної осі, що пронизує не тільки весь ансамбль, але і весь простір від горизонту до горизонту ніби була віссю «усього всесвіту». Довжина головної осі, що становить 3 км згодом стала умовною нормою довжини проспекту в містобудуванні (наприклад Невський проспект в Петербурзі на відтинку від Адміралтейства до Московського вокзалу; головна вісь центрального парку Вашингтону).
Перпендикулярно до головної осі розташований палац короля, як точка відліку в цій всесвітній системі координат. Орієнтація осі схід-захід робить можливою ще одну символічність: початком осі була парадна спальня Людовіка XІV, якого улесливі придворні іменували "Король-сонце", а фіналом - сонячний диск, що літнім вечором опускався за горизонт у просвіті алеї (рис.8).
Такі примітні елементи Версальського парку, як великі пологі сходи, величезні плоскі дзеркала басейнів, тераси зі статуями у Версалі реалізовані зі збільшенням масштабу, що призводить до змістовної зміни їх функцій та образності – вони стають знаком абсолютної влади, що підпорядковує природу розуму.
|
Рис. 8 Композиційний аналіз Версальського комплексу |
Автор Андре Ленотр звертається до грецької міфології, втілюючи її символіку в такі композиційні елементи як фонтан Латони – матері Бога Сонця (Франції) та фонтан Аполона – символу Бога Сонця (короля Франції). Промениста планувальна структура, особливо Королівська площа – як площа Зірки від якої виходять 10 променів.
Паркова скульптура Версаля активно бере участь у формуванні ансамблю. Скульптурні групи, вази з барельєфами замикають перспективи зелених вулиць, обрамляють площі і алеї, утворюють складні комбінації з фонтанами і басейнами.
В загальному концепція Версалю полягає в організації трьох просторів – міська забудова, палацовий комплекс і комплекс парку.
Композиція парку базується на умовному функціональному зонуванні: у безпосередній близькості від палацу спостерігається перевага штучних елементів над природними, велика роль архітектури (скульптура, балюстради, малі архітектурні форми, мощення площ). Вперше у Версальському комплексі було введено 2 водних партери перед палацом та травяний партер 300х60 метрів (співвідношення сторін 5:1) між двома боскетами на осі від фонтану Латони до фонтану Аполона.
Перша поперечна вісь перед водяними партерами - це алея із басейном Нептуна, квітковими партерами, партерними садами при оранжереї та Швейцарським озером.
В якості головного планувального елементу в при палацовій частині парку виступає довжина будівлі (2М = 400 м) і її членування (1/2 М = 100 м). Партерна частина малого саду, що знаходився безпосередньо біля палацу була побудована на основі вказаного модуля М = 200 м і формувала прямокутник 5М х 4М (рис.9).
Віддаляючись від палацу ступінь перетворення природних компонент виднокраю парку зменшується. Просторові елементи композиції укрупнюються. На перший план виступають широкі канали (розміри Великого каналу у Версалі складають 62x1670 м, поперечного - 75x1070 м), довгі алеї, що йдуть за межі парку, і досить великі зелені масиви - кенконси і боскети. У формуванні напрямів променевої композиції в цій частині застосовано геометрію прямокутного трикутника (ДЕЛ) з кутами 35 0 і 55 0. Гіпотенуза трикутника накладається на головну вісь комплексу, утворюючи прямий кут на осі поперечного малого каналу, а вершина в 35 0 стає частиною площі Королівської Зірки, в якій сходяться 8 алей і задає їх напрям.
Взаємозвязок припалацової партерної частини та частини парку з каналом відбувається у співвідношенні пропорцій «золотого січення».
Далі, за садами боскетів і кенконсів, розміщується найменш змінена лісопаркова частина, яка за рахунок прихованих огороджень візуально з'єднується із зовнішнім природним оточенням.