1. Тканини і їх класифікація.

У процесі ембріогенезу відбувається не лише збільшення кількості клітин зародка, їх маси, а й їх диференціація та спеціалізація. Клітини об'єднуються в групи, набувають певних специфічних функцій, тобто відбувається процес гістогенезу — утворення тка­нин тваринного організму.

Тканина (histos) — це сукупність клітин та їх похідних, що характеризуються спіль­ним типом обміну речовин, походженням, подібністю будови, форми й виконують пев­ну функцію.

В організмі тварин розрізняють чотири типи тканин: епітеліальні (покривні), сполуч­ні (опорно-трофічні), м'язові й нервова.

Будову та функції тканин в організмі вивчає наука гістологія.

До похідних клітин належать волокна: колагенові, еластичні і ретикулярні, а також міжклітинна безструктурна аморфна речовина, синцитій і симпласти.

Синцитій — сітчаста структура, що складається з клітин з їх відростками, які щіль­но з'єднані між собою. Прикладом синцитію є ретикулярна тканина і мезенхіма.

Симпласт — структура, що складається із злитих між собою кількох клітин і містить численні ядра в суцільній масі цитоплазми. Прикладом симпласту є м'язові волокна м'язової тканини.

Колагенові волокна — це ниткоподібні похідні клітин сполучних тканин; складають­ся з найтонших ниток — фібрил, побудованих з білка колагену. Виварюванням колаге­нових волокон отримують клей. При тривалому нагріванні у воді білок колаген розкла­дається з утворенням желатину. Ці волокна досить міцні і виконують опорну функцію. У пухкій сполучній тканині вони утворюють сітку, в щільній — пучки, в хрящовій тканині їх називають хондриновими, а в кістковій — осеїновими.

Еластичні волокна — це також ниткоподібні похідні клітин сполучних тканин, скла­даються з білкової речовини еластину. Вони здатні розтягуватись і входять до складу пухкої сполучної тканини, стінок кровоносних судин, еластичних хрящів і зв'язок.

2.Будова та функції епітеліальних тканин

Епітеліальні тканини (епітелій) досить поширені в організмі, виконують різноманіт­ні функції (захисну, трофічну, секреторну, інкреторну, видільну тощо) і складаються тіль­ки з клітин (епітеліоцитів), різних за формою і розмірами. Під час ембріогенезу епітелій розвивається з усіх трьох зародкових листків: ектодерми, ентодерми і мезодерми. Епі­теліальні клітини розміщуються в один або кілька шарів на базальній мембрані, яка від­окремлює їх від нижчерозташованої сполучної тканини. За морфологічною класифікаці­єю розрізняють епітелій одношаровий і багатошаровий:

		ЕПІТЕЛІЙ

Одношаровий

Багатошаровий

Однорядний: Плоский Кубічний Призматичний (циліндричний) Миготливий Каймистий Залозистий		Багаторядний: Миготливий		Плоский			Перехідний
				Зроговілий	Незроговілий

Одношаровий епітелій складається з одного шару клітин, що тісно прилягають одна до одної, і залежно від їх розмірів та розташування в них ядер поділяється на од­норядний і багаторядний. У однорядному епітелії клітини мають однакові розміри, яд­ра в них розміщені на одному рівні, а в багаторядному епітелії клітини мають різні роз­міри, ядра в них розміщені на різних рівнях. Залежно від форми клітин одношаровий однорядний епітелій буває плоский, кубічний і циліндричний (призматичний).

З плоского епітелію побудовані серозні оболонки, які вистилають порожнини тіла (плевра, очеревина) і вкривають зовні органи, розміщені в цих порожнинах. З плоско­го епітелію побудовані також легеневі пухирці. З кубічного епітелію побудовані канальці і протоки багатьох залоз.

Циліндричний епітелій буває трьох видів: миготливий, каймистий і залозистий. Ми­готливий епітелій вистилає слизову оболонку яйцепроводів, його клітини на своєму апі­кальному (верхньому) кінці мають війки. У результаті миготіння війок відбувається пере­міщення зиготи і зародка по яйцепроводу. Клітини каймистого епітелію на вільних кін­цях мають субмікроскопічні вирости цитоплазми — мікроворсинки. Цей епітелій висти­лає слизову оболонку кишок, крізь нього здійснюється всмоктування поживних речовин корму в кров і лімфу. Із залозистого епітелію побудовані залози шлунка, матки.

Багаторядний миготливий епітелій складається з клітин, які на вільних кінцях та­кож мають війки. Цей епітелій вистилає слизову оболонку дихальних шляхів (носової по­рожнини, гортані, трахеї, бронхів). Внаслідок миготіння війок здійснюється очищення дихальних шляхів від пилових частинок та слизу.

Мал. Схема будови та розміщення різних видів епітелію:

1 — багатошаровий плоский епіте­лій; 2 — багатошаровий перехід­ний епітелій сечоводів і сечового міхура; 3 — кубічний; 4 — цилінд­ричний; 5 — одношаровий плос­кий; 6 — багаторядний миготли­вий; а — сполучна тканина; б — війчасті клітини; в — келихоподіб­на клітина; г — К-клітина

Багатошаровий епітелій поділяється на плоский і перехідний, плоский, у свою чергу, — на зроговілий і незроговілий. З плоского зроговілого епітелію побудований по­верхневий шар шкіри — епідерміс та його похідні (волосся, копита, ратиці, роги). Плос­кий незроговілий епітелій вистилає слизову оболонку ротової порожнини, стравоходу, піхви, прямої кишки, передшлунків жуйних тварин, рогівку ока. Багатошаровий перехід­ний епітелій вистилає слизові оболонки сечовивідних шляхів (сечового міхура, сечово­дів, сечівника).

Розміщення певного виду епітелію в різних органах тваринного організму зображе­не на (Мал.)

Епітелій має такі особливості:

• він побудований тільки з клітин (епітеліоцитів), похідних клітин не має;

• клітини епітелію розміщені на базальній мембрані, яка відокремлює їх від інших тканин;

• клітинам епітелію властива полярність, у них є верхній (апікальний) і нижній (базальний) кінці (полюси);

• в епітелій не заходять кровоносні капіляри, він отримує поживні речовини і кисень дифузно з крові судин, розміщених у сполучних тканинах;

• він займає примежове положення і контактує із зовнішнім або внутрішнім середовищем;

• епітелію властива швидка регенерація — здатність до відновлення зруйнованих клітин.

Більшість залоз тваринного організму побудована із залозистого епітелію. їх поді­ляють на одноклітинні й багатоклітинні.

До одноклітинних залоз належать келихоподібні клітини, що входять до складу од­ношарового миготливого і каймистого епітелію і виділяють на поверхню слизових обо­лонок слиз.

Багатоклітинні залози бувають зовнішньосекреторні та внутрішньосекреторні. За­лози зовнішньої секреції мають вивідні протоки й по них виділяють секрети на поверх­ню тіла (піт, шкірне сало — потові й сальні залози) або на поверхню слизових оболонок (слину — слинні залози, шлунковий сік — шлункові залози, жовч — печінка).

Залози внутрішньої секреції не мають вивідних проток, і їх інкрети (гормони) над­ходять прямо в кров і лімфу крізь стінку капілярів (гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза, надниркові залози). Деякі залози є водночас залозами зовнішньої і внутрішньої секре­ції (сім'яники, яєчники, підшлункова залоза).

Залози зовнішньої секреції мають два відділи: кінцевий — секреторний і вивідний — вивідну протоку.

За будовою кінцевого відділу залози зовнішньої секреції поділяють на трубчасті, альвеолярні та трубчасто-альвеолярні.