2.Функція сітки.

Сітка — це сортувальний орган, куди потрапляє із рубця уже оброб­лений і перетравлений корм. Між сіткою і рубцем є складка, яка під час скорочення рубця частково закриває отвір, і крізь нього проникає тільки подрібнена і напіврідка ма­са, а грубі великі часточки залишаються в рубці для подальшого перетравлювання. Потрапивши в сітку, далі корм переміщується в книжку. Крім того, сітка сприяє відригу­ванню корму.

3.Функція книжки.

Книжка є фільтром, де між її листочками затримується недостат­ньо подрібнений корм, який пройшов через сітку. Під час скорочення листочків книжки відбувається подальше подрібнення часточок корму, тут перетравлюється до 20% кліт­ковини і всмоктується до 70% кислот, які сюди потрапили, а також інтенсивно всмок­тується вода. Крім того, під час скорочення книжки рідка маса віджимається, а під час розслаблення всмоктується. У сичуг з книжки вміст переходить окремими порціями крізь завжди відкритий книжково-сичужний отвір.

4.Моторика передшлунків. У передшлунках корм багаторазово перемішується і віджимається внаслідок постійних послідовних скорочень м'язової оболонки рубця і сіт­ки, після чого переміщується в сичуг. Скорочення рубця можна дослідити промацуван­ням (прощупуванням) рукою в ділянці голодної ямки або записати спеціальним прила­дом — румінографом.

Скорочення окремих частин передшлунків скоординовані між собою і відбуваються в певній послідовності: спочатку скорочується сітка, потім присінок рубця, дорсальний і вентральний мішки рубця. Під час скорочення дорсального мішка відригуються гази, а під час скорочення вентрального мішка і сліпих випинів накопичена в них рідина ви­чавлюється і промиває вміст інших відділів.

Сітка скорочується в два етапи: спочатку наполовину, потім частково розслабля­ється, після чого скорочується повністю. Під час скорочення сітки грубі великі часточ­ки вмісту виштовхуються назад у рубець, а подрібнена і напіврідка маса потрапляє в книжку, а потім у сичуг. Під час скорочення сітки сичуг розширюється, в ньому створю­ється негативний тиск, і рідка маса засмоктується туди з книжки. Грубі часточки маси надходять у міжлисточкові простори книжки і під час скорочення подрібнюються.

Скорочення передшлунків регулюються спеціальним нервовим центром у довгас­тому мозку. Збудження його відбувається при подразненні кормом рецепторів, розта­шованих у різних відділах травного каналу. Наприклад, під час жування корму в ротовій порожнині подразнюються рецептори її слизової оболонки, що посилює скорочення пе­редшлунків. Подразнення рецепторів дванадцятипалої кишки, навпаки, гальмують ско­рочення передшлунків.

На скорочення передшлунків впливає також кора великих півкуль головного мозку. Це підтверджується дослідами з вироблення умовних рефлексів у тварин на показуван­ня їм корму.

За нормальних умов ритм роботи передшлунків підпорядкований центральній і ве­гетативній нервовій системі.

5.Функція стравохідного жолоба.

Цей жолоб добре розвинений у молодих тварин, він починається в кінці стравоходу (кардіального отвору) і закінчується біля отвору між сіткою і книжкою. Тут же відкривається і отвір у сичуг. Краї стравохідного жолоба утво­рені складками слизової оболонки і можуть рефлекторно змикатися, формуючи трубку, по якій рідина потрапляє безпосередньо в сичуг. Якщо краї жолоба змикаються недо­статньо, а рідини надходить багато, то вона потрапляє в передшлунки. Рефлекс зми­кання країв жолоба виявляється з перших днів життя і до 2—2,5 міс, до 6—8 міс. цей рефлекс поступово втрачає своє значення.

6.Жуйний процес. Жуйні тварини поїдають корм швидко, майже не пережовують його і ковтають. У перервах між прийманням корму з'їдений корм невеликими порція­ми відригується в ротову порожнину, ретельно пережовується, зволожується слиною і знову ковтається. Відригування з'їденого корму, пережовування і повторне ковтання йо­го і називають жуйним процесом. Час, протягом якого здійснюється пережовування ба­гаторазово відригуваної рубцевої маси, називають жуйним періодом.

Жуйний процес починається не відразу після приймання корму, а через деякий час: у великої рогатої худоби — через 30—70, у овець — через 20—50 хв. За цей час корм у рубці набрякає і пом'якшується, що покращує його пережовування в ротовій порожнині.

Час появи жуйного періоду залежить від характеру корму і зовнішніх умов. Грубий сухий корм затримує появу жуйного процесу. Жування розпочинається швидше, якщо тварина перебуває в стані повного спокою, в лежачому положенні. Висока температу­ра навколишнього середовища затримує жування. У нічний час жуйні періоди виявля­ються частіше, ніж удень. За добу може бути 6—8 жуйних періодів, кожний з яких три­ває по 40—50 хв. Корови пережовують близько 160 кг вмісту рубця протягом доби.

Під час відригування разом з кормом у ротову порожнину потрапляє рубцева ріди­на, яка відразу ковтається, а щільна маса пережовується протягом 20—60 с і знову ков­тається. Крім корму, відригуються також гази, що утворилися в передшлунках у резуль­таті бродильних процесів.

Відригування корму — складний рефлекторний акт. Він виникає внаслідок подраз­нення грубими часточками корму нервових закінчень слизової оболонки сітки, присінка рубця, стравохідного жолоба. Подразнення від рецепторів передаються в довгастий мозок, у центр відригування, а звідти блукаючим нервом до м'язів, які забезпечують акт відригування.

Фізіологічні особливості травлення в передшлунках жуйних слід враховувати під час складання для них раціонів. До складу раціонів треба добирати такі корми, які за­безпечували б сприятливі умови для життєдіяльності рубцевої мікрофлори. Від актив­ності останніх залежить інтенсивність перетравлювання корму і засвоєння поживних речовин, а це, в свою чергу, впливає на продуктивність і фізіологічний стан тварин.

Інд.Самостійна робота студентів.

Травлення в сичузі.

Сичуг — це власне шлунок жуйних, слизова оболонка його містить залози, що виробляють сичужний сік, за допомогою ферментів якого здійсню­ється розщеплення поживних речовин корму.

Секреція залозами сичужного соку відбувається безперервно, за добу його виділя­ється у корів близько 40—80 л, у овець — 4—11 л. Безперервність секреції зумовлена постійним надходженням вмісту передшлунків у сичуг.

Сичужний сік має кислу реакцію (рН = 2,17—3,14), у ньому містяться ферменти пепсин, хімозин і ліпаза, а також соляна кислота.

У регуляції секреції залозами сичуга сичужного соку беруть участь нервова систе­ма і хімічні речовини. Розрізняють рефлекторну і нейрохімічну фази секреції. Блукаю­чий нерв стимулює секрецію.

Самостійна робота студентів.

Тема: Шлункове травлення у молодняка жуйних