2.Підшлунковий сік і його ферменти.

Велике значення у травленні має підшлунковий сік, який виробляється підшлунко­вою залозою і через протоку потрапляє в дванадцятипалу кишку. У великої рогатої ху­доби за добу його виділяється 6—7 л, у свиней — 8 л. Підшлунковий сік — прозора без­барвна рідина з лужною реакцією (рН = 7,2—8,0), густиною 1,008—1,010. Він містить ферменти, які перетравлюють білки, поліпептиди, нуклеїнові кислоти, жири й вуглево­ди. Ферменти, що перетравлюють білки, поліпептиди й жири, секретуються в неактив­ній формі.

Ферменти трипсин, хімотрипсин, еластаза і карбоксипептидаза розщеплюють біл­ки до пептидів і амінокислот. Трипсин виділяється у вигляді неактивного трипсиногену, активується ферментом кишкового соку — ентерокіназою. Хімотрипсин і еластаза та­кож виділяються у неактивній формі, активуються трипсином. Поліпептиди розщеплю­ються до пептидів і амінокислот з допомогою карбоксипептидаз А і В, які виділяються в неактивній формі і також активуються трипсином.

Нуклеїнові кислоти (ДНК і РНК) розщеплюються нуклеазами — рибонуклеазою і дезоксирибонуклеазою — до мононуклеотидів.

Жири розщеплюються до жирних кислот і гліцерину ферментом ліпазою, яка виді­ляється в неактивній формі і активується коліпазою та жовчними кислотами.

Складні ліпіди — фосфоліпіди розщеплюються групою ферментів фосфоліпаз на гліцерин, жирні кислоти, фосфорну кислоту, холін та інші спирти. Фосфоліпази виділя­ються в неактивній формі і активуються трипсином.

Крохмаль і глікоген розщеплюються амілазою до мальтози, а мальтоза — мальтазою до глюкози. Молочний цукор розщеплюється лактазою на глюкозу і галактозу, сахароза — інвертазою на глюкозу і фруктозу.

3.Методи вивчення секреції підшлункової залози.

С екрецію підшлункової за­лози вивчають у гострих і хронічних дослідах. У гострих дослідах собаці під загальним наркозом вводять у протоку підшлункової залози канюлю, з'єднану з реєструвальним приладом. Хронічні досліди на собаках розроблені І.П. Павловим. Вони полягають у то­му, що вирізають невелику ділянку дванадцятипалої кишки разом з протокою підшлун­кової залози. Ізольовану ділянку з обох кінців зашивають і вставляють у неї фістульну трубку. Зшивають кінці перерізаної кишки і в неї також вставляють фістульну трубку. Обидві фістульні трубки виводять назовні і з'єднують між собою гумовою трубкою. Під час досліду знімають гумову трубку з фістульної трубки, вставленої в ізольовану ділян­ку кишки, і збирають підшлунковий сік.

Схема виведення протоки підшлункової залози:

1 — фістульна трубка в дванадцятипалій кишці; 2 — фістульна трубка в ізольованому відрізку дванадцятипалої кишки; 3 — гумова трубка, якою з'єднують фістульні трубки в ті періоди, коли не беруть сік; 4 — прото­ка підшлункової залози; 5 — черевна стінка; 6 — підшлункова залоза; 7 — місце з'єднання перерізаної кишки

4.Нервова і гуморальна регуляція секреції підшлункового соку.

У дослідах на собаках І.П. Павлов встановив, що на секрецію підшлункової залози впливає блука­ючий нерв. У його складі він знайшов волокна, по яких від центру довгастого мозку пе­редається збудження на посилення чи на гальмування секреції підшлункового соку. На секрецію підшлункового соку впливає також кора великих півкуль головного мозку. Ви­ділення підшлункового соку розпочинається, коли тварина бачить корм, коли подраз­нюються рецептори слизової оболонки рота й глотки.

Отже, секреторна діяльність підшлункової залози залежить від нервової регуляції, тобто спричинюється умовно - і безумовно-рефлекторними впливами.

Поряд з нервовою існує ще гуморальна регуляція секреції підшлункового соку. Над­ходження соляної кислоти в дванадцятипалу кишку спричинює секрецію підшлункового соку навіть після перерізання блукаючого та симпатичних нервів і руйнування довгасто­го мозку.

Під дією соляної кислоти, що надійшла в кишки з шлунка, клітини слизової оболон­ки дванадцятипалої кишки і початкової частини порожньої кишки починають виділяти гормон секретин. Він виробляється у вигляді неактивного просекретину, який активу­ється соляною кислотою. Після всмоктування в кров секретин стимулює секрецію під­шлункової залози. Другий гормон дванадцятипалої кишки — панкреозимін посилює утворення ферментів у підшлунковому соку.

Секрецію підшлункового соку посилює також гормон гастрин, який утворюється клітинами слизової оболонки пілоричної частини шлунка, і солі жовчних кислот.