1.Тони серця.

Робота серця супроводжується механічними, звуковими, електрич­ними та іншими явищами, які характеризують динаміку скорочень серцевого м'яза, кровонаповнення його порожнин, звуки клапанів тощо.

Звукові явища, якими супроводжується робота серця, називають тонами серця. Їх можна прослухати, приклавши до грудної клітки з лівого боку вухо або спеціальний при­лад — фонендоскоп. Під час вислуховування серця з допомогою фонендоскопа чути два звуки, або тони: систолічний — низький і протяжний та діастолічний — високий і корот­кий. Систолічний тон виникає під час систоли і зумовлений скороченням м'язів серця, коливанням атріовентрикулярних клапанів та прикріплених до них сухожильних ниток. Діастолічний тон чути на початку діастоли, він утворюється внаслідок закривання півмісяцевих клапанів. Під час систоли серце змінює свою форму і, натискаючи на грудну клітку, спричинює її коливання. Серцеві поштовхи відчуваються рукою, якщо прикласти долоню до грудної клітки в ділянці серця.

2.Систолічний і хвилинний об'єми кровотоку.

Кількість крові, яка виштовху­ється шлуночками серця за хвилину, називають хвилинним об'ємом кровотоку. Хвилин­ний об'єм серця у коней дорівнює 20—30 л, у корів масою до 500 кг — 35 л, у овець — 4 л, у собак — до 1,5 л.

Поділивши хвилинний об'єм на число скорочень серця за хвилину, можна обчисли­ти систолічний об'єм кровотоку. У коней він становить 850, у великої рогатої худоби — 580, у овець — 55, у собак масою 10 кг — 14 мл. При напруженій роботі систолічний і хвилинний об'єми серця різко збільшуються. Хвилинний об'єм у коней може досягати 120—150 л, у тренованих рисаків збільшення хвилинного об'єму здійснюється за раху­нок збільшення систолічного об'єму серця, а у нетренованих — внаслідок збільшення частоти серцевих скорочень.

3.Біопотенціали серця, їх виникнення.

Електричні явища в серці виникають внаслідок різниці потенціа­лів збуджених і незбуджених ділянок органа. їх можна виявити, приклавши металеві електроди до поверхні тіла (ділянки грудей, серця, кінцівок, хвоста тощо), оскільки си­лові лінії, що утворюються, пронизують тканини організму наскрізь. Цей метод викорис­товують у ветеринарній медицині і зоотехнії для визначення серцевої діяльності тварин у зв'язку з їх адаптацією (в комплексах), тренінгом, виникненням захворювань та ви­вченням обміну речовин.

Метод фіксації потенціалів серця називають електрокардіографією (ЕКГ), а прилад, за допомогою якого їх фіксують, — електрокардіографом.

Біопотенціал серця:

А - електрокардіограми; 1 – схема електрокардіограми;

2 — друге відведення у коня й 3 — у корови; Б — вектор-кардіограма коня. Літери означають: Р — збудження передсердь, комп­лекс зубців QRS - збудження шлуночків у момент скорочення їх і Т — кінцева фаза скорочення шлуночків

Електрокардіограма (ЕКГ) здорових тварин складається з окремих зубців та інтер­валів між ними, які позначають літерами латинського алфавіту Р,Q,R S,Т

Найбільший зубець Р відбиває збудження передсердь, комплекс зубців QRS — най­більший за амплітудою — характеризує процес збудження шлуночків у мить їх систоли. Зубець Т пов'язаний з відновними процесами в міокарді після його збудження. Інтер­вал від початку зубця Р до початку зубця Q показує час проведення збудження від пе­редсердь до шлуночків. Інтервал Q—Т майже збігається з діяльністю механічної систо­ли і характеризує час збудження шлуночків у мить систоли. Оскільки величини зубців та інтервалів у здорових тварин точно встановлені, за відхиленням їх розмірів можна ви­значити ступінь порушення проведення збуджень у тому чи іншому відділі серця.

Електрокардіографія — незамінний метод фізіологічних і клінічних досліджень. Йо­го можна використовувати для постановки діагнозу порушень роботи серця, вивчення обміну речовин І тренінгу.

Великі можливості для оцінки діяльності серця з'явилися після створення телеелектрокардіографа, який дає змогу фіксувати діяльність серця на відстані. Поряд з цим розроблений метод вектор-електрокардіографії ЕКҐ, який характеризує векторну вели­чину різниці потенціалів, залежну від орієнтації електричного поля серця. На екрані при­ладу вектор-електрокардіографа потенціали серця зображують у вигляді трьох петель різних розмірів і форми. Петля Р характеризує динаміку збудження передсердь; петля QRS відбиває збудження шлуночків; петля Т — згасання збуджень шлуночків. Метод векторелоктрокардіографії має деяку перевагу перед електрокардіографією.