1. Депо крові.

У стані спокою 45—50% усієї маси крові, яка є в організмі, знаходить­ся в кров'яних депо: печінці, селезінці І підшкірних судинах. За нормальних умов у пе­чінці знаходиться до 20% , у селезінці — 16, у підшкірних судинах — 10% усієї кількос­ті крові. Під час м'язової роботи, при крововтратах кров, яка знаходиться в цих кров'я­них депо, викидається в судинне русло.

2. Лімфообіг

В організмі поряд з системою кровообігу існує ще система лімфообігу, судинами якої в кров повертається тканинна рідина. Тканинна рідина після всмоктуван­ня в лімфатичні капіляри називається лімфою. її важлива функція — повернення білків з тканинної рідини в кров, участь у перерозподілі води в організмі, молокоутворенні, травленні та обміні речовин.

Утворення тканинної рідини і лімфи здійснюється в результаті фільтрації плазми крові крізь стінки капілярів.

Лімфатична система починається сіткою сліпих лімфатичних капілярів, що утворю­ють між собою анастомози. Стінкам лімфатичних капілярів властива досить висока про­никність, крізь них проходять колоїдні розчини. У лімфатичні капіляри всмокту­ється тканинна рідина. Ці капіляри потім об'єднуються в лімфатичні судини, стінка яких за будовою подібна до вен, має клапани, з допомогою них лімфа тече в напрямку до серця. Вся лімфа з певних ділянок тіла або органів відтікає по лімфосудинах і потрап­ляє в реґіонарні лімфатичні вузли. Від них лімфа збирається в лімфатичну грудну про­току і правий лімфатичний стовбур, які потім впадають у передню порожнисту вену ве­ликого кола кровообігу.

Лімфатична система виконує дренажну і захисну функції. Під час проходження лімфи через реґіонарні лімфовузли вона збагачується лімфоцитами і одночасно очищається від бактерій та

чу­жорідних часточок шляхом фагоцитозу.

Схема утворення лімфи:

а — артеріальний і б — венозний кінці капіляра; 1 — кровоносні капіляри; 2 — клітини тканин; 3 — міжклітинні простори, запов­нені тканинною рідиною; 4 — лімфатичний капіляр. Стрілки пока­зують проходження крізь стінки кровоносних і лімфатичних капі­лярів води і розчинених у ній речовин

Рух лімфи забезпечується кількома факторами: різницею тиску в лімфатичних ка­пілярах і грудній протоці, присмоктувальною дією грудної порожнини під час вдиху і ско­роченням скелетних м'язів, які стискають стінки лімфосудин і витісняють лімфу в на­прямку до серця; ритмічними скороченнями стінки власне лімфатичних судин. Крім цих факторів, важливу роль у переміщенні лімфи відіграють ритмічні скорочення стінки грудної лімфатичної протоки. Тому цю протоку називають ще другим серцем — "лімфа­тичним серцем". Руху лімфи допомагає також від'ємний тиск у плевральній порожнині.

Лімфа рухається по судинах досить повільно. Швидкість руху лімфи значно менша, ніж крові, і становить 270—300 мм за хвилину. Тиск лімфи у лімфатичних судинах ста­новить 8—10 мм, а в місці впадіння грудної протоки у вену — 4 мм вод. ст.

Лекційне заняття №40.

_{Тема розділу: Фізіологія дихання.}

Тема заняття: Суть процесу дихання.

1.Дихання - сукупність складних фізіологічних процесів в організмі тварини, внаслі­док яких відбувається використання кисню з навколишнього середовища і виділення в нього з організму вуглекислого газу. Дихання здійснюється через вентиляцію легень, дифузію газів у легенях, транспортування їх кров'ю, дифузію газів у тканинах, клітинне дихання.

У процесі дихання розрізняють 1-обмін повітря між навколишнім середовищем і аль­веолами легень (зовнішнє дихання); 2-транспортування газів кро­в'ю (кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень); 3-клітинне ди­хання — споживання кисню клітинами і виділення ними вуглекислого газу.